ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
20.09.06 р. Справа № 15/274пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” (код ЕДРПОУ 00191135)
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка
про зобов’язання укласти договір
за участю представників сторін:
від позивача: Гайфутдінов О.Р. за довіреністю №1-1645 від 30.12.2005 р.
від відповідача: Гомольська М.М. за довіреністю №320-06 від 06.09.2006 р., Костюк С.В. за довіреністю №004-05 від 01.11.2005 р., Царенко О.В за довіреністю №120-06 від 03.01.2006р., Мірошниченко А.О. за довіреністю №159-06 від 03.01.2006 р., які в судове засідання 20.09.2006 р. не зявилися.
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 31.08.2006 р. до 14.09.2006 р., з 14.09.2006 р. до 20.09.2006 р.
До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Харцизький трубний завод” м. Харцизьк до відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” про зобов’язання укласти договір.
Ухвалою суду від 14.08.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №15/274пд.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на проект договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача, листи позивача щодо укладення вказаного договору, відповіді відповідача та його структурного підрозділу, листи звернення позивача до НКРЕ, відповіді НКРЕ.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги у зв’язку з тим, що тарифи на відшкодування витрат на передачу електроенергії не були затвердженні територіальним представництвом НКРЕ.
У судовому засіданні 20.09.2006 р. представником позивача було заявлено письмове клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу.
Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, –
ВСТАНОВИВ:
До електромереж ВАТ “Харцизький трубний завод” (надалі-позивач) транзитом приєднана міська підстанція 6 кВ РП/2, що перебуває на балансі Харцизьких електричних мереж, які є структурним підрозділом ВАТ “Донецькобленерго” (надалі-відповідач).
При передачі електроенергії через свої мережі позивач несе певні витрати, що пов’язані з технічним забезпеченням електропостачання міському населенню.
Позивач неодноразово звертався до відповідача та його структурного підрозділу про укладання договору про спільне використання технологічних мереж, що підтверджується листами позивача, які додані до матеріалів справи.
Відповідач та його структурний підрозділ постійно та на думку позивача безпідставно відмовляли позивачу в укладенні вищевказаного договору, посилаючись при цьому на різні причини.
Позивач вважає, що відмова відповідача в укладанні договору про спільне використання технологічних мереж є порушенням законних прав позивача, у зв’язку з чим позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.
До позовної заяви додано проект договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача, який позивач пропонує для укладення відповідачу.
У поясненнях до позовної заяви № 1.5-8/37 г від 12.09.2006 р. позивач зазначає, що відповідач є монополістом по електропостачанню у даному районі, тому згідно ст. 181 п.7 ГК України, слід вважати, що відповідач пропозицію та редакцію договору прийняв. Але у ст. 181 п.7 ГК України мова йде про протокол розбіжностей щодо умов договору, який одержаний однією із сторін та не переданий у 20-ти денний строк до суду для врегулювання.
В даному випадку, жодна із сторін протокол розбіжностей до проекту договору не складала, на розгляд іншій стороні його не направляла.
Також позивач не довів належними доказами, що відповідач є монополістом по електропостачанню в даному районі.
Представники позивача з цього питання виказали заперечення, яке засноване на тому, що в даному районі є інші юридичні особи, які мають ліцензію на електропостачання.
Основною підставою, згідно якої відповідач заперечує на позовні вимоги є те, що Правилами користування електричною енергією, які затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 31.07.1996 р. №28 п.6.32 передбачено: у разі використання постачальником електричної енергії за регульованим тарифом мереж основного споживача кошторис витрат розглядається та узгоджується територіальним представництвом НКРЕ.
До проекту договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача додано додаток №2 у вигляді кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача (ВАТ “Харцизький трубний завод”).
Вказаний кошторис витрат підписаний технічним директором позивача без погодження вказаного кошторису територіальним представництвом НКРЕ.
Згідно письмових пояснень позивача до позовної заяви, позивач під час судового розгляду справи подав у Донецьке територіальне представництво НКРЕ на узгодження кошторис витрат. Доказ такого узгодження з боку територіального представництва НКРЕ позивач до суду представив тільки в день винесення судового рішення, тобто 20.09.2006 р.
Проект договору передбачає обов’язок відповідача своєчасно сплачувати отримані послуги за використання електричної енергії (п.1.1). Згідно п.4.1 проекту договору середньомісячна вартість послуг встановлюється згідно з кошторисом витрат на утримання електричних мереж основного споживача (додаток № 2 до договору).
Таким чином, кошторис витрат на утримання електричних мереж основного споживача є істотною умовою проекту договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача. Без узгодження територіальним представництвом НКРЕ кошторису витрат згідно вимогам п. 6.32 Правил користування електричною енергією проект договору не можна вважати таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Представлений до суду позивачем кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж основного споживача (ВАТ “Харцизький трубний завод”) за другий квартал 2006 р., був затверджений технічним директором позивача 18.09.2006 р., погоджений начальником Донецького ТП НКРЕ України 19.09.2006 р. Вказаним кошторисом передбачені витрати за квартал у сумі 14856, 91 грн.
Доданий до проекту договору кошторис витрат суттєво відрізняється за змістом та загальною сумою витрат від кошторису витрат в редакції від 18.09.2006 р., погодженого НКРЕ. У кошторисі витрат, що доданий до проекту договору, зазначена загальна сума витрат у розмірі 10191,20 грн.
Згідно ст. 181 ГК України будь-яка із сторін може запропонувати іншій стороні для розгляду проект договору. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні у 20-ти денний строк після одержання договору.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається не укладеним (таким, що не відбувся).
Позивач направив відповідачу проект договору з додатком №2 до нього, де витрати на утримання електричних мереж не були погоджені в установленому законом порядку НКРЕ.
Кошторис витрат від 18.09.2006 р., погоджений НКРЕ, не був направлений як додаток до проекту договору відповідачу до подачі позовної заяви до суду. Таким чином, погоджений НКРЕ новий кошторис витрат не приймається судом до уваги при розгляді даного позову.
Після погодження нового кошторису витрат позивач має законне право направити проект договору із додатками (в тому числі нового кошторису) на розгляд відповідачу у встановленому ст. 181 ГК України порядку. Якщо відповідач при розгляді проекту договору здійснить дії, які на думку позивача порушують його права та інтереси, позивач має право звернутися до господарського суду із відповідним позовом, який буде судом розглядатися окремо від даної справи.
За вищевказаних обставин суд вважає позовні вимоги у даній справі передчасними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити відкритому акціонерному товариству “Харцизький трубний завод” м. Харцизьк у задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка про зобов’язання укласти договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача.
У судовому засіданні 20.09.2006 р. оголошено текст рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя Богатир К.В.