ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              ПОСТАНОВА

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р.                                                                                  cправа № 2a-3589/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представників позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’–Зеркевича А.В., Левандовської Г.М.

представників відповідача: Івано-Франківської митниці Державної митної служби України –Тимів С.П., Кіб’юка В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень форми ‘‘Р’’за № 36 та за № 37 від 28.09.2010 року, –

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі –відповідач, Івано-Франківська митниця) про скасування податкових повідомлень форми ‘‘Р’’за №36 та за №37 від 28.09.2010 року.

Під час судового розгляду адміністративної справи на підставі протоколу загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’від 27.12.2010 року за №22 останнє змінило свою організаційну правову форму та перетворилося із переходом усіх права та обов’язків у товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’(далі - позивач). У відповідності до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом допущено заміну позивача її правонаступником.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що Івано-Франківською митницею проведено камеральну перевірку за результатами якою складено акт за №К/0004/10/206000000/0030408081 від 19.08.2010 року, на підставі якого відповідачем винесено протиправні податкові повідомлення форми ‘‘Р’’за №36 та за №37 від                     28.09.2010 року. Зазначив, що на митний орган покладено обов’язок щодо перевірки заявлених в вантажній митній декларації відомостей під час митного оформлення товарів. У випадку виявлення будь-яких порушень митний орган відмовляє в митному оформленні із складанням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, яка надається платнику податків. Під час митного оформлення позивачем в продовж листопада 2008 року –жовтня 2009 року товару ‘‘багатоскладовий пластифікатор полівінілхлориду -епоксидована суміш тригліцеридів вищих насичених і ненасичених кислот, що використовується як сировина для виробництва пластифікованих композицій для забезпечення бажаного ступеня гнучкості, прозора рідина біло-жовтого кольору, нерозчинна у воді’’(далі –‘‘багатоскладовий пластифікатор полівінілхлориду -епоксидована суміш тригліцеридів вищих насичених і ненасичених кислот’’) та ‘‘ВАYMOND N XL 32.32 –суміш акрилонітрил-бутадієнового каучуку та полівінілхлориду (вміст полівінілхлориду 7-11%), який є агентом проти злипання, сировина для виробництва ПВХ-пластикатів, країна походження Франція’’(далі –‘‘ВАYMOND N XL 32.32’’), митні декларації пройшли усі етапи митного контролю і митного оформлення без зауважень з боку митного органу щодо вказаних у них коду УКТЗЕД 381220900 та 400259000 відповідно. В подальшому, товар був випущений у вільний обіг, тому висновки Івано-Франківської митниці щодо порушень товариством з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’законодавства України з питань митної справи є безпідставними та незаконними. Крім того, позивач вказав, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Зважаючи на визначену законодавцем умову донарахування податкових зобов’язань, якою є проведення камеральної перевірки, вважає, що проведення перевірки щодо правильності класифікації товарів за кодом 381220900 та 400259000 відповідно згідно УКТЗЕД, а не перевірки окремих податкових декларацій, не є тією правовою підставою, з якою закон пов’язує право контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків. Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України погоджувались з відомостями щодо звільнення позивача від сплати податку на додану вартість чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’, митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов’язань.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач надав суду письмове заперечення проти адміністративного позову, яке обґрунтовано тим, що при проведення камеральної перевірки працівники Івано-Франківської митниці діяли у межах повноважень передбачених статтями 41, 69, 86 та 313 Митного Кодексу України. Вказав, що завершення митного оформлення не є безумовним свідченням виконання платником податків вимог статті 9 Закону України ‘‘Про систему оподаткування’’в частині виконання обов’язку юридичної особи щодо сплати податків та зборів. Вантажна митна декларація є документом, який повністю відповідає вимогам документа податкової декларації в розумінні Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’. За результатами камеральної перевірки встановлено, що позивач здійснював ввезення товару ‘‘багатоскладовий пластифікатор полівінілхлориду - епоксидована суміш тригліцеридів вищих насичених і ненасичених кислот’’, який необхідно було класифікувати не як ‘‘багатоскладовий пластифікатор полівінілхлориду’’(багатоскладові пластифікатори для каучуку або пластмаси) по позиції 3812, а у товарну позицію 1518 за кодом 1518009100, як речовина, що являє собою ‘‘епоксидовану олію’’. Товар ‘‘ВАYMOND N XL 32.32’’необхідно було класифікувати не як ‘‘каучук акрилонітрил-бутадієновий (NBR)’’(синтетичний каучук, який включає полівінілхлорид в якості анитиагезива) по позиції 400259000, а у товарну позицію 4002 за кодом 4002991000, як ‘‘вироби, модифіковані включенням пластмас’’. Згідно з Законом України ‘‘Про Митний тариф України’’для товарів, які класифікуються за визначеними митницею кодами, передбачена ставка ввізного мита у розмірі 10% митної вартості товарів. Таким чином, методологічна помилка при класифікації товарів призвела до застосування невірних ставок ввізного мита, а відтак у товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’виникло податкове зобов’язання, сума якого відповідно до Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’була самостійно визначена контролюючим органом.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечили та зазначили, що Івано-Франківська митниця діяла в межах та на підставі чинного законодавства, а тому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’07.06.1999 року зареєстроване як юридична особа Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 №661754 (а.с. 160). Позивач діє на підставі Статуту товариство з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’, затвердженого загальними зборами акціонерів протоколом №22 від 27.12.2010 року (а.с. 162-172).

Пунктом 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України визначено, що митні органи визначено як спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Митного кодексу України та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Івано-Франківська митниця в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб’єктом владних повноважень, рішення якої оскаржено.

На підставі наказу від 10.08.2010 року за №290 «Про проведення камеральної перевірки»19.08.2010 року відповідачем проведено камеральну перевірку по дотриманню положень законодавства України з питань митної справи закритого акціонерного товариства ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’під час здійснення митного оформлення товарів за кодами згідно УКТЗЕД 3812209000, 400259000 за період з 08.08.2007 року по 08.08.2010 року (а.с. 35).

За результатами камеральної перевірки складено акт №К/0004/10/206000000/0030408081 від 19.08.2010 року (далі –акт камеральної перевірки), в якому встановлено порушення вимог Закону України ‘‘Про митний тариф України’’, що призвело до класифікації товарів ‘‘багатоскладовий пластифікатор полівінілхлориду - епоксидована суміш тригліцеридів вищих насичених і ненасичених кислот’’, оформлених позивачем по ВМД за №206040000/8/004296 від 10.11.2008 року, за №206040000/9/000270 від 07.02.2009 року, за №206040000/9/000564 від 05.03.2009 року, за №206040000/9/001432 від 14.05.2009 року, за №206040000/9/001452 від 15.05.2009 року, за №206040000/9/002178 від 06.07.2009 року, за №206040000/9/003105 від 04.09.2009 року, за №206040000/9/003530 від 02.10.2009 року за кодом 1518009100, замість коду 3812209000 згідно УКТЗЕД, а також класифікації товару ‘‘ВАYMOND N XL 32.32’’, оформленого позивачем по ВМД за №206040000/9/003528 від 02.10.2009 року за кодом 4002991000, замість коду 400259000 згідно УКТЗЕД. Перевіркою також визначено оподаткування товарів за ставкою ввізного мита 10%, замість 0%, та несплату позивачем митних платежів у загальному розмірі 28 665,90 грн., в тому числі ввізне мито 23 888,24 грн. та податку на додану вартість 4 777,66 грн. (а.с. 43-50).

Позивач не погоджуючись з висновками зазначеними в акті звернувся до відповідача з запереченням на акт за №78 від 08.09.2010 рок, в якому зазначив, якщо митні органи приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України погоджувались з відомостями щодо звільнення позивача від сплати податку на додану вартість чи з кодом товарної номенклатури, то митниці не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов’язань                 (а.с. 41).

20.09.2010 року відповідач надав відповідь за №10/23-65/4601 на заперечення позивача ‘‘Висновок на заперечення’’, в якому погодився з правомірністю проведення камеральної перевірки та нарахування податкового зобов’язання (а.с. 36-40).

На підставі акту камеральної перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення форми ‘‘Р’’від 28.09.2010 року за №36, яким визначив податкове зобов’язання: мито на товари, що ввозяться на територію України за основним платежем 23 888,24 грн., та штрафні санкції 1 194,41 грн. та податкове повідомлення форми ‘‘Р’’від 28.09.2010 року за №37, яким визначив податкове зобов’язання: податок на додану вартість на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності за основним платежем 4 777,66 грн. та штрафні санкції 238,88 грн. (а.с. 9).

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’контролюючими органами є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У пункті 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов’язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до підпункту «б»пункту 10.1 статті 10 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Згідно вимог пункту 10.3 та пункту 10.4 статті 10 вказаного вище Закону платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральним податкового та митного органів.

За змістом абзацу 2 підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Спільним рішенням є Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України за №109/188 від 16.03.2001 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2001 року за №261/5452.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 даного Порядку контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Івано-Франківська митниця згідно підпункту «б»пункту 10.1 статті 10 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Згідно статті 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Відповідно наказу Державної митної служби України за №314 ‘‘Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації’’від 20.04.2005 року (далі - Порядок) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 Порядку ‘‘Здійснення митних процедур’’вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

Пункт 25 зазначеного вище Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.

Згідно статті 313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими для підприємств та громадян.

Таким чином, митний орган зобов’язаний перевірити правильність класифікацію товару, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати.

