ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" лютого 2011 р. cправа № 2a-336/11/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали адміністративної справи за позовом Головавтотрансінспекції в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановами за № 094527 від 25.03.2010 року та за № 094885 від 20.07.2010 року в розмірі 1 020,00 грн., -
В С Т А Н О В И В :
28.01.2011 року Головавтотрансінспекція в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановами за № 094527 від 25.03.2010 року та за № 094885 від 20.07.2010 року в розмірі 1 020,00 грн.
Судом, після одержання позовної заяви, 31.01.2011 року постановлено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку разом із копією позовної заяви та доданими до неї документів направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що 03.03.2010 року та 02.07.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлені порушення вимог положень статті 39 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’допущені відповідачем, а саме: експлуатація легкового автомобіля, облаштованого як таксі без ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в актах за № 177949 від 03.03.2010 року та за № 180160 від 02.07.2010 року. За наслідками розгляду вказаних актів, 25.03.2010 року та 20.07.2010 року позивачем винесено постанови за №№ 094527, 094885 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 1 020,00 грн. за вчинені правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в загальному розмірі 1 020,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.
14.02.2011 року на адресу суду повернулося поштове відправлення із ухвалою про відкриття скороченого провадження, копією позовної заяви та доданими до неї документами із відміткою ‘‘за закінченням терміну зберігання’’. Однак згідно довідки відділу державної реєстрації (реєстраційної палати) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 11-15/136 від 26.01.2011 року станом на 26.01.2011 року місце реєстрації відповідача значиться: вул. В. Івасюка, 36/20, м. Івано-Франківськ, тобто адреса, за якою надіслано поштове відправлення (а.с. 24). Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. З огляду на вказане відповідача належним чином повідомлено про розгляд даної адміністративної справи в порядку скороченого провадження та про можливість надання заперечення проти заявленого позову.
Заперечення проти адміністративного позову, у відповідності до вимог частини 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не подав.
Згідно із пунктом 2 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України –без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі –прийшов до висновку, що позов слід задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що 03.03.2010 року та 02.07.2010 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в актах за № 177949 від 03.03.2010 року та за № 180160 від 02.07.2010 року факт експлуатації відповідачем в м. Івано-Франківську легкового автомобіля (державний номерний знак НОМЕР_1), який йому належить, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки, що є порушення вимог статтей 39, 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’ (а.с. 9, 14). Позивачем, у відповідності до абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’за виявлене порушення щодо відповідача, постановами про застосування фінансових санкцій за № 094527 від 25.03.2010 року та за № 094885 від 20.07.2010 року, застосовано фінансові санкції в розмірі 1 020,00 грн. (а.с. 11, 16). Відповідачем фінансові санкції не сплачено (а.с. 18).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначені Законом України ‘‘Про автомобільний транспорт’’.
Статтею 6 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’встановлено, що урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України за № 1190 від 08.09.2004 року ‘‘Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті’’визначено, що урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).
Згідно вимог пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ‘‘Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті’’органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.
Статтею 39 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’визначено перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є:
для автомобільного перевізника –ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія таксі –посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інший документи передбачені законодавством України.
Стаття 1 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Абзац 4 частини 1 статті 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’є спеціальною нормою, якою встановлено, що за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки встановлюється штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 ‘‘Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті’’державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов’язковою до виконання.
Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України визначено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанови позивача, у відповідності до вимог пункту 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, відповідачем до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після їх винесення чи до суду, не оскаржувалися (а.с. 18).
Суд зазначає, що при здійсненні відповідачем експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’є обов’язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з ОСОБА_1 (вул. В. Івасюка, 36/20, м. Івано-Франківськ) фінансових санкцій в розмірі 1 020,00 гривень за постановами про застосування фінансових санкцій за № 094527 від 25.03.2010 року та за № 094885 від 20.07.2010 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Змістовний аналіз норм Закону України ‘‘Про автомобільний транспорт’’, постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року ‘‘Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті’’, а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що Головавтотрансінспекція та її структурні підрозділи на місцях, як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що уповноважений застосовувати до порушників законодавства України у даній сфері адміністративно-господарські санкції, у випадку невиконання такими порушниками вимоги про їх сплату у добровільному порядку вправі звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.
Суд дійшов до переконання, що таке право Головавтотрансінспекції та її територіальних управлінь випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт і є невід’ємною частиною передбаченого законом права застосовувати санкції до тих суб’єктів господарювання, що допустили відповідні порушення.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 160, 163 та 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДК в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО – 836014, код одержувача – 20568100, з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, фінансові санкції в розмірі 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок за постановами за № 094527 від 25.03.2010 року та за № 094885 від 20.07.2010 року.
Постанову суду у відповідності до вимог частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України звернути до негайного виконання.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарження не підлягає.
Суддя (підпис) Чуприна О.В.
Постанова складена 25.02.2011 року.