Справа № 2а/2570/691/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, робочий орган виконавчої дирекції Фонду - Чернігівський міський центр зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, -
В С Т А Н О В И В :
10.02.2011 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, робочий орган виконавчої дирекції Фонду - Чернігівський міський центр зайнятості (далі – Чернігівський міський центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 1032,26 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачка з 27.08.2009 року по 23.03.2010 року перебувала у Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітна і отримувала соціальні послуги та забезпечення у відповідності до ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». При цьому, під час розслідування посадовими особами Чернігівського міського центру зайнятості страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, у відповідності до абз.2 п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», встановлено, що в період перебування на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітна ОСОБА_1 надавала послуги на підставі цивільно-правових договорів укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Еколл» з 01.01.2010 року по 02.03.2010 року, про що в центр зайнятості повідомлено не було. Згідно п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. №307, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Листом від 18.01.2011 року № 08/223 Чернігівський міський центр зайнятості звертався до ОСОБА_1 з пропозицією добровільно повернути заборгованість, але до цього часу кошти повернуті не були.
В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судові документи повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Оскільки, відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, суд дійшов висновку про можливість подальшого розгляду адміністративної справи за його відсутності.
Судове засідання здійснювалось в порядку передбаченому ст. 41 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 01.03.1991 року №803-XII «Про зайнятість населення» (далі – Закон №803-XII) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. №219 (далі – Порядок №219) до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна в Чернігівському міському центрі зайнятості в період з 27.08.2009 року по 23.03.2010 року і отримувала соціальні послуги та забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України від 02.03.2000 року №1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі – Закон №1533-III), що підтверджується персональною карткою відповідачки від 20.08.2009 року № 250300409082000001 та розрахунком виконаних платежів (а.с.7-12).
Згідно п. 5.5. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 р. за № 915/5136 (далі - Порядок №307) виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).
Пунктом 6.14. Порядку №307 передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Відповідно ст. 36 Закону №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Чернігівського районного центру зайнятості 11.01.2011 року проведено розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону №1533-III. Вказане розслідування проводилось в зв’язку з виявленням розбіжностей між реєстраційними даними безробітного та даними ДПА про доходи, які мають ознаку: заробітна плата нарахована (виплачена), отримана особою у період перебування на обліку як безробітної. За результатами розслідування був складений акт № 5, яким встановлено, що в період перебування на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості з 27.08.2009 року по 23.03.2010 року ОСОБА_1 надавала послуги ТОВ «Еколл» на підставі цивільно-правових договорів та отримувала винагороду. Вказаний факт підтверджується копіями договорів про надання послуг від 01.01.2010 року, від 01.02.2010 року, від 01.03.2010 року та актами прийому–передачі послуг від 31.01.2010 року, від 28.02.2010 року, від 07.03.2010 року, наявними в матеріалах справи (а.с.14-22).
Відповідно до п. 20 Порядку №219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Громадяни можуть зареєструватися в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, після закінчення шести місяців з дати зняття їх з обліку за умови, що вони повернули отримані кошти.
За таких обставин, відповідачка незаконно отримувала допомогу по безробіттю, оскільки надавала послуги на підставі цивільно-правових договорів та отримувала винагороду, про що не повідомила центр зайнятості всупереч ст. 36 Закону №1533-III, що свідчить про незаконне отримання останньою допомоги по безробіттю.
Відповідно даних про виконані платежі Чернігівським міським центром зайнятості, загальна сума матеріального забезпечення виплаченого відповідачці з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати його забезпечення становить 1032,36 грн.
На підставі ч. 3 ст. 36 Закону №1533-III директором Чернігівського міського центру зайнятості прийнято наказ від 12.01.2011 року № 8 про повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 1032,26 грн. (а.с. 25) та листом від 18.01.2011 року № 08/223 запропоновано ОСОБА_1 добровільно повернути незаконно отримані кошти (а.с. 26). Однак, відповідачкою сума незаконно отриманою допомоги по безробіттю до Чернігівського міського центру зайнятості повернута не була.
Відповідно до ст. 39 Закону №1533-III спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо повернення коштів до Чернігівського міського центру зайнятості як і доказів, що спростовують викладені в позовній заяві обставини.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, робочий орган виконавчої дирекції Фонду - Чернігівський міський центр зайнятості до ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими, а незаконно отримана допомога по безробіттю стягненню на користь Чернігівського міського центру зайнятості.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, робочий орган виконавчої дирекції Фонду - Чернігівський міський центр зайнятості до ОСОБА_1 - задовольнити повністю
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернігівського міського центру зайнятості (рр 37171300901002 в УДК України в Чернігівській області, МФО 853592, код 21395273) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 1032 (одна тисяча тридцять дві) грн. 26 коп.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.