ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.06.10Справа №2а-1180/10/2770
м. Севастополь
17 год. 50 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
судді - Водяхіна С.А.;
при секретарі - Єньшиній Н.Б.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 - ОСОБА_2, договір №19/04/10 від 19.04.10, посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 16.03.2010 р.,
відповідача: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі - не з’явився, повідомлений належним чином, явку повноваженого представника до суду не забезпечив, причин неявки суду не повідомив,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування припису,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування припису.
В судовому засіданні представник підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач, не погодившись з позовними вимогами, надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином, явку повноваженого представника до суду не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини у справі, дослідивши докази та надані матеріали, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про планування і забудову територій", Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
Порядок здійснення державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій визначається законодавством.
Відповідно Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1434 (далі - Положення від 18.10.2006 р. № 1434), Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується.
Відповідно до п. 3 Положення від 18.10.2006 р. № 1434, основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).
Згідно з п. 111 Положення від 18.10.2006 р. № 1434, для виконання покладених на Держархбудінспекцію завдань у її складі утворюються за погодженням з Міністром регіонального розвитку та будівництва територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі у межах граничної чисельності працівників Міністерства, визначеної Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007 р. № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.12.2007 р. за № 1361/14628 (далі - Положення від 19.11.2007 р. № 317) визначено, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) є територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - Держархбудінспекція), входять до сфери її управління, підзвітні і підконтрольні їй.
Відповідно до п. 3 Положення від 19.11.2007 р. № 317, основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є, зокрема, виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).
Згідно з п. 4 Положення від 19.11.2007 р. № 317, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладених на них завдань: проводять у встановленому порядку перевірки: відповідності виконання будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт та іншої виконавчої документації; наявності у виконавця будівельних робіт у передбачених законодавством випадках сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції; додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до п.п 5, п.п 9, п.п. 12 п. 5 Положення від 19.11.2007 р. № 317, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю мають право: давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства, державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції щодо припинення фінансування об'єктів будівництва на період до усунення виявлених у результаті здійснення державного архітектурно-будівельного контролю недоліків; зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, місцевим правилам забудови населених пунктів або здійснюються без дозволу на їх виконання, а також виробництво і застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виготовлених з порушенням державних стандартів; одержувати від замовників, проектних та будівельних організацій і підприємств, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, письмові пояснення щодо причин допущення порушень; складати протоколи та розглядати справи про правопорушення, пов'язані з недодержанням екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, недодержанням державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва, а також самовільним будівництвом будинків або споруд відповідно до статті 2446 Кодексу України про адміністративні правопорушення і Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування".
Від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право начальники інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю та їх заступники.
Виходячи з наведених норм законодавства відповідач є органом, уповноваженим здійснювати контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
В ході судового розгляду встановлено, що за результатами позапланової перевірки 03.02.2010 року відповідачем був складений та виданий позивачу припис про усунення порушень законодавства України у сфері містобудування, вчинених фізичними особами (а.с.5).
Згідно з вказаним приписом в ході перевірки відповідачем на об’єкті: реконструкція закусочній "Тандем-Анкара" на набережної пляжу Учкуєвка, встановлені порушення позивачем, а саме: невиконання припису від 23.12.2009 року - продовження будівельних робіт; продовження реконструкції без Дозволу на виконання будівельних робіт та затвердженого проекту; невідповідність будівлі закусочної "Тандем-Анкара" вимогам ДБН В.1.1-12:20 "Будівництво в сейсмічних районах України". З метою усунення встановлених порушень було запропоновано позивачу зупинити будівельні роботи на об’єкті до 03.03.2010 року.
Представник позивача в обґрунтування позову зазначав, що порушення, які були виявлені у ході перевірки 03.02.2010 року не відповідають реальним обставинам, деякі з них не мають місця, а саме будівельні роботи на перевіряємому об’єкті не проводились, а тому порушень норм державних стандартів не існує, а тому, на думку представника позивача, припис був винесений відповідачем неправильно, на підставі не існуючих порушень.
Вказані доводи представника позивача не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами та доказами наявним у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В матеріалах справи міститься матеріали адміністративних справ про правопорушення у сфері містобудування від 14.01.2010 № 6/Ф та від 01.03.2010 № 186/Ф відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі вказаних матеріалів вбачається, що згідно Постановами № 6/Ф від 14.01.2010 року та від 01.03.2010 № 186/Ф ОСОБА_1 була двічі притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн., саме за виконання будівельних без дозволу.
Крім того у матеріалах адміністративних справ про правопорушення у сфері містобудування містяться письмові пояснення, які надані особисто ОСОБА_1, відповідно до яких ОСОБА_1 зазначала, що реконструкція закусочної "Тандем-Анкара" була розпочата позивачем 15.12.2009 р. без дозволу.
Прийняття відповідачем оскаржуємого припису є правовими наслідками саме дій позивача ОСОБА_1, щодо якої ухвалені Постановами № 6/Ф від 14.01.2010 року та від 01.03.2010 № 186/Ф, які підтверджують, що мало місце порушення ОСОБА_1 встановленого порядку виконання будівельних робіт.
Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, аналізуючи діюче законодавство, дослідивши надані докази, надав ним оцінку, суд вважає що припис від 03.02.2010 року про усунення порушень законодавства України у сфері містобудування, вчинених фізичними особами був виданий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що, встановлені Конституцією України та Законами України .
Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 160 КАС України повний текст постанови складено 28.06.2010 р.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін