Головуючий у 1 інстанції - Снегірьов В.А.
Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2011 року справа № 2а-1172/10/1206
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Компанієць І.Д.
суддів Гаврищук Т.Г. , Білак С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 26.11.2010 року у справі №2а-1172/10/1206 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Брянківського міського суду Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності УПФУ в м. Брянка Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2009 роки та безстроково; про зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити підвищення до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за вказаний період часу з урахуванням виплачених сум.
Постановою Брянківського міського суду Луганської області від 26.11.2010 року позов задоволено частково: визнано незаконною бездіяльність УПФУ в м. Брянка Луганської області щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007р, з 22.05.2008 року. Зобов’язано відповідача нарахувати та сплатити підвищення до пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за вказаний період часу з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт зазначає, що на теперішній час діє лише Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року, яка встановлює розміри доплати до пенсії дітям війни, якою і керується відповідач при здійснені виплат, а тому, його дії є законними.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні - з наступних підстав.
Позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік…» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цими законами, на 2007 та 2008 роки було зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, а також рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсії страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дають Закони «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року.
У відповідності зі ст. 1 Закону «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі ст. 2 того ж Закону прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком, який у відповідності зі ст.28 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 4 ч. З Закону «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік та публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відтак, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 з урахуванням виплачених сум.
Проте суд першої інстанції не зазначив кінцевий термін перерахунку та сплати щомісячної допомоги дитині війни, кий становить день винесення судового рішення, тобто 26 листопада 2010 року, оскільки суд не може вирішувати на майбутнє права та обов’язки сторін.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області на постанову Брянківського міського суду Луганської області від 26.11.2010 року у справі № 2а-1172/10/1206 - задовольнити частково.
Змінити постанову Брянківського міського суду Луганської області від 26.11.2010 року у справі № 2а-1172/10/1206 шляхом зміни в абзаці третьому резолютивної частини постанови слів «з 22 травня 2008р.» на «з 22 травня 2008р. по 26 листопада 2010р.»
В іншій частині постанову Брянківського міського суду Луганської області від 26.11.2010 року у справі № 2а-1172/10/1206 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.
Головуючий І.Д. Компанієць
Судді Т.Г.Гаврищук
С.В.Білак