АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Варикаші О.Д.
– Ступакова О.А.
при секретарі – Букаровій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Підприємства комунальної власності територіальної громади «Роздільнатеплокомуненерго»- про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою директора підприємства комунальної власності територіальної громади «Роздільнатеплокомуненерго» ОСОБА_3 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2010 року, -
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 3959,17 гривен заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за період з 27.11.08 р по день фактичного розрахунку - 4902 грн. в місяць та моральної шкоди в сумі 3000 гривен. Свої позовні вимоги мотивував тим, що він працював в ПКВ «Роздільнатеплокомуненерго» з 27 грудня 2007 року на різних посадах: головного інженера, виконуючого обов'язки директора та директора підприємства. Згідно розпорядження Роздільнянської районної ради №59/08-КР та наказу по підприємству від 27.11.2008 року позивач був звільнений з роботи за власним бажанням. Згідно ст. 115 та ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був виплатити позивачу весь розрахунок при звільненні. На день звільнення з роботи відповідач заборгував позивачу заробітну плату у сумі 3959,17 гривен, яку не виплатив до дня подачі позову. Позивач вважав, що відповідач має виплатити йому, крім цієї суми, ще й середній заробіток за весь час затримки, який складає 4902 грн. на день розрахунку. Крім того, невиплата позивачу розрахунку спричинила йому моральну шкоду, яка виражається в тому, що він не мав можливості матеріально забезпечувати сім'ю, в тому числі трьох неповнолітніх дітей шкільного віку, в зв'язку з недостатнім харчуванням його стан здоров'я значно погіршився, в результаті чого позивачу потрібно пройти курс лікування в санаторії, на що коштів у нього немає. Моральну шкоду позивач оцінив у 3000 гривен. 10.04.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 3959,17 гривен заборгованості по заробітній платі на день звільнення з роботи 27.11.2008 року; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.11.2008 року по 31.03.2009 року у розмірі 20276,40 грн.; з 1 квітня нараховувати по 222,80 грн. за кожний наступний день заборгованості до повного розрахунку; стягнути моральну шкоду у розмірі 10000
___________________________
Головуючий у першій інстанції Ільяшук А.В. Справа № 22ц-78/2011р
Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 53
грн.
09.06.2009 року позивач подав «додаток до позовної заяви», де просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі 22059,38 гривен, та надав свій розрахунок вказаної суми; моральну шкоду збільшив до 20000 гривен, в зв'язку з погіршенням самопочуття. 23.07.2009 року позивач подав уточнення до позовної заяви, де збільшив розмір моральної шкоди до 30000 гривен. 20.10.2009 року позивач подав заяву про закриття провадження у справі у частині стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі у сумі 3959,17 гривен, оскільки після подачі позову до суду, а саме: 21.04.2009 року, заборгованість по заробітній платі йому виплачена відповідачем. На інших позовних вимогах наполягав.
Ухвалою суду від 20.10.2009 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі на день звільнення закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині. У судовому засіданні 23.04.2010 року подав заяву, де уточнив позовні вимоги та просив розглядати уточнену позовну заяву від 23.07.2009 року. Наполягав на стягненні на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 27.11.2008 року по 21.04.2009 року у сумі 22059,38 гривен, а також моральної шкоди у сумі 30000 гривен. Розмір моральної шкоди збільшив з 3000 до 30000 гривен, оскільки у нього погіршився стан здоров'я, в результаті чого він потребує довготривалого лікування та реабілітації. Крім того моральної шкоди завдано членам сім'ї позивача, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Невиплата позивачу своєчасно заробітної плати призвела до погіршення матеріального становища членів його сім'ї. Ознайомившись з запереченнями на позов, ОСОБА_2 вважав, що доводи, викладені в них, зачіпають його честь і гідність, як колишнього керівника підприємства, тому і просив стягнути таку значну суму у відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивач підтримав позов в уточненому вигляді та просив його задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав, вважав, що вини підприємства у невиплаті всіх сум позивачу - немає, оскільки той працював директором ПКВТГ і мав сам собі виплачувати заробітну плату своєчасно. Крім того, пояснив, що за рішенням господарського суду Одеської області з 02.02.2009 року були арештовані рахунки підприємства. Арешт знято лише 25.05.2009 року, а це було об'єктивною причиною не виплати коштів позивачу. Щодо моральної шкоди, то представник підприємства вважав, що позивач спричинив відповідачу ще більшу моральну шкоду, оскільки за його керівництва постійно не виплачувалась заробітна плата робітникам та службовцям, а підприємство фактично доведено до банкрутства. Просив у задоволенні позову відмовити.
Згідно ч. З ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. І ст.11 ЦПК - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2010 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ПКВТГ «Роздільнатеплокомуненерго» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку з 27 листопада 2008 року по 21 квітня 2009 року (включно) у сумі 18 905 (вісімнадцять тисяч дев'ятсотсот п'ять) гривен.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з відповідача на користь держави ІТЗ розгляду справи у сумі 30 гривен
Не погодившись з цим рішенням директор підприємства комунальної власності територіальної громади «Роздільнатеплокомуненерго» ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про зміну рішення суду та стягнення середнього заробітку за час затримки у сумі 18905 грн. із врахуванням розрахунку за останні два календарних місяці роботи, без врахування одноразових виплат при обчисленні середньої заробітної плати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах скарги і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 27.12.2007 року позивач призначений на посаду головного інженера ПКВ «Роздільнатеплокомуненерго», відповідно наказу № 74 від 27.12.2007 року.
Згідно розпорядження № 23/08-КР від 27.03.2008 року ОСОБА_2 був призначений виконуючим обов'язки директора РКП «Роздільнатеплокомуненерго» з 08.04.2008 року на період проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, наказ №11 від 08.04.2008 року (а.с.48,49).
27.06.2008 року позивач призначений на посаду директора комунального підприємства «Роздільнатеплокомуненерго» строком на 1 рік, рішення № 205-У, наказ № 29 від 27.06.2008 року, заробітна плата складала згідно штатного розпису - 3416,27 гривен на місяць (а.с. 15,50,51).
У 2008 році існувала щомісячна заборгованість по заробітній платі на підприємстві, через фінансові труднощі та неплатежі населення за послуги з теплопостачання (а.с.55).
З 27.11.2008 року позивача звільнено із займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, розпорядження № 59/08-КР (а.с.52,53).
При звільненні відповідач не провів розрахунок з позивачем.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок.
Заборгованість по заробітній платі за жовтень 2008 року складала 3959,17 гривен, яка виплачена 21.04.2009 року після подачі позову до суду (а.с.54).
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 8 п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.
ОСОБА_2 27.11.2008 року звільнений з роботи за власним бажанням.
Відповідно довідки про доходи ОСОБА_2, підписаної директором підприємства комунальної власності територіальної громади «Роздільнатеплокомуненерго» ОСОБА_3, за два місяці, що передували звільненню, ОСОБА_2 отримав дохід за вересень 3416,27 грн. за жовтень 4902,09 грн., тобто за два місяці 8318,38 грн.(а.с. 15) Середня заробітна плата за 1 робочий день складає 8318,36: 44=189,05 грн.
Середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні з 27.11.2008 року по 21 квітня 2009 року (включно) складав 189,05 х 100 = 18905 гривен.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не виконувалися вимоги чинного законодавства про оплату праці.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу директора підприємства комунальної власності територіальної громади «Роздільнатеплокомуненерго» ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Підприємства комунальної власності територіальної громади «Роздільнатеплокомуненерго»- про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання ухвалою суду законної сили.
Головуючий: В. А. Станкевич
Судді: О. А. Ступаков
О.Д. Варикаша