Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.
Суддя-доповідач - Васильєва І.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 року справа №2а-27145/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
при секретарі судового засідання: Дровнікова К.В.
за участю представників:
від позивача: Кожушко Т.П.,Курепова О.В. ( за довіреністю)
від відповідача: Тимошенко С.Ю. (за дов. №10-013 від 15.04.2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 р. у справі № 2а-27145/10/0570 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0003762340/0,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Еталон" (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2010 року №0003762340/0.Свої позовні вимоги мотивує відсутністю підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту та відповідно бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з ТОВ «КФ «Сервіс комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «ПКФ Донімперіал плюс», ТОВ «АМК Трейдінг», а також посилається на неправомірність висновків відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 р. у справі № 2а-27145/10/0570 позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 27 вересня 2010 року № 0003762340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 96018 грн.
Не погодившись з винесеною постановою, Державною податковоїю інспекцією у Ворошиловському районі міста Донецька було подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги обгрунтовують невірним застосування судом, при винесенні рішення, норм матеріального і процесуального права а саме: 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та порушенням норм процесуального права.
Апелянт просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обзязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судами І та апеляційної інстанції встановлено,що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Еталон» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25115499, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07260040.
Позивачем 16 лютого 2010 року до відповідача була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року, в якій позивач в рядку 25.2 визначив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 96018 грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. З 17 по 31 серпня 2010 року відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів по декларації за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, декларувалось в періоді: вересень, листопад 2009 року, січень, лютий, березень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 14 вересня 2010 року № 1563/23-3/25115499 (надалі - акт перевірки).
За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 27 вересня 2010 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181, чинного на час виникнення спірних правовідносин), № 0003762340/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 96018 грн.
За висновками акту перевірки, позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у вересні, листопаді 2009 року, січні-березні 2010 року на загальну суму 291942 грн., що призвело до завищення заявленого по декларації за червень 2010 року бюджетного відшкодування на суму 96018 грн. Підставами для таких висновків стали акти Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 1 липня 2010 року № 1100/23-313/35656016; Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 26 серпня 2010 року № 3236/23-313/36102732, від 29 липня 2010 року № 2766/23-3/35794268, Державної податкової інспекції у Будьоннівському районі м. Донецька від 11 червня 2010 року № 974/23-411/36560092 щодо неможливості проведення перевірок ТОВ «АМК-Трейдинг», ТОВ «КФ «Сервіс комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «ПКФ Донімперіал плюс» у зв'язку із відсутністю підприємств за юридичною адресою. Крім цього, відповідач в акті перевірки посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, відсутність у достатній кількості трудових ресурсів. складських приміщень та виробничих потужностей у контрагентів позивача. Враховуючи наведене, відповідач посилається на те, що правочини між позивачем та його чотирма контрагентами є нікчемними.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обов’язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.
Згідно із ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон №168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетне відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону №168, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена, як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Згідно п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону №168, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується актом прервірки, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМК-Трейдинг» був укладений договір від 3 серпня 2009 року № 38/09-П щодо постачання продукції промислового та господарського призначення. Загальна ціна договору складає 73364 грн. 48 коп., ціна, кількість товару, асортимент визначаються в додатках. На поставлені товари контрагентом позивача видані видаткові накладні від 11 вересня 2009 року № 438/005 на суму 138896 грн. 22 коп., від 25 вересня 2009 року № 452/001 на суму 34468 грн. 26 коп., 11 листопада 2009 року на суму 18192 грн., від 1 лютого 2010 року на суму 260382 грн. 96 коп., від 3 лютого 2010 року на суму 11065 грн., від 16 лютого 2010 року на суму 104287 грн. 38 коп., від 16 лютого 2010 року на суму 31741 грн. 20 коп., від 17 лютого 2010 року на суму 84426 грн. 84 коп., від 17 лютого 2010 року № 85670 грн. 04 коп., від 19 січня 2010 року на суму 8000 грн., від 22 січня 2010 року на суму 29400 грн., від 1 березня 2010 року на суму 79767 грн. 48 коп., від 1 березня 2010 року на суму 91062 грн. 72 коп., від 25 березня 2010 року на суму 451440 грн. Даним контрагентом позивача також видані податкові накладні за тими ж сумами та датами, що й у видаткових накладних. 18 травня 2009 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс комплект» був укладений договір № 1805/09-П щодо постачання продукції промислового та господарського призначення. На поставлені товари контрагентом позивача видана видаткова накладна від 14 вересня 2009 року на суму 190080 грн., та податкова накладна від 14 вересня 2009 року на ту ж суму, з якої податок на додану вартість складає 31680 грн., а також видаткова та податкова накладні від 7 червня 2010 року на суму 23620 грн. 80 коп., податок на додану вартість 3936 грн. 80 коп., видаткова на податкова накладні від 22 червня 2010 року на суму 62095 грн. 09 коп., податок на додану вартість 10349 грн. 18 коп., видаткова на податкова накладні від 21 червня 2010 року на суму 11621 грн. 28 коп., податок на додану вартість 1936 грн. 88 коп. Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ Донімперіал Плюс» була укладена усна угода, на підставі якої видані видаткові накладні та податкові накладні від 13 січня 2010 року № 2412 на суму 12240 грн., від 18 лютого 2010 року на суму 5958 грн. на товар промислового значення. 5 лютого 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» був укладений договір № 52/10-П щодо постачання продукції промислового та господарського призначення. На поставлені товари контрагентом позивача видані видаткова накладна від 15 березня 2010 року на суму 20920 грн. 90 коп. та податкова накладна від 15 березня 2010 року на ту ж суму, з якої податок на додану вартість складає 3486 грн. 82 коп., та видаткова накладна від 23 березня 2010 року на суму 27648 грн., податкова накладна від 25 березня 2010 року на ту ж суму, з якої податок на додану вартість 4608 грн.
Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку
Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Долучені до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають також такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину. Крім цього, суд зазначає, що позивачем надані докази, які підтверджують використання придбаного від ТОВ «КФ «Сервіс комплект», ТОВ «Кіт-Авто», ТОВ «ПКФ Донімперіал плюс» та ТОВ «АМК-Трейдинг» товару у господарській діяльності позивачем, а саме для виготовлення продукції, яка в наступному реалізована третім особам. Вищевказані документи спростовують висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях при придбанні товару позивачем у його контрагентів.
Стосовно посилання апелянта на відсутність товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, суд зазначає, що їх наявність чи відсутність взагалі не впливає на формування платником податків податкового кредиту за здійсненими господарськими операціями. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що наявність цих документів, не пов’язана з датою виникнення права платника податків на податковий кредит, встановленої підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168.
Висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, та зазначає , що суд перщої інстанції правильно встановив обставини та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином , підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Завдяки великому обсягу судового рішення, в судовому засіданні 03 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 р. у справі № 2а-27145/10/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2011 р. у справі № 2а-27145/10/0570 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
протягом двадцяти днів з дня складення в повному обзсязі.
Повний текст ухвали виготовлений 09 березня 2011 року
Головуючий: І.А. Васильєва
Судді: В.Г.Яманко
Е.Г.Казначеєв