Справа № 9025/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року м.Одеса
«3»березня 2011 року Справа № 2а-9025/10/1570
У залі судових засідань № 25
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
при секретарі судового засідання - Бобровській О.Ю.
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)
представника відповідача - Фаніної І.В. (по довіреності)
відповідача - Іванова Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Південної митниці Державної митної служби України, старшого інспектора відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці Державної митної служби України Іванова Леоніда Володимировича про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити митне оформлення, -
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Південної митниці Державної митної служби України, старшого інспектора відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці Державної митної служби України Іванова Леоніда Володимировича про визнання дій відповідачів щодо відмови у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу позивача - неправомірними, зобов’язання Південної митниці Державної митної служби України здійснити пільгове митне оформлення автомобілю A4»1995 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 у зв’язку із переїздом на постійне місце проживання в Україну.
Представник позивача адміністративний позов підтримав, на заявлених вимогах наполягав.
Представник відповідача та відповідач адміністративний позов не визнали і просили в його задоволенні відмовити, оскільки на день подачі транспортного засобу до митного оформлення, позивач вже втратив статус особи, що переселяється на постійне проживання до України, оскільки прожив на території України вже більше року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
ОСОБА_4 проживав у Республіці Молдова з 25.01.2007 року по 24.12.2008 року та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Міністерства інформаційного розвитку Республіки Молдова від 07.04.2010 року AD-1 0076453 (аркуш справи 9).
В період постійного проживання в Республіці Молдова за позивачем було зареєстровано право власності на транспортний засіб I A4»1995 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2, що підтверджується технічним паспортом НОМЕР_3 та реєстраційним свідоцтвом (аркуші справи 13, 14).
Як встановлено в судовому засіданні 24.12.2008 року позивач знятий з реєстраційного обліку в Республіці Молдова у зв’язку із переселенням на постійне місце проживання в Україну (аркуш справи 9).
Відповідно до довідки Головного управління реєстрації транспорту та кваліфікації водійського складу Державного підприємства EGISTRU»Міністерства інформаційного розвитку Республіки Молдова від 07.04.2010 року №MRT0023887 (аркуш справи 8) транспортний засіб, який належить позивачу, вперше зареєстрований на території Республіки Молдова 14.07.2005 року та за позивачем зареєстрований 09.10.2006 року, а з 07.04.2010 року зазначений транспортний засіб знятий з державної реєстрації у зв’язку з вибуттям за межи Республіки Молдова та власнику видані транзитні номери НОМЕР_4.
13.04.2010 року позивачем ввезений цей транспортний засіб на територію України та поданий до розмитнення із застосуванням пільги, передбаченої для осіб, які ввозять транспортні засоби у зв’язку із зміною постійного місця проживання ч.2 ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України».
Згідно з карткою відмови в прийнятті миної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №500000011/0/00039 (аркуші справи 10-12) позивачу відмовлено у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу.
З пояснень позивачів в судовому засіданні та матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови була наявність у позивача посвідки на постійне місце проживання в Україні від 04.03.2009 року №311266 (аркуш справи 7), згідно з якою він проживає в Україні більше року, а тому постійним місцем проживання митні органи вважають Україну, таким чином позивач не має право на пільгове розмитнення транспортного засобу.
Позивач вважає такі дії посадової особи митного органу протиправними, оскільки володіє усіма підставами визначеними законом, які б надавали право на здійснення пільгового митного оформлення транспортного засобу, якій ввозиться в Україну у зв’язку із зміною постійного місця проживання.
Оцінюючи оскаржені дії суб`єкту владних повноважень суд виходячи з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України приходить до висновку про їхню протиправність з наступних підстав:
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права та обов’язки громадян встановлюються в Україні виключно законами.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України»встановлено, що дозволяється ввезення без сплати встановлених податків та митних зборів у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного попереднього місця проживання не менш року.
Таким чином, законодавець встановив три умови за яких особа звільняється від сплати належних податків та митних зборів у разі ввезення транспортного засобу в Україну: а) зміна постійного місця проживання; б) наявність у особи права власності на цей транспортний засіб більше року; в) знаходження цього транспортного засобу на державному обліку в країні попереднього постійного місця проживання більше року.
Наявність у позивача цих трьох підстав підтверджується наведеними вище документами (аркуші справи 8-9) та не заперечуються представником відповідача, а тому, на підставі положень ч.3 ст.72 КАС України ця обставина вважається встановленою.
Посилання посадової особи, як на підставу у відмові, на ту обставину, що позивач з 04.03.2009 року має посвідку на постійне місце проживання в Україні, а тому не має права на пільгове ввезення транспортного засобу у зв’язку із зміною постійного місця проживання є помилкових з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України» не встановлено часового чи іншого обмеження у реалізації права громадян на пільгове розмитнення транспортних засобів, які вони ввозять в Україну у зв’язку із зміною постійного місця проживання.
Частина 2 ст.8 цього ж Закону визначає, що таким правом користуються громадяни. Згідно визначення термінів, які застосовуються у цьому законі, визначених ст.1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України»під громадянами законодавець має на увазі фізичних осіб-резидентів або нерезидентів, які не є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Таким чином, для користування пільгою, визначеною ч.2 ст.8 цього Закону не має значення чи є особа, яка здійснює розмитнення транспортного засобу резидентом України чи не є таким аби ця особа не була суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності.
Що ж до посвідки, то, навпаки, згідно п.4.3 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 17.11.2005 року №1118 саме цей документ є підтвердженням права особи на надання пільг в оподаткуванні, передбачених ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України», оскільки цей документ підтверджує ту обставину, що особа дійсно вибула з місця попереднього постійного проживання та прибула на постійне місце проживання саме в Україну, а не до будь-якої іншої країни.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що Південна митниця Державної митної служби України та старший інспектор відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці Державної митної служби України Іванов Леонід Володимирович, який видав картку відмови позивачу у пільговому розмитнені транспортного засобу діяли в порушення закону, а тому такі дії слід визнати неправомірними на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що надана митному органу митна декларація від 13.04.2010 року (аркуш справи 67) та додані до неї документи є достатніми для здійснення митним органом розмитнення приналежного позивачу транспортного засобу, надання інших додаткових документів не потребується, в зв’язку з чим, суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом та зобов’язати Південну митницю здійснити розмитнення транспортного засобу, що належить позивачу на підставі зазначеної митної декларації із застосуванням пільги, встановленої законом для ввезення транспортного засобу в Україні у зв’язую із зміною постійного місця проживання, передбаченою ч.2 ст.8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України».
Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 обгрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»від 13.09.2001 року №2681-III, ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Південної митниці Державної митної служби України, старшого інспектора відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці Державної митної служби України Іванова Леоніда Володимировича про визнання дій відповідачів щодо відмови у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу позивача - неправомірними, зобов’язання Південної митниці Державної митної служби України здійснити пільгове митне оформлення автомобілю A4»1995 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 у зв’язку із переїздом на постійне місце проживання в Україну, передбачене ч. 2 ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»- задовольнити повністю.
Визнати дії Південної митниці та старшого інспектора відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці Державної митної служби України Іванова Леоніда Володимировича щодо відмови у здійсненні пільгового митного оформлення транспортного засобу ОСОБА_4 - неправомірними.
Зобов’язати Південну митницю здійснити пільгове митне оформлення автомобілю ОСОБА_4 «AUDI A4» 1995 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2 у зв’язку із переїздом на постійне місце проживання в Україну, передбачене ч. 2 ст. 8 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія надсилається до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 09.03.2011 року.
Суддя Л.І. Свида
09 березня 2011 року