АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» лютого 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Фальчука В.П., Каранфілової В.М.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського мійськрайонного суду Одеської області від 03 червня 2010р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та виконавчому комітету Котовської міської ради про визнання права власності і розподіл майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А:
20 січня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та виділення його в натурі (а.с.2-4).
Позовні вимоги неодноразово були уточнені, останнє уточнення позивач надав 21 травня 2009 року, в якому просив: визнати за ним та відповідачем право спільної власності на житловий будинок, розташований за адресоюАДРЕСА_1, з відповідними господарчими будівлями та спорудами, в рівних частинах (а.с.183-193).
Просив провести розподіл майна, придбаного в шлюбі, між ним та ОСОБА_1, наступним чином:
- виділити йому у власність:
1) по житловому будинку літ «А»:
коридор 1-1 площею 3,4 кв.м. вартістю 4670,00 грн.;
вітальну 1-2 площею 10,3 кв.м. вартістю 14 148,00 грн.;
кімнату 1-3 площею 17,6 кв.м. вартістю 24175,00 грн.;
кімнату 1-6 площею 8,6 кв.м. вартістю 11813,00 грн.;
кухню 1-7 площею 7,5 кв.м. вартістю 10302,00 грн.;
ганок літ «е1» вартістю 501,00 грн.;
гараж літ «Г» вартістю 3266,00 грн.;
вбиральну літ «Л» вартістю 1203,00 грн.;
сарай літ «С» вартістю 1488,00 грн.;
сарай літ «Т» вартістю 1353,00 грн.;
літню кухню ліг «3» вартістю 10982,00 грн. – всього вартістю 83901,00 грн., що складає 48/100 частин вказаного будинку;
1. 2) дерев'яні стільці в кількості 7 шт. вартістю 50,00 грн. кожний, на загальну суму 350,00 грн.;
2. 3) ліжко-диван вартістю 1500,00 грн.;
3. 4) персидські настінні килими в кількості 3 шт. вартістю 500,00 грн. кожний, на загальну 1500,00 грн.;
4. 5) килим на підлогу вартістю 500,00 грн.;
5. 6) холодильник «Дніпр» вартістю 500,00 грн.;
6. 7) кольоровий телевізор «Елф» вартістю 800,00 грн.;
7. 8) чотирьох камфорну газову плиту вартістю 700,00 грн.;
8. 9) дерев'яні ліжка полуторні в кількості 2 шт. вартістю 700,000 грн. кожне, на загальну суму 1400,00 грн.;
1. 10) комплекти постільної білизни в кількості 2 шт. вартістю 65,00 грн. кожний, на загальну суму 130,00 грн.;
2. 11) подушки в кількості 2 шт. вартістю 50,00 грн. кожна, на загальну суму 100,00 грн.;
3. 12) одіяло ватне вартістю 190,00 грн.;
4. 13) ковдри в кількості 3 шт. вартістю 80,00 грн. кожна, на загальну суму 240,00 грн.;
5. 14) рушники махрові в кількості 2 шт. вартістю 25,00 грн. кожний, на загальну суму 50,00 грн.;
6. 15) набори посуду в кількості 2 шт. вартістю 35,00 грн. кожний, на загальну суму 70,00 грн.;
7. 16) каструлі в кількості 2 шт. вартістю 80,00 грн. кожна, на загальну суму 160,00 грн.;
8. 17) тарілки в кількості 9 шт. вартістю 4,00 грн. кожна, на загальну суму 36,00 грн.;
9. 18) циркулярний станок вартістю 1500,00 грн.;
10. 19) ліжко-диван вартістю 180,00 грн.;
11. 20) причеп для автомобіля «Нива» вартістю 1800,00 грн.;
12. 21) шафу під посуд вартістю 800,00 грн.;
13. 22) гардероб для одягу вартістю 450,00 грн.;
14. 23) люстру вартістю 350,00 грн. - всього майна на загальну суму 13 306,00 грн.
Відповідачу ОСОБА_1 просив виділити :
1) по житловому будинку літ «А»:
кімнату 1-4 площею 26,3 кв.м. вартістю 36125,00 грн.;
кімнату 1-5 площею 17,6 кв.м. вартістю 24175,00 грн.;
побудову літ «е» площею 19,6 кв.м. вартістю 16330,00 грн.;
побудову літ «е2» площею 10,1 кв.м. вартістю 2935,00 грн.;
тамбур літ «еЗ» площею 2.0 кв.м. вартістю 1194,00грн.;
сарай ліг «К» вартістю 2036,00 грн.;
сарай літ «X» вартістю 3688,00 грн.;
коптильну літ «П» вартістю 1742,00 грн.;
сарай літ «Р» вартістю 1363,00 грн.;
сарай літ «О» вартістю 1375,00 грн.;
навіс літ «Н» вартістю 1015,00 грн. - всього вартістю 91978,00 грн. або 52/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
2) набір меблів (чотири шафи, буфет) вартістю 3000,00 грн.;
3) дерев'яні стільці в кількості 8 шт. вартістю 50,00 грн. кожний, на загальну суму 400,00 грн.
4)ліжко-диван вартістю 1500,00 грн.;
5) персидський настінний килим вартістю 500,00 грн.;
6) килими на підлогу в кількості 2 шт. вартістю 500,00 грн. кожний, на загальну суму 1000,00 грн.;
7) пилосос «Юпітер» вартістю 500,00 грн.;
8) газову плиту «Донбас» вартістю 1200,00 грн.;
9) дерев'яні ліжка полуторні в кількості 2 шт. вартістю 700,00 грн. кожне, на загальну суму 1400,00 грн.;
10) комплекти постільної білизни в кількості 2 шт. вартістю 65,00 грн. кожний, на загальну суму 130,00 грн.;
11) подушки в кількості 3 шт. вартістю 50,00 грн. кожна, на загальну суму 150,00 грн.;
12) одіяло ватне вартістю 190,00 грн.;
13) ковдру вартістю 80,00 грн.;
14) рушники махрові в кількості 2 шт. вартістю 25,00 грн. кожне, на загальну суму 50,00 грн.;
15) набори посуду в кількості 2 шт., вартістю 35,00 грн. кожний, на загальну суму 70,00 грн.;
16) каструлі в кількості 2 шт. вартістю 80,00 грн. кожна, на загальну суму 160,00 грн.;
17) тарілки в кількості 9 шт. вартістю 4,00 грн. кожна, на загальну суму 36,00 грн.;
18) гардероб для одягу вартістю 450,00 грн.;
19) ванну чугуну вартістю 500,00 грн.;
20) люстри в кількості 4 шт. вартістю 35,00 грн. кожна, на загальну суму 140,00 грн.;
21) шафу під посуд вартістю 800,00 грн.;
22) трюмо вартістю 700,00 грн. - всього майна на загальну суму 12 956,00 грн.
Також просив залишити в їхньому спільному користуванні вимощення І, колодязь ІІ, огорожу №1-5, розташовані по АДРЕСА_1і, загальною вартістю 20836,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь вартість 4/100 ідеальної долі всіх приміщень, будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що складає 3580,00 грн.; вартість робіт по переобладнанню житлового будинку літ «Е», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в дві ізольовані квартири, в сумі 20328,00 грн.; 50% вартості витрат, пов’язаних з оплатою проведення судової будівельно-технічної експертизи, що складає 468,60 грн. та судові витрати (а.с.183-193).
В судовому засіданні позивач повністю підтримував свої позовні вимоги.
Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнавала у повному обсязі, належної аргументації своєї позиції суду не представила.
Представник відповідача – виконавчого комітету Котовської міської ради, жодного разу в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не надав.
Рішенням суду від 03 червня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено в повному обсягу.
Суд визнав за ним та відповідачкою право спільної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, з відповідними господарчими будівлями та спорудами в рівних частинах.
Провів розподіл спірного будинку з виділом на праві власності ОСОБА_2 окремих приміщень, будівель та споруд на загальну суму 83901,00 грн., що складає 48/100 його частин; ОСОБА_1 - н а загальну суму 91978,00 грн., що складає 52/100 його частини.
