АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2010 року по справі за позовом ПАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення, виселення, зняття з реєстрації,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду з вимогами звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстрації.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, як зазначено в рішенні суду, що 13 листопада 2007 року Банк уклав з ОСОБА_2 договір кредиту № ODILGI0000001435, відповідно до якого надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 300 000, 00 грн. на придбання нерухомості, строком до 13 листопада 2021 року зі сплатою 15, 00 % відсотків на місяць на суму залишку заборгованості. Відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за договором кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка складає 305 308, 37 грн.
В рахунок погашення заборгованості, Банк просив суд звернути стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві власності та була передана в іпотеку в забезпечення зобов’язань за кредитним договором, шляхом її продажу Банком, з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача з вказаного житлового будинку зі зняттям з реєстраційного обліку та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач та його представник позовні вимоги не визнали.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2010 року позов ПАТ КБ „Приватбанк” задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODILGI0000001435 від 13 листопада 2007 року, в розмірі 305 308, 37 грн., звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52, 40 кв. м., шляхом її продажу за початковою ціною 422 802, 00 грн., з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ „Приватбанк” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселено ОСОБА_2 з квартири за адресою: АДРЕСА_1, та знято з реєстрації. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Приватбанк” судові витрати. Встановлено порядок виконання рішення суду, в частині виселення та зняття з реєстрації з моменту переходу права власності на вказану квартиру іншій юридичній або фізичній особі.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2010 року, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ „Приватбанк” в повному обсязі, посилаючись на те, що зазначене рішення прийнято без повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, висновки в рішенні не відповідають дійсним обставинам, зроблені з істотними порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали апеляційну скаргу, представник ПАТ КБ „Приватбанк” в судове засідання не з’явився, ПАТ КБ „Приватбанк” про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, причини неявки представника суду не повідомило, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і залишення заяви без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана 11.05.2009 року та подана до суду 28.05.2009 року представником позивача Янсон Є.В. (а. с. 2-3, 15) із доданням до позовної заяви копії довіреності від 15.01.2007 року, що підтверджує повноваження представника, яка є чинною строком до 31.12.2008 року (а. с. 13 зв. ст.).
Тобто, на момент підписання та подачі позовної заяви у представника позивача, який підписав позовну заяву, закінчилися повноваження згідно доданої до матеріалів справи копії довіреності від 15.01.2007 року, яка є чинною строком до 31.12.2008 року.
Інша довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, який підписав та подав позовну заяву в матеріалах справи відсутні. Такі документи не представлені і суду апеляційної інстанції.
Тому на підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не мала повноважень на ведення справи, що підтверджується матеріалами справи.
Однак, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та розглядаючи справу, не звернув на це уваги, помилково розглянув справу за позовною заявою, поданою особою, повноваження якої згідно доданої до позовної заяви довіреності закінчилися.
На підставі викладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2010 року по справі за позовом ПАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення, виселення, зняття з реєстрації скасувати, а позовну заяву ПАТ КБ „Приватбанк”, подану представником Янсон Є.В. залишити без розгляду, що не позбавляє права ПАТ КБ „Приватбанк”, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, звернутися до суду повторно.
Доводи апеляційної скарги судова колегія не приймає до уваги, враховуючи вищевикладене.
Керуючись ст. ст. 304, п. 4 ч. 1 ст. 307, ч.1 ст. 310, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2010 року по справі за позовом ПАТ КБ „Приватбанк” до ОСОБА_2 про звернення стягнення, виселення, зняття з реєстрації скасувати, а позовну заяву ПАТ КБ „Приватбанк” залишити без розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 – представника ОСОБА_6 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення суми авансу та неустойки,-
встановила:
ОСОБА_7 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_6 про стягнення суми авансу та неустойки.
Крім того, в ході розгляду справи подала заяву про забезпечення позову, в якій просила, з метою забезпечення позову, накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_2, який належить відповідачці.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року заяву ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на об’єкт нерухомого майна – житловий будинок АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_6, до вирішення позову по суті.
Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року, в якій просить ухвалу суду від 09.11.2010 року про забезпечення позову скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В судове засідання учасники процесу не з’явилися про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 151-152 ЦПК України, прийшовши до правильного висновку, наклавши арешт на об’єкт нерухомого майна – житловий будинок АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_6, до вирішення позову по суті.
Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано і на підставі закону вжив заходи забезпечення позову, наклавши арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 – відповідачці у справі.
Оскільки, вжиті судом заходи забезпечення позову гарантують виконання можливого рішення суду, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції вимог закону при постановленні ухвали про забезпечення позову від 09.11.2010 року та не можуть бути прийняті до уваги, так як не спростовують висновки суду.
Тому правові підстави для скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року, про забезпечення позову, відсутні.
Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Керуючись ст. ст. 304, 307, п.1 ст. 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – представника ОСОБА_6 відхилити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2010 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення суми авансу та неустойки – залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – судді – Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Бабія А.П.
при секретарі - Сутула Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини А 0666 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.11.2010 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_9 до військової частини А 0666 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації замість продовольчого пайка,-
встановила:
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.05.2007 року стягнуто з військової частини А 0666 на користь ОСОБА_9 суму не виданої грошової компенсації в розмірі 23 346,16 грн.
Військова частина А 0666 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.05.2007 року за нововиявленими обставинами.
Свої вимоги військова частина А 0666 обгрунтовувала тим, що таке рішення суду у відповідності до ст. 361 ЦПК України підлягає перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами. Підставою для такого перегляду є обставини, які на момент винесення рішення по даній справі судом не були досліджені, та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
На час розгляду справи військовій частині не було відомо, що вирішення питання грошового забезпечення та грошової компенсації за продукти харчування військовослужбовців Збройних Сил України здійснюються згідно із Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Міністерством оборони України, а не військовими частинами ЗСУ, так як Міністерство оборони України є основним уповноваженим органом-розпорядником бюджетних коштів, передбачених на утримання особового складу Збройних Сил України, воно ж несе відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснює контроль за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України.
Військова частина А 0666 є лише одним із структурних підрозділів ЗСУ, тому вона є неналежною стороною по даній справі, оскільки сама не розпоряджається бюджетними коштами на власний розсуд.
Виходячи з цього, судом неповно були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, які на момент винесення рішення вважалися з’ясованими. Однак, суд мав встановити належного відповідача (або залучити співвідповідача), яким мало бути Міністерство оборони України, відповідно до ст. 33 ЦПК України, але фактично кошти були стягнуті з рахунків МО України, тоді як МО України взагалі не було стороною у справі.
Вищевказані істотні для справи нововиявлені обставини не були відомі військовій частині, що спричинило порушення її прав у зв’язку з чим, військова частина просить вищезазначене рішення суду скасувати за нововиявленими обставинами.
У судовому засіданні представник заявника доводи, викладені в заяві підтримав та просив їх задовольнити, представник ОСОБА_9 заперечував проти задоволення заяви.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.11.2010 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, військова частина А 0666 подала апеляційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.11.2010 року, в якій просить ухвалу суду від 22.11.2010 року скасувати, переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду від 21.05.2007 року у справі № 2-2444/07 та скасувати постановлене на користь ОСОБА_9 рішення про стягнення з військової частини А 0666 грошової компенсації замість продовольчого пайка, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, неправильну оцінку судом норм матеріального права та на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В судовому засіданні представник військової частини А 0666 підтримав апеляційну скаргу, інші учасники процесу в судове засідання не з’явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.05.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що в своїй заяві про перегляд вищевказаного рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами заявник не вказав жодної істотної або нововиявленої обставини, яка могла б слугувати підставою для скасування рішення, тому суд прийшов до висновку, що заява є необґрунтованою та в її задоволенні повинно бути відмовлено.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах вимог та обставин, викладених в заяві, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку, відмовивши в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції.
Оскільки, підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами визначені ст. 361 ЦПК України.
Відповідно до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що заявником не приведено жодної підстави, передбаченої ст. 361 ЦПК України, для перегляду Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.05.2007 року за нововиявленими обставинами.
Обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, що військова частина А 0666 не розпоряджається бюджетними коштами і не вирішує питання грошового забезпечення та грошової компенсації за продукти харчування військовослужбовців Збройних Сил України і є неналежною стороною по даній справі можуть бути підставами для оскарження рішення суду в апеляційному та касаційному порядку, а не для перегляду його за нововиявленими обставинами.
Доводи апеляційної скарги, які є фактично аналогічними з доводами заяви, судова колегія не може прийняти до уваги, враховуючи вищевикладене.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції вимог закону при постановленні судом ухвали від 22.11.2010 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_9 до військової частини А 0666 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації замість продовольчого пайка та не можуть бути прийняті до уваги, так як не спростовують висновки суду.
Тому правові підстави для скасування ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.11.2010 року, з підстав викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. ст. 304, 307, п.1 ст. 312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу військової частини А 0666 відхилити.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.11.2010 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_9 до військової частини А 0666 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації замість продовольчого пайка – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
А.П. Бабій