Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Бадахова Т.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2011 року  справа №2а-8481/10/1270           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Бадахової Т.П.

суддів  Гайдара А.В. ,  Яковенка М.М.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого:           Бадахової Т.П.

суддів:                                                          Гайдара А.В., Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання                 Марциновскому А.К.

за участю представників сторін

від позивача: Єрмоленко Є.В. за довір.,

від відповідача: Гавриш М.Г., Пучков В.В. за довір.,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року по справі № 2а-8481/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діна-Транс» до Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення з ПДВ № 0000682301/0 від 27 жовтня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діна-Транс»  звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року позовні вимоги задоволенні повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати це рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог  у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зроблено посилання на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що під час проведення перевірки, представленні позивачем документи не підтверджували цивільно-правових відносин, а саме: товаро – транспортних накладних чи інших документів, які б свідчили на думку апелянта, про транспортування товару та змогли підтвердити їх отримання.

Крім цього, апелянт зазначив, що  безпосереднім постачальником товарів з позивачем був ТОВ «Спецмегасервіс», яким не було задекларовано податкові зобов’язання по взаємовідносинам з контрагентом за період з червня по жовтень 2009 року, у зв’язку з чим завищено  податковий кредит позивачем на суму 1 801 133грн.  Разом з цим, згідно висновку експерта НДЄКЦ  ГУ МВС України від 07.12.2010 року № 15/13716, подані на дослідження документи  ТОВ «Спецмегасервіс», а саме: договір  № 01/03-01 від 01.03.2009 року, видаткові та податкові накладні за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 рік виконані не директором товариства ОСОБА_5, а іншою особою.

Крім цього, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що позивач здійснюючи розрахунок векселями за отримане дизельне паливо з ТОВ «Спецмегасервіс» емітував прості векселі як засоби платежу, тобто як гроші, а не цінні папери, з огляду на те, що позивач не здійснив оплату за придбаний товар, а відповідно до акту прийому передачі передав ТОВ «Спецмегасервіс» прості векселі на загальну суму 2 160 403,63грн., тому не мав права включати до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму  1 801 133грн.

Колегія суддів, перевіривши  доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

З 16 серпня 2010 року по 22 жовтня 2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Діна-Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, внаслідок якої  було складено акт №876/23-2536750 від 22.10.2010 року (т.№1а.с.16-83).

За результатами перевірки, відповідачем було встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 п.7.2, та підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1801133 грн., у тому числі за квітень 2009 року в сумі 101591, травень 2009 року 72740 грн., серпень 2009 року в сумі 306307 грн., вересень 2009 року в сумі 524042 грн., жовтень 2009 року в сумі 652681 грн., листопад 2009 року в сумі 143772 грн.

27 жовтня 2010 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «р» у відповідності до пункту 6 п.п.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-111, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1801133 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 900567 грн.

Як вбачається з акту перевірки позивача,   між ТОВ «Спецмегасервіс» (Продавець) та ТОВ «Діна-Транс» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року, згідно якого Продавець зобов'язаний поставити товар у власність Покупця для виконання його підприємницької діяльності, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього, на умовах цього договору. Предметом поставки  є нафтопродукти. Згідно умов договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі по факту реалізації товару та транспортування здійснюється по домовленості сторін.

Згідно наданих до перевірки документів, а саме: видаткових та податкових накладних, отриманих від контрагента-постачальника ТОВ «Спецмегасервіс» протягом квітня - жовтня 2009 року встановлено, що згідно проведених записів на податкових накладних, їх оформлено і підписано особою, підпис якої схожий на підпис ОСОБА_5. Документи завірені печаткою ТОВ «Спецмегасервіс». Податкові накладні виписані з 01.04.2009 року по 21.10.2009 року засвідчені підписом, який схожий на підпис ОСОБА_5., який на момент складання вибірково первинних документів був уповноваженою особою ТОВ «Спецмегасервіс».

