ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/469/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: Шаргородського районного центру зайнятості
до: ОСОБА_1
про: стягнення сум матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг
ВСТАНОВИВ :
Шаргородським районним центром зайнятості заявлено позов до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1, який перебував на обліку в Шаргородському районному центрі зайнятості, як безробітній з 16.07.2007 року по 29.08.2008 року отримував допомогу по безробіттю.
09.09.2010 року працівниками центру зайнятості виявлено факт реєстрації громадянина ОСОБА_1 в якості суб’єкта підприємницької діяльності в той час, як він перебував на обліку в службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю. Зазначене є порушенням положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
В зв’язку з тим, що ОСОБА_1 не було дотримано вимог статті 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а саме не подано до центру зайнятості відомостей, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, йому було безпідставно нарахована та перерахована допомога по безробіттю за період з 14.10.2007 року по 09.07.2008 року в сумі 1858,84 грн., яку в добровільному порядку відповідач не відшкодував.
За вказаних обставин, позивач змушений був звернутись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення безпідставно виплачених коштів.
Ухвалою суду від 10.02.2011 року відкрито провадження у справі.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання 21.02.11 та 09.03.11 р. не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином - судовою повісткою, що підтверджується матеріалами справи.
Суд вважає, що вжив усіх залежних від нього заходів для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи з його участю та реалізації ним права судового захисту, своїх прав та інтересів. Однак, відповідач своїм правом заперечити проти позову не скористався, для представництва в судовому засіданні своїх інтересів не з"явився, повноважного представника не направив.
Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи те, що від представника позивача по справі надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та необхідності заслухати свідка чи експерта у справі не має, суд, відповідно до вказаної частини 6 статті 128 КАС України, прийняв рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.07.2007 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного в якій зазначив, що не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.
Відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ОСОБА_1 16.07.2007 року надано статус безробітного.
Керуючись ч.1 ст.22 та ч.1 ст.23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці і соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, Лівобережним міжрайонним центром зайнятості м. Вінниці, було призначено відповідачу допомогу по безробіттю.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Вінницького обласного центру зайнятості від 06.08.10 р. №10-11/2761 було здійснено SQL запит щодо виявлення осіб, які на день набуття статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у центрі зайнятості, як безробітні, її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріального забезпечення. Позивачем було здійснено запит державному реєстратору щодо дати реєстрації та припинення підприємницької діяльності на осіб, які одночасно перебували на обліку в центрі зайнятості, як безробітні та не припинили підприємницьку діяльність.
Відповідно до отриманої інформації, стало відомо, що відповідач у період перебування на обліку в службі зайнятості 25.08.2005 року зареєстрований у ЄДРПОУ як суб’єкт підприємництва, рішення щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця відсутнє.
29.10.2010 року позивачем складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №43/29-10/10, яким зафіксовано факт реєстрації ОСОБА_1 суб’єктом підприємницької діяльності та отримання з 16.07.2007 року по 29.08.2008 року допомоги під час перебування його на обліку в центрі зайнятості, як безробітного.
На виконання вимог вказаного вище Закону, Шаргородським районним центром зайнятості прийнято рішення від 10.12.10 р. №82 про повернення коштів громадянином ОСОБА_1, який був надісланий відповідачу. Проте, станом на 07.02.11 р. кошти в сумі 1858,84 грн. на рахунок центру зайнятості не надійшли.
Задовольняючи позов, суд керувався ч.3 ст.36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” згідно якої сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно зі ст. 39 вказаного Закону, спори, які виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд в силу ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки, позивачем в даній справі є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ін.код. НОМЕР_1) на користь Шаргородського районного центру зайнятості (м.Шаргород, вул. Леніна, 217-б, код 34701104, р/р 37176304900687) кошти в сумі 1858 грн. 84коп. (тисяча вісімсот п’ятдесят вісім гривень 84 коп.).
Копію даної постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: