ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.02.11Справа №2а-3001/10/2770
м. Севастополь
09 год. 30 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Водяхіна С.А.;
при секретарі - Сингаєвської І.С.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.11.2010 року, паспорт НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 30.11.04 р. ;
позивача: ОСОБА_3 - не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю,
представник відповідача: Нахімовської районної адміністрації міста Севастополя - не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про визнання розпорядження № 1914 від 11.12.1997 року втратившим силу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя про зобов'язання відповідача визнати розпорядження № 1914 від 11.12.1997 року втратившим силу.
В ході судового розгляду позивачі уточнили позовні вимоги, просили суд визнати визнання розпорядження № 1914 від 11.12.1997 року втратившим силу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю.
Представник відповідача Нахімовської районної адміністрації міста Севастополя в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини у справі та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.05.1968 року були спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4, а саме, будинку, якій розташований у АДРЕСА_1 (а.с. 10).
Розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя №1914 від 11.12.1997 року "Про передачу в спільну часткову власність присадибних земельних ділянок громадянам України, раніше наданих їм для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель" ОСОБА_6 і ОСОБА_5, передано у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0349 га, розташовану у АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку та господарських будівель, зобов’язане надати до Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя: у двомісячний строк паспорт для внесення відповідної відмітки, у трьохмісячний строк для отримання державного акту на право спільної часткової власності на землю виконані через відповідну землевпорядну організацію технічний звіт з встановлення в натурі (на місцевості) меж і площі земельної ділянки, узгодженими у встановленому порядку, в тому числі зі суміжними землекористувачами (а.с. 13-14).
ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вимоги Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1914 від 11.12.1997 року не виконали, та державного акту на право спільної часткової власності на землю площею 0,0349 га, розташовану у АДРЕСА_1, не отримували.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, спадкоємцем його майна - 5/8 частки жилого будинку з відповідною часткою надвірних споруд у АДРЕСА_1 стала його дочка ОСОБА_1, що підвереджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке посвідчене 21.03.2006 року Державним нотаріусом Другої Севастопольської державної нотаріальної контори Кокошкіною Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № -3-481 (а.с. 11).
Як вбачається із Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.03.2006 року, право приватної власності на земельну ділянку передано на підставі Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя №1914 від 11.12.1997 року громадянам ОСОБА_6 і ОСОБА_5, площею 349 кв. м., але державний акт на право власності на землю державну реєстрацію не проходів, що підтверджується довідкою № 336 від 07.02.2006 року, виданої ДП "ЦДЗК" Севастопольською міською філією.
07.01.2009 р. померла ОСОБА_5, спадкоємцем її майна - 3/8 частки жилого будинку з відповідною часткою надвірних споруд у АДРЕСА_1 стала її дочка ОСОБА_3, що підвереджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке посвідчене 15.10.2009 року Державним нотаріусом Другої Севастопольської державної нотаріальної контори Кокошкіною Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № -3-2406 (а.с. 12).
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.10.2009 року, будинок у АДРЕСА_1, розташований на земельної ділянці, на котру інформація станом на 06.04.2009 року в Державному реєстрі земель про наявність чинних державних актів про право власності на землю, договорів оренди землі, державних актів на право постійного користування та договорів на право тимчасового користування на земельну ділянку відсутня, було Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя №1914 від 11.12.1997 року про передачу земельної ділянки у приватну власність на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується довідкою № 813 від 06.04.2009 року, виданої ДП "ЦДЗК" Севастопольською міською філією.
З 21.03.2006 року ОСОБА_1 та з 15.10.2009 року ОСОБА_3 та по теперішній час є фактичними користувачами земельної ділянки площею 0,0349 га, розташованої у АДРЕСА_1.
Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до положень статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-XII, що діяв на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Таким чином, судом встановлено, що Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1914 від 11.12.1997 року винесено законно, в межах повноважень відповідача, та у спосіб, що передбачений законом.
Відповідно до п. 4 Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1914 від 11.12.1997 року, дане розпорядження втрачає силу відносно громадян, якім передані в приватну власність присадибні земельні ділянки, при невиконанні умов, викладених у п. 2.1., тобто у разі ненадання до Нахімовської районної адміністрації м. Севастополя відповідних документів.
Судом встановлено, що вимоги зазначеного розпорядження ОСОБА_6 і ОСОБА_5 до моменту їх смерті не виконано, встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не відбувалося, у зв’язку з чим, державний акт на права власності на земельну ділянку площею 0,0349 га за адресою: АДРЕСА_1, не видавався, та, відповідно, права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не набували.
Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя № 1914 від 11.12.1997 року не має юридичної сили для ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у зв’язку з їх смертю.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_6 та ОСОБА_5, є власниками жилого будинку у АДРЕСА_1 та фактично використовують земельну ділянки для обслуговування зазначеного жилого будинку та побутових споруд.
Позивачі мають намір приватизувати земельну ділянку площею 0,0349 га за адресою: АДРЕСА_1.
Однак, оскільки до даного часу відомості щодо Розпорядження № 1914 від 11.12.1997 року не виключені з Державного земельного кадастру, позивачі, як користувачі цієї земельної ділянки, не можуть оформити земельну ділянку, що порушає їх права.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Наявність у Державному реєстрі земель відомостей про зазначене розпорядження позбавляє позивачів можливості приватизувати земельну ділянку площею 0,0349 га за адресою: АДРЕСА_1, та отримати державний акт на право приватної власності на неї.
При таких обставинах, адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя №1914 від 11.12.1997 року "Про передачу в спільну часткову власність присадибних земельних ділянок громадянам України, раніше наданих їм для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських будівель" підлягає визнанню нечинним в частині передачі ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у спільну часткову власність земельної ділянки площею 0,0349 га, розташованої у АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку та господарських будівель.
Відповідно ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 28.02.2011 р.
Керуючись ст. ст. 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати Розпорядження Нахімовської районної державної адміністрації міста Севастополя № 1914 від 11.12.1997 року в частині передачі в спільну часткову власність присадибних земельних ділянок громадянам України ОСОБА_6 і ОСОБА_5, раніше наданих їм для будівництва та обслуговування жилих будинків та господарських споруд площею 0,0349 га, розташованих у АДРЕСА_1, - нечинним.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін