ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
11.01.11
об 16 год. 17 хв.
каб. № 3 Справа №2а-3465/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді Єфременко О.О.,
при секретарі Авчиян К.Е.
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Балаклавським РВ УМВС України в м.Севастополі;
ОСОБА_2, адвокат, ордер НОМЕР_2 від 29.11.2010;
відповідача – Цуркан Сергія Анатолійовича, довіреність № 05-1367вих. від 01.12.2010;
третьої особи –не з’явився,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до прокурора міста Севастополя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Севастопольська міська Рада
про визнання протесту незаконним,
суть спору:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокурора міста Севастополя про визнання протесту прокурора міста Севастополя № 07-865 вих.-10 від 19.07.2010 незаконним.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог діючого законодавства, оскільки рішення Севастопольської міської Ради № 9146 від 26.01.2010, на яке винесений зазначений протест, не суперечить закону, тому у прокурора міста Севастополя не було правових підстав для його винесення.
Ухвалою від 19.11.2010 відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 19.11.2010 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою від 02.12.2010 в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України первинний позивач, ОСОБА_1, замінений на належного позивача –Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
До початку судового розгляду, в порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач звернувся із заявою про зміну підстав позову, просить суд визнати протест прокурора міста Севастополя № 07-865 вих.-10 від 19.07.2010 протиправним та зобов’язати прокурора міста Севастополя скасувати даний протест.
Ухвалою від 02.12.2010 в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України судом до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучена Севастопольська міська Рада, оскільки рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки.
Заявою від 19.11.2010 (вх.№ 8385 від 23.11.2010) позивач просив передати адміністративний позов у провадження судді Кравченко М.І. для розгляду по суті разом із справою № 2а-2906/10/2770 за позовом прокурора міста Севастополя до Севастопольської міської Ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення № 9146 від 26.01.2010 з урахуванням вимог статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проте, в ході судового засідання 02.12.2010 позивач та його представник на розгляді цієї заяви не наполягали.
В ході судового розгляду позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими, оскільки при внесенні протесту, прокурор міста Севастополя діяв в межах та у спосіб, що передбачений Законом України «Про прокуратуру», тому підстав для визнання його протиправним, не існує.
Крім того, відповідач наголошує, що оскаржуваний протест був внесений до Севастопольської міської Ради й сам по собі прав та законних інтересів позивача не порушує.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, письмові пояснення щодо позовних вимог не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представників сторін, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи те, що представник третьої особи викликався в судове засідання, але в судове засідання не з’явився, витребувані документи не надав, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України представникам сторін роз’яснені процесуальні права і обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд -
встановив
Прокуратурою м.Севастополя проведена перевірка, у ході якої встановлено, що Севастопольською міською Радою прийнято рішення № 9146 від 26.01.2010 «Про надання в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1696 га на Історичному бульварі (в районі танцмайданчика) для розташування дитячих атракціонів без права капітального будівництва».
Прокурором міста Севастополя 19.07.2010 за вих. № 07-865вих-10 до Севастопольської міської Ради було принесено протест з вимогою зазначене рішення скасувати, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Рішенням Севастопольської міської Ради № 10887 від 15.09.2010 протест прокурора в порядку нагляду № 07-8650вих-10 від 19.07.2010 на рішення № 9146 від 26.01.2010 відхилено.
Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.
Скориставшись наданим йому правом, прокурор міста Севастополя звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя із позовом до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення № 9146 від 26.01.2010 (справа № 2а-2906/10/2770).
Відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно пунктів 2, 3 частини першої та другої статті 19 Закону України «Про прокуратуру»предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
Статтями 1, 9 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Згідно із статтею 21 Закону України «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Виходячи з аналізу зазначених норм Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою протест прокурора не є рішенням суб’єкта владних повноважень, обов’язковим для виконання, а є формою реагування прокурора на виявлене порушення закону, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання про скасування акта чи приведення його у відповідність із законом, органом, який видав відповідний акт, або вищестоящим органом (посадовою особою).
Вказаний акт прокурорського реагування не визначений таким, що є безумовним до виконання, а частиною четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру»передбачена можливість відхилення протесту особою, якій він принесений.
Тобто протест прокурора в порядку нагляду №07-865вих-10 від 19.07.2010 чи дії з його принесення, самі по собі, законні права, свободи та інтереси позивача не порушує, оскільки вирішення питання щодо скасування рішення Севастопольської міської Ради № 9146 від 26.01.2010 «Про надання в оренду підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1696 га на Історичному бульварі (в районі танцмайданчика) для розташування дитячих атракціонів без права капітального будівництва»або приведення його у відповідність із законом, віднесено до компетенції Севастопольської міської Ради.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протест №07-865вих-10 від 19.07.2010 принесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, слід зазначити, що положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Суд вважає, що принесення протесту прокурором само по собі не порушує прав та законних інтересів позивача.
Таким чином, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 17 січня 2011 року о 17-30.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, –
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.О. Єфременко