ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.01.11Справа №2а-3163/10/2770

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,

при секретарі Слонімець Т.І.

за участю: представників позивача - Таваліка Г.А. (довіреність № бн від 01.07.2010 року); Челомбітко О.В. (протокол № 46 від 29.06.2010 року); представників відповідача –Бичкова Д.В. (довіреність №  79/9/10-05 від 01.12.2010 року); Токаревої Л.В. (довіреність № 7909/09/10-035 від 01.12.2010 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кредитної спілки «Мультізайм»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі в м. Севастополі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Кредитна спілка «Мультізайм»звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової адміністрації в м. Севастополі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. Вказує, що Державної податковою адміністрацією в м. Севастополі була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року  по 30.06.2010 року. За результатами перевірки  було складено акт № 1089/10/22-009/26457079 від 08.09.2010 року на підставі вказаного акту відповідачем будо прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000620220/0; 0000610220/0; 00008790172/0 від 24.09.2010 року. Вважає вказані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою від 29 жовтня 2010 року відкрито провадження по справі та призначено до попереднього судового розгляду. Ухвалою від 25 листопада 2010 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, також цією ж ухвалою замінено відповідача - Державну податкову адміністрацію в м. Севастополі на належного -  Державну податкову інспекцію в Ленінському районі міста Севастополя.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово було збільшено позовні вимоги, остаточно просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя № 000062022/0, № 0000610220/0, № 00008790172/0 від 24.09.2010 року, визнати протиправним та скасувати першу податкову вимогу ДПІ в Ленінському районі м. Севастополі № 1/508 від 11.10.2010 року та другу податкову вимогу ДПІ в Ленінському районі м. Севастополі № 2/681 від 10.11.2010 року; визнати протиправним та скасувати податковий залог на активи КС «Мультізайм», зареєстрований 01.11.2010 року в Державному реєстрі обмежень рухомого майна на підставі п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», б/н 22.10.2010 року, ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя під реєстровим номером 10429479; стягнути з Державного бюджету України на користь КС «Мультізайм»судовий збір в сумі 3,40 грн. (а.с.97-100).

У судовому засіданні представники позивача збільшені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять задовольнити. Вказують, що Державної податковою адміністрацією в м. Севастополі була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року  по 30.06.2010 року. За результатами перевірки було складено акт № 1089/10/22-009/26457079 від 08.09.2010 року на підставі вказаного акту ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000620220/0; 0000610220/0; 00008790172/0 від 24.09.2010 року. Вважають вказані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що прийнятті з порушенням норм діючого законодавства України.

Представники відповідача з позовними вимогами не погодилися повністю просять у задоволенні відмовити. Обґрунтовують свої заперечення тим, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя правомірно та відповідно до норм діючого законодавства визначене КС «Мультізайм»податкове зобов'язання з комунального податку у загальній сумі 375.70 грн.  Вказує, що отримання доходів з інших джерел ніж визначені підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме отримання безоплатних послуг з оренди нежилого приміщення для здійснення діяльності КС «Мультізайм», повинне оподатковуватися на загальних умовах у відповідності з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 7.11.9 п. 7.11  ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також вказує, що перевіркою встановлено, що виплата нарахованих процентів на пайові внески здійснювалася членами кредитної спілки за видатковими касовими ордерами з каси організації, отже вказані суми є прибутком організації, на яке розповсюджується норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».  

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено наступне: В період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі була проведена планова виїзна перевірка Кредитної спілки «Мультізайм»з питань дотримання  вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки був складений акт №1089/10/22-009/26457079 від 08.09.2010 року  (а.с.9-19).

На підставі вказаного акту перевірки керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000620220/0 від 24.09.2010 року про визначення суми податкового зобов’язання з комунального податку в сумі 35,70 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. (а.с.28), № 0000610220/0 від 24.09.2010 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 7 002,90 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 042,33 грн. (а.с.29), № 0008790172/0 від 14.09.2010 року про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 39 792,48 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 79 584,96 грн. (а.с.30).