Відповідно статті 17 Закону України ‘‘Про єдиний митний тариф’’ мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.

При здійсненні митного оформлення вищезазначених ВМД позивач виконав вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України за №314 від 20.04.2005 року ‘‘Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації’’.

Під час заповнення позивачем ВМД в графі 33 ‘‘Код товару’’вказаний код 3812209000 та 400259000 відповідно до УКТЗЕД, що згідно Закону України ‘‘Про Єдиний митний тариф’’класифікується за ставкою мита –0%. При цьому, працівниками Івано-Франківської митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитку штампу ‘‘Під митним контролем’’, що підтверджується відповідними відмітками в ВМД (а.с. 65-121). Здійснений також митний контроль, який включає в себе згідно пункту 17 наказу Державної митної служби України за №314 від 20.04.2005 року перевірку правильності класифікації та кодування товарів відповідно з поданими документами та згідно пункту 21 Порядку перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) за ВМД.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених спірних ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення –проставленням відбитку печатки у відповідній графі.

Як з’ясовано у судовому засіданні, при митному оформленні товарів, про які йдеться в акті камеральної перевірки за №К/0004/10/206000000/0030408081 від 19.08.2010 року, актів огляду товарів та запитів до відповідних митних органів для прийняття рішення про визначення правильності коду класифікації товару, не здійснювалось.

Згідно підпункт «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 року №06-10/167 щодо визначення терміна ‘‘арифметична помилка або описка’’під терміном ‘‘арифметична помилка’’слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо).

Під терміном ‘‘методологічна помилка’’слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Судом встановлено, що при проведенні митного контролю та оформленні ВМД позивачем були дотримані чинні нормативні акти, не були допущені арифметичні чи методологічні помилки, а також дотримана методологія нарахування та повнота сплати податків і зборів, що було підтверджено відповідачем при оформленні вантажно-митних декларацій шляхом проставлення відміток у відповідних графах ВМД.

Відділом контролю митної вартості і номенклатури за перевіряє мий період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року рішення по коду переміщуваного товару не приймалось. Посилання відповідачів на методологічну помилку не може прийматись до уваги, з огляду на те, що під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури. Оспорюване податкове повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації. Посилання митниці на результати камеральної перевірки та підпункт «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.

Верховний Суд України в пункті 2 ‘‘Узагальнення практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов’язаних зі справлянням податків і зборів митними органами’’від 01.01.2010 року зазначив, що при розгляді справ, пов’язаних зі сплатою податку на додану вартість та митних зборів, судам необхідно враховувати, що згідно з пункту 10.3 статті 10 Закону України ‘‘Про податок на додану варсть’’платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов’язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати податку на додану вартість, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України ‘‘Про податок на додану вартість’’та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України ‘‘Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами’’, дія якого не поширюється на митні органи.

З урахуванням вказаного, оспорювані податкові повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій Позивачем податковій декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за №166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону, а не митний орган, який самостійно визначає базу оподаткування та ставку податку.

Аналогічна правова позиція відображена і в ухвалах Вищого Адміністративного Суду України від 01.06.2010 року по справі №К-18206/08, по справі №К-21669/10 та в постанові Вищого Адміністративного Суду України від 23.03.2010 року по справі №К-19658/08.

Окрім цього, суд вважає за доцільне наголосити на вимоги статті 313 Митного кодексу України, відповідно до якої класифікацію товарів, тобто віднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифікаційних групувань, покладено на митні органи, рішення яких із цього питання є обов’язковими для підприємств і громадян, тому, якщо під час проходження митного оформлення (контролю) відділ номенклатури Митниці прийняв рішення, в якому визначив інший код імпортованого товару, ніж зазначений в експортній митній декларації країни-відправника, суд виходить з вищевказаної статті Митного кодексу України.

Таким чином, рішення митних органів про визначення коду імпортованого товару і відмову в його пропуску на митну територію України за кодом, який зазначено, зокрема імпортером, породжує для останнього первинні правові наслідки та є обов’язковим. Однак, така обов’язковість не є перешкодою для оскарження такого рішення митних органів до адміністративного суду.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пункту 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України ‘‘Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ’’від 06.03.2008 року за №2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності суб’єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскаржуваними рішеннями Івано-Франківської митниці порушено права та інтереси товариства з обмеженою відповідальністю ‘‘Падана Кемікал Компаундс’’.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що рішення Івано-Франківської митниці форми ‘‘Р’’за № 36 та за № 37 від 28.09.2010 року винесені не на підставах та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи із вказаного, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми ‘‘Р’’ за №36 Івано-Франківської митниці Державної митної служби України від 28.09.2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми ‘‘Р’’ за №37 Івано-Франківської митниці Державної митної служби України від 28.09.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                   Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 28.02.2011 року.