ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
Іменем України
про закриття провадження у справі
17.01.11Справа №2а-3567/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників сторін:
позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.01.2011;
відповідача –Бойко Ірини Валеріївни, довіреність № 356/10-004 від 11.06.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя
про визнання протиправними та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень,
встановив
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 13.10.2010 та податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010 № 0021540171/0, № 0021550171/0, № 0021560171/0 про зобов’язання сплатити штраф у сумі 73,56 грн., 152,55 грн. та 331,98 грн. відповідно.
Ухвалою від 25.11.2010 відкрито провадження у адміністративній справі.
Ухвалою від 25.11.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
13.10.2010 працівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя проведено невиїзну перевірку своєчасності оплати узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за 2008, 2009 рік.
В ході перевірки були встановлені порушення п.2, 5 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», що виразилося у несвоєчасної оплати суми єдиного податку, про що складений відповідний акт перевірки № 12521/Ю/67-129/НОМЕР_1 від 13.10.2010.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування акту перевірки не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Як вбачається із змісту позовних вимог, предметом спору є правомірність складання ДПІ у Ленінському районі у м.Севастополі акту перевірки № 12521/Ю/67-129/НОМЕР_1 від 13.10.2010.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначені поняття термінів, які вживаються у цьому Кодексі. Так, відповідно до пунктів 1 та 7 частини першої статті 3 Кодексу справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовій спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт перший); суб’єкт владних повноважень –орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно частині другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї статті під актом слід розуміти прийняте у формі офіційного письмового документу рішення державного чи іншого органу, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин та має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Юридична значимість для особи, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, тобто безпосередня залежність виникнення чи припинення прав та обов’язків зазначеної особи від таких рішень, дій чи бездіяльності, є кваліфікуючою ознакою змісту адміністративного позову відповідно до положень частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
За таких обставин суд дійшов висновку, що складений посадовими особами податкового органу акт перевірки своєчасності оплати суми єдиного податку не може розглядатися як акт у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України і отже не можуть бути предметом спору у адміністративному суді.
Викладені у цьому документі обставини можуть бути лише підставою для вжиття керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів.
Оскарження дій лише щодо факту складання акту, як і самого акту, якій не встановлює для позивача будь-яких обов’язків, діючим законодавством, як спосіб захисту прав, не передбачено.
Зазначений акт може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оспорювались дії, рішення, які є обов’язковими до виконання, зокрема при визнанні дій відповідача неправомірними.
Аналогічна позиція міститься в ухвалі Верховного суду України від 07.03.2007.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1619/10/13-09 від 30.11.2009 «Щодо застосування норм процесуального права»визначено, що акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, оскільки не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачу роз’яснюються положення частини третьої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
З урахуванням наведеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ухвалив:
Закрити провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування акту перевірки № 12521/Ю/67-129/НОМЕР_1 від 13.10.2010 у адміністративній справі № 2а-3567/10/2770 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя про визнання протиправними та скасування акту перевірки та податкових повідомлень-рішень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя О.О. Єфременко