Відповідно до ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»від 20.05.1993 року № 56-93 (що діяв на момент виникнення спору) комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

До перевірки КС «Мультізайм»було надано табелі обліку робочого часу та відомості нарахування заробітної плати. З яких було встановлено, що на підприємстві працювало у липні, серпні, вересні 2009 року 7 основних працівників, які отримували заробітну плату щомісячно з липня по вересень 2009 року та КС «Мультізайм»було невірно розраховано середньосписочну чисельність робітників за базовий податковий (звітний) період, що призвело до невірного визначення самої бази оподаткування комунальним податком та заниження комунального податку.

Пунктом 1.11. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон № 2181) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно п.п.17.1.1. п. 17.1 ст.17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків; г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Відповідно до п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст.17. Закону № 218І у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

З урахуванням вищевикладених правових норм судом робиться висновок, що відповідачем було правомірно та відповідно до норм діючого законодавства визначене КС «Мультізайм»податкове зобов'язання з комунального податку у загальній сумі 375,70 грн.

Згідно з абзацом другим п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі –Закон № 334) доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону № 334 передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.п. 7.11.9 п. 7.11 Закону № 334 у разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 7.11.5, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним року у строки, встановлені для інших платників податку. Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим цього підпункту, а також при визначенні сум оподатковуваного прибутку згідно із абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується.

Отже, статус неприбуткової організації та звільнення від оподаткування податком на прибуток стосується кредитних спілок лише в частині доходів, визначених п.п. 7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, отримання доходів з інших джерел ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 Закону № 334, а саме отримання безоплатних послуг з оренди нежилого приміщення для здійснення діяльності КС «Мультізайм», повинне оподатковуватися на загальних умовах  відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п. 7.11.9 п. 7.1  ст. 7 Закону №334.

Твердження про те, що факт безоплатного отримання кредитною спілкою послуг з оренди житлового приміщення протиречить визначенню безповоротної фінансової допомоги не є дійсним, оскільки в акті перевірки КС «Мультізайм»відсутнє будь-яке порівняння безоплатно отриманих послуг з безповоротною фінансовою допомогою.

Водночас, підпунктом 1.22.1. п. 1.22. ст.1 Закону № 334 визначено, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

04.01.2010 року між КС «Мультізайм»(далі –орендар) та ТОВ «Мультидом»(далі –орендодавець) укладено договір суборенди нежитлового приміщення (а.с.104-105).

Підпунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в користування окреме нежиле приміщення цокольного поверху з окремим входом загальною площею 72,1 кв.м, що розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Велика Морська, 46/вул. Адмірала Октябрського, 2.

Відповідно до п.п. 4.2. п. 4 договору, оплата за оренду приміщень складає 4 541,66 грн. за місяць січень, лютий, березень, квітень 2010 року. З травня 2010 року та до закінчення строку дії договору розмір орендної плати складає 4 541,67 грн. за місяць. Сума орендної плати за 2010 рік складає 54 500,00 грн.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року КС «Мультізайм» не нараховувалась та фактично не сплачувалась орендна плата по договору оренди нежилого приміщення б/н від 04.01.2010, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями КС «Мультізайм», наданими в ході перевірки за період, який перевірявся, кредиторська заборгованість за контрагентом TOB «Мультідом»з операцій оренди приміщення, яке розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Велика Морська,46 /вул. Адмірала Октябрьського, 2 на балансі не враховувалась. Акти виконаних робіт з надання КС «Мультізайм»послуг з оренди від TOB «Мультидом»до матеріалів справи не надані. Оплата вказаних послуг у банківських виписках, первинних касових документах, авансових звітах відсутня. Жодних додаткових угод до договору суборенди нежилого приміщення б/н від 04.01.2010 року та угод щодо взаємозаліку заборгованості до перевірки посадовими особами не надавалось. Отже, встановлено факт безоплатного отримання КС «Мультізайм»послуг з оренди нежилого приміщення. Твердження позивача щодо виключної помилки ведення бухгалтерського обліку внаслідок ненарахування орендної плати не відповідає дійсності, оскільки КС «Мультізайм»отримує послуги з оренди від TOB «Мультідом»з 2007 року за договорами суборенди приміщення б/н від 16.01.2007 року (а.с.85) та б/н від 04.01.2010 року. Здійснення авансових платежів передбачено додатковою угодою до договору суборенди від 12 січня 2009 року  к договору від 04.01.2008 року(а.с.84). Строк дії договору встановлений до 15 грудня 2009 року. Жодних додаткових угод до договору суборенди нежилого приміщення б/н від 04.01.2010 року та угод щодо взаємозаліку заборгованості до перевірки посадовими особами не надавалось та в судове засідання не було представлено також.

Підпунктом 7.9.6. п.7.9 ст.7 Закону № 334 оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень; передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни; передання в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу.

Судом встановлено, що договір оренди б/н від 04.01.2010 року не розірвано, отже КС «Мультізайм»безперервно використовує вищевказане орендоване приміщення в господарській діяльності. Отже, КС «Мультізайм»повинна здійснювати нарахування орендної плати за результатами періоду в якому отримана послуга з оренди.  У зв'язку з тим, що за період, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року КС «Мультізайм»не нараховувалась та фактично сплачувалась орендна плата по договору суборенди нежилого приміщення б/н 04.01.2010 року, тому має місце операція з безоплатного отримання послуг у визначенні пункту 1.23 ст.1 Закону № 334, яка повинна оподатковуватись згідно з п.п. 4.1.6 п. 4.1  ст.4 Закону № 334.

На підставі вищевикладених правових норм судом робиться висновок щодо відсутності підстав стосовно не включення до складу валових доходів операцій з безоплатного надання послуг.

Відповідно до наданих протоколів засідання наглядової Ради КС «Мультізайм»(а.с.197-199), якими було затверджено розподілити прибуток, залишено у розпорядженні кредитної спілки, між членами кредитної спілки, і відомості нарахувань на пай, кредитною спілкою здійснювалися нарахування членам кредитної спілки доходів (процентів) на пайові внески пропорційно розміру їх додаткових пай внесків на загальну суму 260 000,00 грн. При нарахуванні та виплаті доходів у вигляді процентів у вересні та грудні 2008 року на додаткові пайові внески членів КС «Мультізайм»податок з доходів фізичних осіб не нараховувався, не утримувався та до бюджету не спрямовувався. Виплата нарахованих процентів на пайові внески здійснювалася членами кредитної спілки за видатковими касовими ордерами з каси організації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»від 20.12.2001 року № 2908-III (далі –Закон № 2908) кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до ст. 11 Закону № 2908 члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки.

Члени кредитної спілки мають також інші права, передбачені законодавством України, статутом та іншими актами кредитної спілки. Порядок реалізації зазначених прав визначається цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та статутом кредитної спілки.

Стаття 19 Закону № 2908 визначає, що майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 2908 кредитна спілка відповідно до свого статуту: приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки; виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами; розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків; залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення; надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу; виступає членом платіжних систем; оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту; провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається. Послуги членам органів управління та працівникам кредитної спілки надаються на умовах, що не можуть відрізнятися від звичайних, та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону № 2908 нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не містить визначення поняття «проценти»для цілей оподаткування. Відповідно до п. 1.21 ст. 1 цього Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів.

Згідно п. 1.10 ст. 1 Закону № 334 проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, залучених у депозит. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у пункті 1.10 статті 1 цього Закону, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Крім того, слід зазначити, що плата (проценти) на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки виплачуються на підставі договору обов'язково, натомість плата (проценти) на пайові членські внески може і не виплачуватися, якщо не буде достатньої суми для розподілення. Так, згідно акту перевірки у 2009 року та у першій половині 2010 року КС «Мультізайм»неподілений прибуток не розподілявся.

Разом з тим, нарахування процентів на пайовий внесок до кредитної спілки здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та розпорядження Державної. комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 16.01.2004 року №7, тобто на інших підставах, ніж цивільно-правові договори, у зв'язку з чим, зазначені нарахування з метою оподаткування, зокрема, податком з доходів фізичних осіб, не є процентами.

Таким чином, в розумінні Закону України «Про кредитні спілки»поняття «плата»(проценти) на пайові членські внески»та «плата (проценти) на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки»не є тотожними, що також підтверджується положенням абз. 1 ч. 2 ст. 21 Закону № 2908.

Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV (далі –Закон № 889) ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.

Системний аналіз положень п. 7.2 ст. 7 Закону № 889 показує, що перелік об'єктів оподаткування, наведений у зазначеному підпункті, сформований за єдиним принципом - всі вказані в п. 7.2 ст. 7 Закону об'єкти за своєю правовою природою є платою за використання залучених на певний строк коштів або майна. Натомість, вступні та інші обов'язкові внески членів кредитної спілки є власністю останньої, а не залученими на певний строк коштами або майном.

Залученими є лише вклади (внески) членів спілки на депозитні рахунки (п. 1.3 ст. 21 Закону України «Про кредитні спілки»).

За своєю правовою природою дохід у вигляді частки нерозподіленого прибутку, що залишився за підсумками фінансового року є аналогічним доходу особи - власника
частки статутного фонду суб'єкта господарювання, який є результатом діяльності
такого суб'єкта. Отже дохід членів кредитної спілки у вигляді частини нерозподіленого доходу кредитної спілки за підсумками фінансового року, не є процентами для цілей застосування положень пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Підпунктом 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону 889 передбачено, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Вищевказане свідчить про те, що зазначені зміни, стосуються порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки. Як вбачається з акту перевірки та не спростовується представником позивача, виплата нарахованих процентів на пайові внески здійснювалась членами кредитної спілки  за видатковими касовими ордерами з каси організації.

Згідно з п.п. 9.2.2 п. 9.2  ст. 9 Закону № 889 Податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

Форма зазначеного податкового розрахунку встановлюється у порядку, визначеному законом, та: для банків узгоджується з Національним банком України; для небанківських фінансових установ узгоджується з відповідним державним органом, уповноваженим здійснювати контроль та нагляд за такими небанківськими фінансовими установами відповідно до закону. Відповідно до п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону № 889 оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону. Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889 встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Викладене надає суду можливість  зробить висновок щодо правомірності  нарахування з боку відповідача податкового зобов’язання з податку доходів фізичних осіб щодо оподаткування виплат на пайові внески членів кредитної спілки.

На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-Ш "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами»(далі –Закон № 2181) ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя було спрямовано на адресу КС «Мультізайм»першу податкову вимогу від 11.10.2010 року № 1/508 (а.с.74).

Згідно з абзацом шостим п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 закінчення  процедури  адміністративного  оскарження  вважається  днем  узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.          

          Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 (протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження), визнається сумою податкового боргу платника податків.

Отже при оскарженні платником податків до суду суми податкового боргу (узгодженого податкового зобов'язання, несплаченого після закінчення десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення-рішення) такий борг не може вважатись неузгодженим податковим зобов'язанням.

Відповідно до пп. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону № 2181 якщо платник податків не сплачує погоджену суму податкового зобов'язання у встановлений термін, податковий орган направляє такому платникові податків податкові вимоги. Перша податкова вимога направляється не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати погодженої суми податкового зобов'язання; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня;від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України № 2181-Ш).

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2181 з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181 право податкової застави виникає у випадку несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Таким чином, судом робиться висновок, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя правомірно та відповідно до норм діючого законодавства винесла перша податкову вимога від 11.10.2010 року №1/508.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

З урахуванням викладеного, судом робиться висновок, щодо правомірності  винесення податкових повідомлень-рішень № 000062022/0, № 0000610220/0, № 00008790172/0 від 24.09.2010 року та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 19 січня 2011 року.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі  прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                              підпис                                        О.І. Майсак