ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.01.11
о 12 год. 47 хв.
каб. № 3Справа №2а-3567/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.01.2011;
відповідача –Бойко Ірини Валеріївни, довіреність № 356/10-004 від 11.06.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя
про визнання протиправним та скасування акту перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
суть спору:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 13.10.2010 та податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010 № 0021540171/0, № 0021550171/0, №0021560171/0 про зобов’язання сплатити штраф у сумі 73,56 грн., 152,55 грн. та 331,98 грн. відповідно.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000, з наступними змінами та доповненнями, чинного на день перевірки (далі –Закон № 2181), оскільки дія цього закону не поширюється на порядок погашення зобов’язань за єдиним податком. Позивач наголошує, що порядок та строки сплати єдиного податку суб’єктами підприємницької діяльності встановлені положеннями Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727 від 03.07.1998, з наступними змінами та доповненнями (далі –Указ), тому єдиний податок не може бути податковим зобов’язанням в розумінні Закону № 2181.
В ході судового розгляду представник позивача на позовних вимогах наполягала.
Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих.№ 7963/9/10-0 від 06.12.2010, вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняти відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки в ході проведеної перевірки був встановлений факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного податку, тому, відповідно до п.5 Указу, суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (а.с.27-28).
Ухвалою від 25.11.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 25.11.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 17.01.2011, відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки № 12521/Ю/67-129/НОМЕР_1 від 13.10.2010 закрито, оскільки зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України в розгляді справи оголошувалась перерва з 07.12.2010 по 11.01.2011, з 11.01.2011 по 17.01.2011.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована у Ленінській районній державній адміністрації м.Севастополя 16.06.2006 за № 20770000000004450, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2, взятий на облік платників податків в ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя з 19.06.2006 за № 12745.
В порядку пункту 4 Указу позивач подала до ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з 01.04.2008, заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування на 2009 рік та одержала відповідні свідоцтва серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с. 53-54).
Ставка єдиного податку відповідно до обраного виду діяльності – оптова торгівля будівельними матеріалами, складає 200,00 грн.
Заявою від 29.07.2010 позивач повідомила ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя про припинення підприємницької діяльності за власним бажанням (а.с. 55).
Співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя проведена невиїзна перевірка своєчасності оплати узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку за 2008, 2009 рік по термінам сплати 21.04.2008, 21.07.2008, 20.08.2008, 20.01.2009, 20.02.2009, 20.03.2009, 20.05.2009, 22.06.2009, 20.07.2009, 20.08.2009, 21.09.2009, 20.10.2009, 20.11.2009, за результатами якої складений акт №12521/Ю/67-129/НОМЕР_1 від 13.10.2010.
Перевіркою встановлено порушення п.п.2, 5 Указу, що виразилося у порушенні позивачем граничних строків сплати єдиного податку.
Факт несвоєчасності сплати єдиного податку підтверджується обліковою карткою платника податків, прикладеної до матеріалів справи та представником позивача не спростований.
На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя та підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, прийняти податкові повідомлення-рішення від 21.10.2010 № 0021540171/0, 0021550171/0, 0021560171/0, якими Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 визначено зобов’язання сплатити штраф за невчасну сплату єдиного податку у сумі 73,56 грн., 152,55 грн., 331,98 грн. відповідно (а.с.17-19).
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно пункту 2 Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Пунктом 4 вищезазначеного Указу встановлено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.
Суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно з законодавством України, що передбачено пунктом 5 Указу.
Преамбулою Закону № 2181 встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пунктом 1.2 статті 1 даного Закону встановлено поняття податкового зобов'язання, яким є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 містить перелік обставин, за якими контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу), що передбачено пунктом 1.11 статті 1 Закону № 2181.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Однак, для платника єдиного податку - фізичної особи законодавством не встановлено зобов'язання подання такої податкової декларації по єдиному податку, також не передбачено обов'язку податкового органу щомісячно визначати (нараховувати) податкове зобов'язання фізичної особи-підприємця єдиного податку.
Відповідно до пункту 1 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №599 від 29.10.1999, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку за встановленою формою.
Згідно пункту 2 зазначеного порядку підставою для видачі свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 цього порядку, свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Отже, суб'єкт підприємницької діяльності самостійно визначає у заяві термін, в який він бажає здійснювати свою діяльність за спрощеною системою оподаткування,
Таким чином, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку не проводять узгодження сум податкового зобов'язання по єдиному податку з податковим органом, оскільки ставка такого податку встановлюється місцевими органами самоврядування у фіксованому розмірі в залежності від виду діяльності.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-XII від 25.06.1991 під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету або державного цільового фонду в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування
Статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» визначено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Єдиний податок, який передбачений Указом, не входить відповідно до Закону України «Про систему оподаткування»до загальнодержавних та місцевих податків і зборів.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм діючого на момент проведення перевірки законодавства, для суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, які сплачують єдиний податок строк сплати такого податку встановлено не Законом № 2181, а Указом, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку, передбачених Законом № 2181.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прийняти податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження, не відповідають вимогам діючого законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено на ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010 №№ 0021540171/0, 0021550171/0, 0021560171/0 щодо обов’язку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплатити штраф за невчасну сплату єдиного податку у сумі 73,56 грн., 152,55 грн., 331,98 грн. відповідно та не довів, яким саме нормативно-правовим актом передбачена можливість застосування до фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку норм Закону № 2181 в частині нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати єдиного податку, передбачених Указом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 24 січня 2011 року о 17-00.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
п о с т а н о в и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя від 21.10.2010 щодо обов’язку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 сплатити штраф за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку № 0021540171/0 у сумі 73,56 грн., № 0021550171/0 у сумі 152,55 грн., № 0021560171/0 у сумі 331,98 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Єфременко