АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді Бабія А. П.
суддів Варикаші О. Д., Ступакова О. А.
при секретарі Тухтарян О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на житловий будинок, за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02. 07. 2010 р.,
в с т а н о в и л а:
25. 06. 2009 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до Одеської міської ради, третя особа КП «ОМБТІ та РОН», про визнання ідеальних часток власників житлового будинку АДРЕСА_4 розташованого в зоні приватної забудови на земельній ділянці площею 1020 кв. м., з тих підстав, що вони мають право власності на квартири відповідно № 2 і № 1 вказаного будинку, які придбали від осіб, які їх отримали у власність внаслідок приватизації і ОСОБА_1 шляхом зведення прибудови збільшена належна їй квартира. Вказується, що статус квартири позбавляє їх можливості встановити порядок користування земельною ділянкою.
14. 06. 2010 р. у позові (в порядку ст. 31 ЦПК України) змінені вимоги і ставиться питання лише до Одеської міської ради (без третіх осіб) про визнання за:
1. ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 1020 кв. м., за адресою АДРЕСА_4 що складається в цілому з одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 33,7 кв. м., підсобною площею - 72,8 кв. м. у складі таких приміщень: 1 - коридор, площею 3,2 кв. м., 2 - санвузол площею 4,3 кв. м., 3 - кухня площею 8,6 кв. м., 4 - житлова кімната площею 22,7 кв. м., 5 - житлова кімната площею 11 кв. м., 6 - сходи площею 2,5 кв. м., 7 – кладочка площею 1,9 кв. м., 12 – прихожа площею 9,5 кв. м., гараж площею 28,5 кв. м., на мансарді: 9 – мансарда площею 11,6 кв. м., 10 – вбудована шафа площею 0,4 кв. м, 11 – вбудована шафа площею 0,4 кв. м., 11 – вбудована шафа площею 0,4 кв. м., 8 – сходи площею 1,9 кв. м., № 1 – 5 огорожа;
2. ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 1020 кв. м., за адресою АДРЕСА_4 що складається в цілому з одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 25,9 кв. м., підсобною площею- 19,0 кв. м. у складі таких приміщень: 1 – коридор площею 2,8 кв. м., 2 – кухня площею 10,7 кв. м., 3 – житлова кімната площею 14,6 кв. м., на мансарді: 4 – сходи площею 5,5 кв. м., 5 - житлова кімната площею 11,3 кв. м., № 1 – 5 огорожа.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02. 07. 2010 р. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/5 частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 703 кв. м. за адресою АДРЕСА_4 що складається в цілому з № 1-5 – огорожа та одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» у складі таких приміщень: 2-1 коридор, площею 3,2 кв. м., 2-2 санвузол площею 4,3 кв. м., 2-3 кухня площею 8,6 кв. м., 2-4 житлова кімната площею 22,7 кв. м., 2-5 житлова кімната площею 9,5 кв. м., гараж площею 28,5 кв. м., на мансарді: 2-9 мансарда площею 11,6 кв. м., 2-10 вбудована шафа площею 0,4 кв. м., 12-11 вбудована шафа площею 0,4 кв. м., 2-8 сходи площею 1,9 кв. м., житловою площею 33,7 кв. м., підсобною площею 72,8 кв. м., загальною площею 106,5 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/5 частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 703 кв. м. за адресою АДРЕСА_4 що складається в цілому з № 1-5 огорожа та одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» у складі таких приміщень: 1-1 коридор площею 2,8 кв. м., 1-2 кухня площею 10,7 кв. м., 1-3 житлова кімната площею 14,6 кв. м., на мансарді: 1-4 сходи площею 5,5 кв. м., 1-5 житлова кімната площею 11,3 кв. м., житловою площею 25,9 кв. м., підсобною площею – 19,0 кв. м., загальною площею 44,9 кв. м.
В решті вимог відмовлено.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04. 11. 2010 р. за відсутністю учасників процесу відмовлено у задоволенні заяви Одеської міської ради про перегляд вказаного заочного рішення.
В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить заочне рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити тому, що суд незаконно без притягнення до участі у справі відповідних виконавчих органів Одеської міської ради ухвалив рішення про зміну правового статусу квартир і визнав право власності на самочинно збудовану прибудову без врахування відсутності у ОСОБА_1 належного дозволу на здійснення будівельних робіт, а також без врахування, що самочинне будівництво було здійснене без дозволу власника на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності і розпорядження якою відноситься до виключної компетенції Одеської міської ради.
Відповідно до ст. 76 ч. 5, 77, ст. 305 ЦПК України неявка ОСОБА_3, представника позивачів, і ОСОБА_4, другого представника ОСОБА_2, а також самих позивачів не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні ОСОБА_5, представник Одеської міської ради, підтримав доводи апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги і перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Задовольняючи позов і визнаючи право власності на частини будинку за позивачами суд першої інстанції виходив з висновку судової будівельно-технічної експертизи, технічного висновку на замовлення ОСОБА_1 і того, що після приватизації квартир їх власники є єдиними співвласниками спірного будинку і прибудова здійснена ОСОБА_1 з дотриманням правил на проведення будівельних робіт, відповідно до архітектурних, санітарних, пожежних правил та відповідає вимогам житлового фонду, не порушує права суміжних власників і є невід’ємною частиною житлового будинку.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Встановлено, що рішенням виконкому Одеської міської ради трудящих від 25. 05. 1949 р. № 572 надано Одеському Інтерклубу моряків земельну ділянку площею 1020 кв. м. для встановлення одного фінського будиночка в районі 10 станції В. Фонтану по Огородному провулку поряд з ЖБК «Наука і відпочинок», запропоновано Інтерклубу моряків узгодити з управлінням Головного архітектора проект будівництва, озеленення, огорожі тощо, запропоновано управлінню Головного архітектора оформити відвід ділянки відповідним актом, а міськжитлоуправлінню – договором безстрокового користування.
Зі свідоцтва про право власності на житло від 28. 02. 2003 р., виданого органом приватизації – управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради згідно з розпорядженням (наказом) від 28. 02. 2003 р. № 172841, зареєстрованим і записаним в реєстрову книгу за № 19-17819, АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_7, яка за договором купівлі-продажу продала квартиру ОСОБА_8
За нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу від 29. 11. 2006 р. ОСОБА_8 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_4 яка складається з 2 житлових кімнат і підсобних приміщень без їх конкретизації у договорі. Загальна житлова площа квартири 33,7 кв. м., а загальна площа квартири 68,1 кв. м.
За нотаріально засвідченим договором купівлі-продажу від 20. 07. 2007 р. ОСОБА_9 продав ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 яка складається з 2 житлових кімнат без їх конкретизації у договорі. Загальна житлова площа квартири 25,9 кв. м., а загальна площа квартири 42,9 кв. м.
Зазначені квартири зареєстровані за позивачами у встановленому законом порядку, але позивачам у встановленому законом порядку у власність або користування не надавалася земельна ділянка, на якій розташовані їх квартири.
Відповідно до висновку № 57/09 від 10. 11. 2009 р. судової будівельно-технічної експертизи, проведеної ТОВ «Інтер-Консалт-Плюс»на підставі ухвали суду, визначено, що у спірному будинку доля кв. 1 загальною площею 44,9 кв. м., житловою площею 25,9 кв. м., і підсобною площею 19,0 кв. м., складає 2/5 частини, а доля кв. 2 загальною площею 106,5 кв. м., житловою площею 33,7 кв. м., і підсобною площею 72,8 кв. м. складає 3/5 частини. При цьому, відмічається, що належні до кв. 2 гараж, площею 25,9 кв. м. і прихожа площею 9,5 зведені самочинно.
З елементів інженерного благоустрою в будинку є водопровід, каналізація, електропостачання, газопостачання, опалення від ОАГВ, вентиляція.
З Технічного висновку про стан конструкцій частини житлового будинку літ. А по АДРЕСА_4 (17.06.10), складеного ПП «Відкриття» за заявкою ОСОБА_1, видно, що технічний стан основних конструктивних елементів кв. 2 цього будинку, загальною площею, 106,5 кв. м., після виконаної реконструкції за рахунок прибудов «а1», площею 9,5 кв. м., і «а2», площею 28,5 кв. м., нормальне і можливе зберігання виконаної реконструкції і подальша експлуатація приміщень.
Вказані фактичні обставини у справі ніким не оспорюються.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 2 ст. 31 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову лише до початку розгляду судом справи по суті.
В останній редакції позову ставилося питання до Одеської міської ради про визнання за кожним з позивачів права власності на 1/2 частину цього житлового будинку з вказівкою конкретних об’єктів.
Позивачі у встановленому законом порядку в письмовій формі відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції) не заявляли про зміну позовних вимог і визнання права власності за ОСОБА_1 на 3/5, а за ОСОБА_2 на 2/5 частини спірного будинку відповідно до висновку експертизи.
З урахуванням вимог закону щодо розгляду справи лише в межах заявлених позовних вимог суд першої інстанції зобов’язаний був вирішувати позов лише в частині можливості визнання права власності на 1/2 частину цього житлового будинку за кожним з позивачів.
Тому у суду першої інстанції не було законних підстав для часткового задоволення позову про визнання за кожним з позивачів права власності на 1/2 частину цього житлового будинку і подальшого визнання права власності за ОСОБА_1 на 3/5, а за ОСОБА_2 на 2/5 частини спірного будинку відповідно до висновку експертизи, оскільки суд таким рішенням вийшов за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, визначившись з урахуванням висновку експертизи щодо неможливості визнання права власності на 1/2 частину цього житлового будинку за кожним з позивачів, суд зобов’язаний був відмовити у задоволенні позову по суті.
При цьому, апеляційний суд відмічає, що в позовних вимогах вказується на один і той же будинок, розташований на земельній ділянці площею 1020 кв. м., за адресою АДРЕСА_4 який стосовно позивачів має характеризуватися у їх вимогах однаково.
Але стосовно позовних вимог ОСОБА_1 цей будинок характеризується як такий, що складається в цілому з одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 33,7 кв. м., підсобною площею - 72,8 кв. м., а стосовно вимог ОСОБА_2 як такий, що складається в цілому з одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 25,9 кв. м., підсобною площею - 19,0 кв. м.
Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Як видно з матеріалів справи на підставі вищевказаних правовстановлюючих документів, житловий будинок по АДРЕСА_4 є двоквартирним житловим будинком цьому будинку і у цьому будинку ОСОБА_2 належить на праві власності ізольована кв. 1, а ОСОБА_1 належить на праві власності ізольована кв. 2.
При цьому, за правовстановлюючими документами квартира АДРЕСА_4 складається з 2 житлових кімнат без їх конкретизації у договорі з загальною житловою площею квартири 25,9 кв. м. і загальною площею квартири 42,9 кв. м., а за висновком судової експертизи у спірному будинку кв. 1 характеризується загальною площею 44,9 кв. м., житловою площею 25,9 кв. м., і підсобною площею 19,0 кв. м.
За правовстановлюючими документами квартира АДРЕСА_4 складається з 2 житлових кімнат і підсобних приміщень без їх конкретизації у договорі з загальною житловою площею квартири 33,7 кв. м. і загальною площею квартири 68,1 кв. м., а за висновком судової експертизи у спірному будинку кв. 2 характеризується загальною площею 106,5 кв. м., житловою площею 33,7 кв. м., і підсобною площею 72,8 кв. м.
Таким чином, склад і розмір приміщень, належних позивачам у спірному будинку за правовстановлюючими документами, і приміщень, які є у фактичній наявності на час розгляду справи за висновком судової експертизи, є різними і характеризуються наявністю самочинного будівництва на земельній ділянці, яка не виділялася позивачам.
Нічим конкретно не аргументованою є і вказівка суду першої інстанції в рішенні, що будинок розташований на земельній ділянці площею 703 кв. м., а не 1020 кв. м., як зазначають позивачі.
Оскільки позивачам у встановленому законом порядку у власність або користування не надавалася земельна ділянка, на якій розташовані їх квартири, то вказані в позові вимоги щодо узаконення самочинного будівництва і змін в характеристиках зазначених окремих ізольованих квартир суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 376 ЦК України не вправі був задовольняти.
До того ж відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
З урахуванням цього положення відповідачем у справі за позовними вимогами кожного окремого власника квартири про визнання права власності стосовно приміщень у двоквартирному будинку повинен бути окрім Одеської міської ради також власник іншої квартири, але в такій якості власники квартир до участі в справі не були притягнуті.
Крім того, апеляційний суд враховує також і те, що за ст. 26 Закону України “Про основи містобудування” спори з питань містобудування вирішуються відповідними радами або уповноваженими ними органами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 383 ч. 2 ЦК України і Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17. 05. 2005 р. № 76, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку; а переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності щодо самочинного будівництва повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було у встановленому законом порядку предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Позивачами, власниками ізольованих окремих квартир у спірному будинку, не заявлено позов з посиланням на цю обставину і судом не встановлено наявність даних про те, що порушене питання було у встановленому законом порядку предметом розгляду компетентного державного органу, у зв’язку з чим у суду також не було підстав для задоволення позову.
За положеннями ст. ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення за положеннями ст. 309 ЦПК України є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З урахуванням викладених обставин на підставі положень ст. 309 ЦПК України судова колегія вважає, що апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 2, 309, 313-314, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 02. 07. 2010 р. і ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 1020 кв. м., за адресою АДРЕСА_4 що складається в цілому з одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 33,7 кв. м., підсобною площею - 72,8 кв. м. у складі таких приміщень: 1 - коридор, площею 3,2 кв. м., 2 - санвузол площею 4,3 кв. м., 3 - кухня площею 8,6 кв. м., 4 - житлова кімната площею 22,7 кв. м., 5 - житлова кімната площею 11 кв. м., 6 - сходи площею 2,5 кв. м., 7 – кладовка площею 1,9 кв. м., 12 – прихожа площею 9,5 кв. м., гараж площею 28,5 кв. м., на мансарді: 9 – мансарда площею 11,6 кв. м., 10 – вбудована шафа площею 0,4 кв. м, 11 – вбудована шафа площею 0,4 кв. м., 8 – сходи площею 1,9 кв. м., № 1 – 5 огорожа.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 1020 кв. м., за адресою АДРЕСА_4 що складається в цілому з одного кам’яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 25,9 кв. м., підсобною площею - 19,0 кв. м. у складі таких приміщень: 1 – коридор площею 2,8 кв. м., 2 – кухня площею 10,7 кв. м., 3 – житлова кімната площею 14,6 кв. м., на мансарді: 4 – сходи площею 5,5 кв. м., 5 - житлова кімната площею 11,3 кв. м., № 1 – 5 огорожа.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій
О. Д. Варикаша
О. А. Ступаков