ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
Іменем України
про закриття провадження у справі
15.03.11Справа №2а-4/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.,
за участю представників:
прокурора –Мануйлова Володимира Петровича, посвідчення № НОМЕР_2 від 20.02.2003;
позивача - Кравець Олександра Миколайовича, довіреність № 220/664/д від 28.12.2010;
відповідача –Сіннік Андрія Петровича, довіреність № 303/24/8-47 від 10.01.2011;
третьої особи –ОСОБА_3, ордер № 1 від 24.01.2011;
ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м.Севастополі;
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оброни України
до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_4
про визнання незаконним та скасування розпорядження,
встановив:
Військовий прокурор Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оброни України звернувся до суду з адміністративним позовом до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації № 87 від 10.05.2007 про приватизацію громадянином ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, АР Крим.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване розпорядження суперечить вимогам частини першої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»та пункту 4 наказу Міністра оборони України «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України»№1 від 03.01.1993 .
Ухвалою від 12.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.
Цією же ухвалою в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучений ОСОБА_4, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, свободи, інтереси або обов’язки.
Ухвалою від 12.01.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
В ході судового розгляд прокурор на позовних вимогах наполягав, представник Міністерства оборони України також підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Третя особа заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки зазначені вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представники прокурора, позивача та відповідача проти закриття провадження у справі заперечували, вважають, що справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, врахувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовій спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, а не взагалі усіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.
Із змісту позовних вимог вбачається, що прокурор просить визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації, Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, № 87 від 10.05.2007 про приватизацію громадянином ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, оскільки при проведенні прокурором перевірки було встановлено порушення інтересів держави, яке полягає у незаконній приватизації житлового фонду, в зв’язку з чим у ОСОБА_4 виникло право власності на квартиру.
Слід зазначити, що на підставі розпорядження № 87 від 10.05.2007 ОСОБА_4 було отримано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, що представниками прокурора та позивача не заперечувалось (а.с. 48).
Отже, в ході судового розгляду судом встановлено, що розпорядження, яке оскаржується, повністю виконано.
Таким чином, спірні правовідносини не пов’язані із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, між сторонами у справі існує спір про право, пов’язаного із реалізацією права власності на житло, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства незалежно від участі в ньому органу владних повноважень.
Тобто справа не належить до компетенції адміністративних судів, визначених статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, які мають цивільно-правовий характер, і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням Кримським територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи характер спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся прокурор, суд дійшов висновку, що цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що даний спір відноситься до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
Прокурору та позивачу роз’яснюються положення частини третьої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ухвалив:
1. Закрити провадження у адміністративній справі № 2а-4/11/2770 за позовом Військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оброни України до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження.
2. Роз’яснити позивачеві що розгляд зазначених позовних вимог відноситься до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя О.О. Єфременко