АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«27» січня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Каранфілова В.М, Фальчука В.П.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2010р. по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку спільного майна подружжя, його розподіл, визначення порядку користування земельною ділянкою та стягнення судових витрат, -
В С Т А Н О В И Л А:
13 червня 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна та визначення порядку користування земельною ділянкою. В обґрунтування якої зазначила, що 08.07.1978 року у Козятинському райвідділі РАЦС Вінницької області вона зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_2, актовий запис № 108 (а.с. 5,6, т.1).
Під час перебування у шлюбі, на підставі рішення виконкому Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області №6 від 27.03.1980 року, була надана земельна ділянка, площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1, на підставі якого був укладений договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності.
На зазначеній земельній ділянці вона та ОСОБА_2, перебуваючи в зареєстрованому, спільним трудом та за рахунок єдиного сімейного бюджету, побудували житловий будинок, на який Овідіопольським РБТІ 20.01.1993 року був виданий Технічний паспорт на ім`я ОСОБА_2 (а.с.22-28, т.1).
22.04.2005 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області шлюб мж нею та ОСОБА_2 розірвано.
31.05.2005 року виконком Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області прийняв рішення №193 про видачу свідоцтва про право власності на зазначений будинок на ім`я відповідача (а.с. 29, т.1).
Позовні вимоги неодноразово доповнювалися, останні уточнення та доповнення до позовної заяви позивач подав 09 квітня 2010 року. Просила виділити та визнати за нею право власності на 50/100 частини будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме на: 1-2 житлову кімнату, площею 24,5 кв.м.; 1-3 житлову кімнату, площею 6,2 кв.м.; 1-4 кухню, площею 8,4 кв.м.; мансарду Ѕ; VII балкон, площею 12,3 кв.м.; літера «а» - крильце; 1-І гараж, площею 41,3 кв.м.;№1-забор Ѕ.
За ОСОБА_2 просила визнати право власності на 50/100 частини будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1, а саме на: 1-1 коридор, площею 6,4 кв.м.; 1-5 житлову кімнату, площею 12,4 кв.м.; 1-6 ванну кімнату, площею 4,7 кв.м.; 1-7 туалет, площею 1,8 кв.м.; ІV – веранду, площею 12,5 кв.м.; мансарду Ѕ; V – веранду, площею 12,5 кв.м.; ІІ – сарай, площею 24,7 кв.м.; ІІІ – кладову, площею 12,5 кв.м.; № 1 – забор – Ѕ; № 2 – ворота; № 3 – водопровід.
Також просила визначити порядок користування присадибною ділянкою, виділивши їм в користування ділянки відповідно до меж, визначених висновком судової експертизи № б/н от 23.03.2010р. (а.с.13,14, т.2).
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали та надали письмові заперечення до нього, в якому просили відмовити ОСОБА_4 в позовних вимогах (а.с. 240,241, т.1).
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2010р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Проведено розподіл майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя – житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, виділивши у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.03.2010 року та визнавши право власності за ОСОБА_3 на житлові і підсобні приміщення, що складають 50/100 ідеальної долі.
ОСОБА_2 також виділено та визнано за ним право власності на житлові і підсобні приміщення, що складають 50/100 ідеальної долі.
Суд поклав на ОСОБА_3 та ОСОБА_2 витрати по переплануванню житлового будинку в сумі 15449 грн.; визнав порядок користування присадибною ділянкою, виділивши у користування сторонам по 301 кв.м. кожному з вказанням меж відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23.03.2010 року.
Судом стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 371 грн. (а.с.2-4, т.1).
При розгляді справи по суті суд керувався вимогами ст.ст. 22,28 КпШС, в редакції від 1969 року.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене рішення не відповідає вказаній нормі права.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_3, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що спірний будинок був побудований сторонами в період шлюбу, і є спільним майном подружжя.
Між тим, не врахував, що рішення Великодолинської селищної ради від 31.05.2005 року про видачу свідоцтва про право власності на зазначений будинок було прийнято під час дії Сімейного Кодексу України, в редакції 2003 року.
Спір між сторонами також виник в 2005 році, що підтверджується позовною заявою ОСОБА_3 від 13.06.2005 року (т.1 а.с.5-6).
Тому колегія вважає, що суд першої інстанції повинен був застосовувати норми СК України, оскільки правовідносини між сторонами виникли під час його дії.
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від
того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Ст.ст. 69-71 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об’єктом їх права спільної сумісної власності.
У разі такого поділу частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності ділиться між ними в натурі, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно діючого законодавства будинок підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з окремими виходами, які можуть бути самостійними об’єктами користування.
Проводячи поділ спірного будинку та виділяючи сторонам окремі приміщення, суд прийняв за основу висновки судової будівельно-технічної експертизи від 23.03.2010 року і не врахував те, що згідно висновкам цієї експертизи ОСОБА_2 зовсім не виділені жилі приміщення, а тільки підсобні.
Приміщення під літ.1-5 є згідно технічному паспорту кухнею, а не житловою кімнатою, як вказано в експертизі та рішенні суду.
Експертизою пропонується перепланування жилого будинку на суму 15449 грн.
Крім переобладнання і перепланування сторонам пропонується провести реконструкцію електропостачання, газопостачання, опалюваної системи. При цьому в варіанті розподілу не вказано, де сторони повинні зробити вхід у свою частину будинку.
Крім того, в матеріалах справи немає дозволу відповідного органу на проведення в будинку переобладнання та перепланування згідно цього варіанту, що передбачено ст.152 ЖК України, та заключень інших відповідних органів з питань електропостачання, газопостачання, опалюваної системи в будинку.
При розгляді справи дані обставини не враховувалися судом першої інстанції, і в порушення вимог ст. 212 ЦПК України, не була надана правова оцінка висновкам експертизи.
На думку колегії, такий розподіл будинку порушує не тільки права відповідача по справі, а і самої позивачки.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що за сторонами можливо визнати право власності в ідеальних долях, по Ѕ частини за кожним, та відмовити їм в реальному поділу спірного будинку.
Оскільки суд відмовляє в реальному поділу будинку, не підлягає задоволенню і вимоги про порядок користування земельної ділянки.
При цьому, суд також враховує те, що вказана земельна ділянка знаходиться у сторін в фактичному користуванні, її площа на 98 кв.м. менш, ніж надавалася ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 27.03.1980 року, і вони не мають на неї правовстановлюючих документів.
Колегія роз’яснює сторонам, що вони не позбавлені можливості визначити між собою порядок користування жилими та підсобними приміщеннями в будинку в добровільному порядку або звернутися до суду з окремими вимогами.
Так як рішення суду ухвалено з порушенням вказаних вище норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 липня 2010р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності, за кожним, на Ѕ частину будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого поАДРЕСА_1.
В інших позовних вимогах ОСОБА_3 – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.П.Фальчук
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька