ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Ухвала

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

17.01.11Справа №2а-160/11/2770

Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Єфременко О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до прокурора міста Севастополя про зобов`язання вчинити певні дії, -  

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя із заявою про зобов’язання прокурора міста Севастополя прийняти одне з рішень відповідно до статті 97 КПК України за його заявою від 10.12.2010.

Слід зазначити, що позивач, в порушення положень статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві не зазначив ім'я (найменування) відповідача, посаду і місце служби посадової чи службової особи. Проте, із змісту заяви та прохальної частини вбачається, що вимога пред'являється саме до прокурора міста Севастополя.

Пунктом 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.  

Зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується  право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

За змістом частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України  компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з цих норм, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції в тому разі, якщо він виник із публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який саме у цих відносинах здійснює надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

При цьому, пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Згідно статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України порядок провадження у кримінальних справах визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.

Згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин слідчий орган зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити у порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 N 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначено, як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Як свідчать надані матеріали, 10.12.2010 позивач звернувся до прокурора міста Севастополя в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України із заявою про порушення кримінальної справи відносно прокурора Балаклавського району міста Севастополя ОСОБА_2

Отже, позивач не погоджується з бездіяльністю прокурора міста Севастополя щодо не прийняття рішення згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України, пов`язаною з розглядом його заяви від 10.12.2010.

Юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обов’язків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, вимоги позивача є такими, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку відсутній публічно-правовий спір, а йдеться про порушення прав фізичної особи в кримінальному судочинстві, оскільки діяльність посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури не належить до управлінської сфери і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на даний спір не поширюється.

Відповідно до пункту 1  частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз’яснюються положення частини п’ятої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

На виконання частини шостої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України  позивачеві роз’яснюється, що розгляд зазначених вимог відноситься до компетенції місцевого суду загальної юрисдикції у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України.

З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 109, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,–

ухвалив:

Відмовити у відкриті провадження за заявою ОСОБА_1 до прокурора міста Севастополя про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

 Суддя                                                                        О.О. Єфременко