ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
15 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/719/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни
при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.
за участю позивача: ОСОБА_1
відповідач в судове засідання не з"явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі
розглянувши у попередньому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом : ОСОБА_1
до: Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
про: визнання протиправною бездіяльність та стягнення компенсації за час затримки розрахунку
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльність та стягнення компенсації за час затримки розрахунку.
Ухвалою суду від 17.02.2001 року відкрито провадження у справі. З метою всебічного та об’єктивного з’ясування обставин справи, судом призначено попереднє судове засідання.
В ході попереднього судового засідання судом з’ясовано, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому середнього заробітку за період з 24 червня по 31 жовтня 2006 року відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 року по справі №2-а-5957/08, яке набуло законної сили 23.06.2008 року. А відтак просить:
- визнати незаконною бездіяльність Запорізького юридичного інституту ДДУВС щодо невиплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- визнати незаконною бездіяльність Запорізького юридичного інституту ДДУВС щодо неповідомлення у письмовому порядку ОСОБА_1 про нараховані суми;
- стягнути із Запорізького юридичного інституту ДДУВС на користь позивача компенсацію за час затримки розрахунку, за період з 1 листопада 2006 року по 31 січня 2011 року, тобто за 27 місяців, у сумі 21335,13 грн.
Згідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
В силу частини 1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України).
Предметом оскарження даного позову є бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку. На думку позивача, лише з відповіді ЗЮІ ДДУВС від 17.02.2011 року (вих. №1/413) він остаточно дізнався, що відповідач відмовляється виплачувати середній заробіток за затримку розрахунку та відмовляється у добровільному порядку виконувати вказану постанову суду.
Проте, як випливає зі змісту позовних вимог та пояснень позивача, оскаржувана бездіяльність Відповідача розпочалась ще у 2008 році, а саме з 23.06.2008 року, коли рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2008 року по справі №2-а-5957/08 набуло законної сили. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем порушено строк звернення з адміністративним позовом до суду, в зв'язку з чим, в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання про можливість поновлення пропущеного позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 106 КАС України, у разі необхідності позивачем подається, зокрема, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 статті 102 КАС України передбачено, що за клопотанням особи, яка бере участь у справі пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений. Тобто для поновлення встановленого законом процесуального строку суд має встановити поважність причини його пропущення.
Статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки при відкритті провадження у справі, не можна було встановити процесуальних строків, суд в ході попереднього судового засідання запропонував позивачу подати клопотання щодо поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням поважності їх пропуску, надавши відповідний термін.
На адресу суду 10.03.2011 року надійшло клопотання позивача з якого вбачається, що останній вважає початком порушення відповідачем свого права на виплату коштів з 17.02.2011 року, а тому позов поданий в межах строків позовної давності.
Розглянувши подане клопотання, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що 23 червня 2008 року набула законної сили постанова у справі №2-а-5957/08, якою задоволено позов ОСОБА_1 до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та постановлено:
Стягнути з Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 15 днів відпустки у сумі 258 грн.
Зобов'язати Запорізький юридичний інститут ДДУВС м. Запоріжжя виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за період з 24 червня по 31 жовтня 2006 року, враховуючи дані довідки №1/2000 від 22.05.2008 року за затримку остаточного розрахунку.
Відповідно до частини 1 статті 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, перебіг процесуального строку починається з 24 червня 2008 року, і позивач знав про вказані вище обставини, однак свідомо ігнорував своїм правом.
Посилання позивача, що він остаточно дізнався про порушене своє право 17.02.2011 року, а саме із листа відповідача, який відмовляється виплачувати середній заробіток за затримку розрахунку та відмовляється у добровільному порядку виконувати вказану постанову суду, судом оцінюється критично.
Відповідно до даного вище листа відповідач зазначає, що для виконання рішення суду позивачу необхідно звернутись з виконавчим листом до виконавчої служби.
Суд вважає за необхідне зауважити, що статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Відповідно частин 2-3 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В преамбулі Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
В силу ст. 27 зазначеного вище Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З аналізу вказаних норм вбачається, що виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», та розпочинається з відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця. Будь-яка постанова про відкриття виконавчого провадження дає можливість боржнику виконати рішення суду у добровільному порядку. Строк добровільного виконання рішень судів встановлюється лише державним виконавцем, а у разі його невиконання невідкладно вживаються заходи для примусового виконання.
Питання добровільного виконання судових рішень без звернення особи позивача із заявою до відповідного органу державної виконавчої служби з метою їх примусового виконання не врегульоване чинним законодавством.
Відповідно до ч.2 ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Крім того, суд зазначає, що Кодексом адміністративного судочинства не передбачено строків позовної давності. Строк звернення до суду та наслідки пропущення строків звернення до суду врегульовано ст.ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач звернувся до суду після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України. Заяву про поновлення строку звернення до суду позивачем не подано, мотивів поважності пропущення процесуального строку – не наведено.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 165, 254 КАС України суд, -
УХВАЛИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною бездіяльність та стягнення компенсації за час затримки розрахунку залишити без розгляду.
Копію ухвали направити відповідачу.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя. /підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: