ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.01.11
об 15 год. 20 хв.
каб. № 3Справа №2а-2950/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача –не з’явився;
відповідача – Посметного Віктора Олександровича, довіреність б/н від 17.01.2011;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Севастополі
про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити певні дії,
суть спору:
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Севастополі про визнання протиправними прийнятих рішень щодо службового розслідування за фактом падіння громадянина ОСОБА_2 з вікна будівлі Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі від 19.02.2010, а саме: службове розслідування вважати закінченим та не вбачати порушень службової дисципліни в діях працівників міліції; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення матеріалів до прокуратури м.Севастополя протягом строку, встановленого статтею 97 Кримінально-процесуальним кодексом України; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповідомлення позивача про рішення, прийняте за наслідками службового розслідування та зобов’язання відповідача публічно вибачитися за порушення прав та законних інтересів позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства.
Ухвалою від 03.11.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 03.11.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 16.11.2010 в порядку пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі було зупинено. Цією же ухвалою суд витребував з прокуратури міста Севастополя матеріали службового розслідування за фактом падіння громадянина ОСОБА_2 з вікна будівлі Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі від 19.02.2010.
Представник позивача в судове засідання на з'явився, проте до початку судового розгляду надав клопотання (вх. № 8145 від 16.11.2010) провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Оскільки частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд визнав за можливим заявлене клопотання задовольнити, розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.01.2011 по 20.01.2011.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представнику відповідача роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд
встановив
29.01.2010 до чергової частини УМВС України в м.Севастополі надійшло повідомлення про те, що 29.01.2010 громадянин ОСОБА_2 вистрибнув із вікна службового кабінету № 30 СКР Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі, якій розташований на четвертому поверсі адміністративної будівлі вказаного райвідділу.
За фактом падіння громадянина ОСОБА_2 з вікна будівлі Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополя було проведено службове розслідування, висновок якого від 19.02.2010 затверджений начальником УМВС України в м.Севастоплі 20.02.2010.
З висновку службового розслідування слідує, що в діях працівників Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі порушень службової дисципліни та законності під час знаходження громадянина ОСОБА_2 у приміщенні Ленінського РВ не вбачається. Матеріали службового розслідування направити до прокуратури м.Севастополя для прийняття рішення згідно вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України (а.с. 60-66).
Порядок проведення службових розслідувань, що проводяться інспекцією по особовому складу, іншими підрозділами і посадовими особами органів внутрішніх справ по випадкам надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 552 від 06.12.1991 (далі - Інструкція).
Пунктом 7 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є, зокрема, повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, працівників органів внутрішніх справ про допущені або виявлені порушення.
Зазначене службове розслідування проведено у строк, встановлений пунктом 9 Інструкції, а саме, у місячний термін з дня надходження в орган внутрішніх справ повідомлення про порушення.
Відповідно до підпункту 14.6 пункту 14 Інструкції посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана про наслідки розслідування та вжиті заходи за дорученням керівника, що призначив службове розслідування, інформувати керівників, особовий склад органу внутрішніх справ, заявника та інших зацікавлених осіб, дотримуючись при цьому вимог державної та службової таємниці.
Посадова особа при проведенні службового розслідування зобов'язана ознайомити з затвердженим висновком службового розслідування особу, у відношенні якої воно проводилося, якщо це не суперечить вимогам дотримання державної або службової таємниці, що встановлено підпунктом 14.8 пункту 14 Інструкції.
Оскільки службове розслідування було проведено УМВС України в м.Севастополі за фактом падіння громадянина ОСОБА_2 з вікна будівлі Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі, обов’язок інформувати про наслідки проведеного розслідування останнього положеннями Інструкції не передбачено.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про міліцію»нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.
Супровідним листом за вих.№ 2/217 від 24.02.2010 матеріали службового розслідування та копія висновку направлені на адресу прокуратури м.Севастополя для прийняття рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України (а.с.59).
Таким чином, вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності УМВС України в м.Севастополі щодо не направлення матеріалів до прокуратури м.Севастополя суперечать матеріалам справи, тому задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що постановою старшого слідчого прокуратури м.Севастополя від 09.02.2010 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно працівників СКР Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України за відсутністю в їх діях складу злочину.
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 01.09.2010 постанова старшого слідчого прокуратури м.Севастополя від 09.02.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи скасована, матеріали повернути до прокуратури м.Севастополя для проведення додаткової перевірки.
Постановою старшого слідчого прокуратури м.Севастополя від 29.11.2010 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно працівників СКР Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі в скоєні злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України за відсутністю в їх діях складу злочину.
Супровідним листом за вих.№ 06-700 від 29.11.2010 ОСОБА_2 повідомлений про прийняття постанови від 29.11.2010 про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.116).
Щодо позовних вимог про визнання протиправним рішення відповідача вважати службове розслідування закінченим, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 17.4 Інструкції у висновку по результатах службового розслідування має бути вказано, зокрема, пропозиції направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.
Висновок відповідача вважати службове розслідування закінченим, а не припинення службового розслідування, на факт правомірності проведення та висновків службового розслідування не впливає.
Таким чином, дії УМВС України в м.Севастополі при проведенні службового розслідування за фактом падіння громадянина ОСОБА_2 з вікна будівлі Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі відповідають положенням діючого законодавства.
Згідно частини другої статті 25 Закону України «Про міліцію»при порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.
Оскільки судом встановлена відсутність протиправних дій з боку УМВС України в м.Севастополі при проведенні службового розслідування за фактом падіння громадянина ОСОБА_2 з вікна будівлі Ленінського РВ УМВС України в м.Севастополі, вимоги до відповідача публічно вибачитися за порушення прав та законних інтересів позивача, задоволенню також не підлягає.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові докази є належними та допустимими в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25 січня 2011 року о 16-30.
На підставі викладеного, статтями керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Єфременко