Вимощення І, колодязь ІІ, огорожа №1-5, розташовані біля будинку, загальною вартістю 20836,00 грн. залишив в їхньому спільному користуванні.
Суд поклав на позивача здійснення переобладнання зазначеного житлового будинку в дві ізольовані квартири на суму 20328,00 грн., шляхом
- установки опалюваного пристрою в приміщеннях співвласника І (7775,00 грн.);
- розводки газопостачання (2007,00 грн.);
- розводки водопостачання та каналізації (5518,00 грн.);
- розводки електропостачання (3047,00 грн.);
- закриття дверних отворів із приміщення 1-3 в приміщення 1-4 з приміщення 1-6 в приміщення1-5 (1238,00 грн.);
- установки дверного блоку з приміщення 1-4 в приміщення 1- (743,00 грн.).
Крім того, провів розподіл рухомого майна, в иділивши на праві власності ОСОБА_2 на загальну суму 13306,00 грн.; ОСОБА_1 – суму 12 956,00 грн.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у сумі 3230,00 грн. за різницю у вартості розділеного їх в натурі майна; вартість робіт по переобладнанню будинку у дві ізольовані квартири в сумі 20328,00 грн.; половину вартості витрат, пов’язаних на оплату проведення судової будівельно-технічної експертизи – 468,60 грн.; 50% сплаченого судового збору – 677,00 грн. та 50% витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді – 15 грн., а всього – 24716,45грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, вислухав пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 уточнила апеляційну скаргу і просила скасувати рішення тільки в частині, яка стосується визнання права власності на спірний будинок та його розподіл, оскільки він до сьогоднішнього часу не зданий в експлуатацію і є самовільним будинком. В іншій частині рішення суду про розподіл рухомого майна просила залишити без змін.
Колегія погоджується з рішенням суду про розподіл рухомого майна, так як воно відповідає обставинам справи і вимогам ст.ст.60,69-71 СК України і фактично не оскаржується сторонами.
Рішення, що стосується спірного будинку, підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову ОСОБА_2 в позові з підстав, передбачених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.
Судом встановлені і не оскаржується сторонами наступні обставини.
ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 01 вересня 1971 року по 11 грудня 2007 року.
Згідно договору купівлі-продажу від 29.01.1975 року на ім.`я ОСОБА_2 був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1, жилою площею 12,52 кв.м. (а.с.6).
Згідно рішення виконкому Котовської міської ради №294 від 15.07.1980 року ОСОБА_2 дозволено будівництво нового житлового будинку замість існуючого старого, розміром 9,10мЧ12,40м, з обов’язком у місячний термін виготовлення технічної документації на будівництво будинку (а.с.31).
15.07.1982 року ОСОБА_2 надано дозвіл на самовільно побудовані господарчі будівлі розмірами: 7,0мЧ4,5м (літня кухня літ. «З»), 5,0мЧ5,0м (прибудова літ. «Е») (а.с.28).
Житловий будинок під літ.«Е» і вказані господарчі будівлі були побудовані сторонами в період з 1984 по 1990 роки.
Крім цього, були самовільно побудовані прибудова літ. «е2», тамбур літ. «е3», гараж літ. «Г», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», навіс літ. «Н», сарай літ. «О», сарай літ. «П», сарай літ. «Р», сарай літ. «С», сарай літ. «Т», сарай літ. «Х».
Вказаний будинок, прибудови та господарські будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 732 кв.м., у тому числі, самовільно занятої землі – 132 кв.м.
ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти того, що спірний будинок до теперішнього часу не зданий в експлуатацію і його будівництво проводилося без належно затвердженого проекту та без дозволу на будівництво вищевказаних господарських будівель.
При викладених обставинах, колегія приходить до висновку, що будинок, прибудови і господарчі будівлі до нього, були і є самовільними спорудами, чого не оспарює і сам позивач (а.с.183-185).
Тому на підставі п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції 2003 року, в даному випадку, до вказаних самочинних об’єктів нерухомості, які збудовані до 1990 року, можуть бути застосовані правила ст.376 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Ч.5 ст.376 ЦК України до виникнених правовідносин, на думку колегії, не застосовується, оскільки спір розглядався судом між колишнім подружжям.
Ст.392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З вищевказаних правових норм вбачається, що чинним законодавством передбачено порядок звернення до суду виключно у разі існування фактичного спору.
Однак, з матеріалів справи не вбачається існування спору між позивачем та виконавчим комітетом Котовської міської ради, а саме, відсутні документи щодо звернення ОСОБА_2 про узаконення самовільно збудованого будинку.
Визначаючи за сторонами право спільної власності на будинок і проводячи його розподіл з виділом у власність окремих приміщень, господарчих будівель та споруд, суд першої інстанції вищевказані обставини при розгляді спору по суті не врахував.
Не врахував він і те, що ОСОБА_2 з часу закінчення будівництва будинку взагалі не звертався до відповідного органу з питанням здачі його в експлуатацію.
Оскільки спірний будинок є самовільно побудований, вимоги ОСОБА_2 про визнання за сторонами на нього права власності не основані на законі.
Вимоги про розподіл майна теж не можуть бути задоволені тому, що вони пов’язані з визнанням права спільної сумісної власності подружжя і виділення кожній стороні у власність окрему частину будинку з прибудовами та господарчими спорудами.
Крім того, проводячи розподіл будинку, суд прийняв за основу висновки судової будівельно-технічної експертизи № 6-09 від 15 липня 2009 року та додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 6-10 від 12 березня 2010 року, в яких було запропонувано сторонам провести відповідні переобладнання на суму 20328,00 грн. (а.с.51-60; 129-161).
Однак, належної оцінки в порушення вимог ст.212 ЦПК України висновкам експертизи суд не дав.
Згідно діючого законодавства, будинок підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з окремими виходами, які можуть бути самостійними об’єктами користування.
В висновках експертизи відступні відомості про можливість установки в кожній частині будинку, виділеній стороні, окремої опалюваної системи, окремого проведення електропостачання і газопостачання. А також взагалі відсутні в матеріалах справи заключення відповідних державних органів з питань електропостачання, газопостачання і опалюваної системи будинку, відділу архітектури і будівництва та санітарного нагляду тощо.
Не зважаючи на це, суд поклав на позивача ОСОБА_2 обов’язки проведення переобладнання зазначеного житлового будинку з установкою опалювального пристрою в приміщеннях співвласника; здійснення розводки газопостачання; розводки водопостачання та каналізації і розводки електропостачання.
Тому колегія не приймає до уваги посилання позивача та його представника на згоду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Котовської міської ради про розподіл спірного житлового будинку відповідно до першого варіанту висновків вищевказаної експертизи, наданої в апеляційну інстанцію.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно ст.152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету Місцевої ради народних депутатів, а не з дозволу вказаної вище особи.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що рішення суду, що стосується вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок та його розподіл з виділом кожній стороні окремих приміщень, будівель та споруд та залишення у спільному користуванні вимощення І, колодязь ІІ, огорожу №1-5, на суму 20836,00 грн.; стягнення грошової компенсації за різницю у вартості поділеного майна в натурі на суму 3230,00 грн.; стягнення вартості робіт по переобладнанню будинку у дві ізольовані квартири на суму 20328,00 грн.; половину вартості витрат, пов’язаних з оплатою проведення будівельно-технічної експертизи на суму 468,60 грн., підлягає скасуванню, оскільки воно постановлено з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, з ухваленням нового рішення – про відмову позивачу в цій частині позову.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Котовського мійськрайонного суду Одеської області від 03 червня 2010 року в частині визнання за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з відповідними господарчими будівлями і спорудами та його розподіл з виділенням кожній стороні у власність окремих жилих та підсобних приміщень, стягнення грошової компенсації у розмірі 3230,00 грн., вартості робіт по переобладнанню будинку на 20328,00 грн., 50% вартості проведення будівельно-технічної експертизи на суму 468,60 грн. – скасувати.
В цій частині позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.П.Фальчук
В.М.Каранфілова
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька