Справа № 2а-367/2009

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2009 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Кохановська З.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання відмови протиправною та зобов"язання нарахувати до виплати 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в березні місяці 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання відмови протиправною та зобов"язання нарахувати до виплати 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України " Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просить зобов’язати відповідача протягом 5 календарних днів з дня набрання рішенням чинності нарахувати та виплатити їй несплачену щомісячну державну соціальну надбавку в сумі 3891 грн.90 коп. 3 урахуванням інфляції, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.

ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує і просить слухати справу у його відсутність.

Представник відповідача не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, надіславши заперечення проти позову, якими просить слухати справу у його відсутності і відмовити в позові у зв"язку з пропуском строку на звернення до адміністративного суду та відсутністю механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні ст. 1.Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, набрав чинності 01.01.2006 року.).

Пунктом 12 ст. 71 Закону "України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»" було зупинено, як і, в"2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа просоціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на2007 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, вважаю наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуванню» для розрахунку зазначеного підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України " Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, вважаю, що надбавка, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підлягала виплаті у період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року.

Проте, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 не надано жодних доказів з приводу пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи викладене, вважаю, що заявлені вимоги за період з 01.01.2006 року по 21.05.2008 року не підлягають задоволенню з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб*єкта владних повноважень обов*язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своєї відмови в нарахуванні і виплаті надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку як дитині війни у

визначеній позивачем грошовій сумі з врахуванням інфляції не підлягають задоволенню, оскільки суд не може виконувати функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Згідно вимог п.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 7, 8. 9, 10, 11, 71, ч. 3 ст. 94, 99, 100, 122 ч.3, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов"язання нарахувати до виплати 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо здійснення нарахування і виплати надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року протиправною.

Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 надбавку до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" за період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн.40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.