ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Ухвала
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26.01.11Справа №2а-303/11/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Єфременко О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру № 52 серії 50 (службовий) від 27.12.2005, -
встановив:
Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя із адміністративним позовом в інтересах держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру № 52 серії 50 (службовий) від 27.12.2005.
Пунктом 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.
Зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовій спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб’єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить визнати недійсним ордер № 52 серії 50 від 27.12.2005 (службовий) на склад сім’ї з 4 осіб (громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на право зайняття житлового приміщення жилою площею 44,78 кв.м, трикімнатного, за адресою АДРЕСА_1
Положеннями статті 58 Житлового кодексу України передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Отже, заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та виникли у зв'язку з порушенням житлового законодавства.
Оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, які мають цивільно-правовий характер, і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися незалежно від участі в ньому органів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, спірні правовідносини не є публічно-правовими, тобто справа не належить до компетенції адміністративних судів, визначених статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз’яснюються положення частини п’ятої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На виконання частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України позивачеві роз’яснюється, що розгляд зазначених вимог відноситься до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,–
ухвалив:
Відмовити у відкриті провадження за позовом Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру № 52 серії 50 (службовий) від 27.12.2005.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя О.О. Єфременко