Згідно наданого до перевірки висновку експерта НДЕКЦ Головного управління МВС України від 07.10.2010 року №15/13716, подані на дослідження документи ТОВ «Спецмегасервіс», а саме: договір від 01.03.2009 року №01/03-01, видаткові та податкові накладні на період з 01.04.2009 року по 31.10.2009 року виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

Разом з цим, на запит Стахановської ОДШ про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства отримана відповідь Ленінської МДПІ у м. Луганську, в якій зазначено, що проведення перевірки ТОВ «Спецмегасервіс» не можливо, оскільки підприємство має 11-й стан - «Припинено, але не знято з обліку», причина зняття з обліку - визнання банкрутом господарським судом.

Тобто, на думку апелянта вищенаведенні висновкі, викладені в акті №876/23-25367150 від 22.10.2010 року, свідчать про нікчемність договору купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року, укладеного між ТОВ «Діна-Трванс» та ТОВ «Спецмегасервіс», оскільки він укладений без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок спеціаліста НДЕКЦ Головного управління МВС України від 07.10.2010 року 15/13716.не може бути прийнято до уваги , як належний доказ по цій справі, оскільки на дослідження в НДЕКЦ були направлені електрофотографічні копії документів - договору, видаткових накладних та податкових накладних, а висновок наданий у вірогідній формі внаслідок простої побудови підписів та невеликого їх графічного матеріалу.

Крім цього, допитаний у суді першої інстанції керівник ТОВ «Спецмегасервіс» ОСОБА_5, підтвердив, що між позивачем та  ТОВ «Спецмегасервіс» були господарські взаємовідносини і він підписував усі документи.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. статті 7 Закону України  «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 вищевказаного закону передбачено наступне, якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Посилання апелянта на те, що відсутність товарно-транспортних накладних, тобто документів, які б свідчили про факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Спецмегасервіс» свідчить про нікчемність правочинів, не може бути прийнято до уваги колегії суддів, з огляду на наступне:

        На підставі досліджених судом першої та апеляційної інстанції первинних документів, вбачається що позивач отримував товар від ТОВ «Спецмегасервіс», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

           Разом з цим, з наявних в матеріалах справи документів, вбачається, що придбаний позивачем товар у ТОВ «Спецмегасервіс», в подальшому поставлявся позивачем кінцевим отримувачам: ПП СПФ «Агро», ПФО ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_10, ТОВ «Родіна» та іншім, саме від  ТОВ «Спецмегасервіс», що свідчить про те, що договір купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2010 року  був укладений між позивачем та  ТОВ «Спецмегасервіс», з метою настання реальних наслідків.

Згідно з п. 7.5.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" №168/97 -ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) датою виникнення права у платника податків на податковий кредит виникає з датою першої із подій:

-          або дати списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товару (робіт, послуг), дати виписування відповідного рахунку (товарного чеку) - при розрахунку з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків;

-          або дати отримання податкової накладної, посвідчуючи факт, придбання платником податку товарі (послуг, робіт).

         На підставі досліджених судом першої та апеляційної інстанції первинних документів, вбачається що зобов’язання по контрагентам, підтверджується відповідними розрахунковими документами, накладними та податковими накладними. Тобто, правильність формування спірного податкового кредиту підтверджується, окрім податкових накладних, первинними документами. Докази про те, що податкові накладні,  були визнані недійсними в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано оспорюваний податковий кредит, відсутність товарно-транспортних накладних та розрахунок за ці операції векселями, не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки наявність цих документів не пов’язано з датою виникнення права платника податків на податковий кредит з податку на додану вартість, яка визначається  підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи  апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст.  195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Стахановської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року по справі № 2а-8481/10/1270 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року по справі № 2а-8481/10/1270  – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені та підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04  березня 2011 року. Повний текст виготовлено 09 березня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо  протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

Головуючий:                                                                                  Т.П.Бадахова

Судді:                                                                                           А.В. Гайдар

М.М.Яковенко