Справа № 2а –94/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2011 року                                       м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Кукта М.В., при секретарі Таранець О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про стягнення недоотриманої соціальної допомоги,    

                                                                встановив:

Позивач 19.11.2010 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про зобов’язання зробити перерахунок, виплату неотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення у 2010 році.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача надав на адресу суду письмові заперечення в яких посилається на те, що виплата на оздоровлення проводиться у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України. У задоволенні позову просить відмовити.

Судовим розглядом встановлено, що позивач по справі – ОСОБА_1  є особою, що отримала інвалідність пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС та належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 23.01.1997 року.  

На підставі ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як інвалід ІІ групи, має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

У 2010 році позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя була нарахована допомога на оздоровлення у розмірі 120 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України, але виплата позивачу була проведена лише 25.01.2011 року, що підтверджується довідкою у матеріалах справи.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення допомоги, розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювались.

В той же, час розміри виплат були сталими і здійснювались на підставі постанови Кабінету Міністрів України.

Зі змісту Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що на Кабінет Міністрів України не покладався обов’язок по зменшенню суми допомоги, встановлених Законом.  

Більш того, частиною 1 статті 67 зазначеного Закону передбачено, що конкретні розміри всіх виплат підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростанням мінімальної заробітної плати.

Незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, розмір допомоги передбаченої статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»залишався незмінним з 1996 року по 2008 рік, тобто не відповідав розмірам встановленим цим Законом та іншими законами України.

Зміст законів України, якими встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь – яких положень ст.. 48 вищевказаного закону.

 Суд, вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо суми щорічної допомоги на оздоровлення частково.

При цьому суд виходить з наступного.

Частинами 6, 7 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діє з урахуванням  Рішення Конституційного Суду України  № 10рп від 22.05.2008 року, визначається, що виплата спірної суми, проводиться протягом місяця з дня встановлення інвалідності позивачу (вказана в довідки МСЕК та посвідченні позивача) шляхом множення мінімальної заробітної плати, яка встановлена на день на день виплати  на відповідний коефіцієнт  для відповідної категорії за мінусом тієї суми, яка позивач отримав  за цій період.

 Урахуванням того, що позивач отримав допомогу у січні 2011 року, яка була призначена за 2010рік та повинна була бути виплачена у 2010 року то суд бере показник мінімальної заробітної плати за грудень 2010 року, оскільки це останній місяць року в якому могла бути проведена виплата.

Таким чином на користь позивач повинна бути стягнута сума, яка складається з наступного  (922 грн.?5 =  4610 грн.) – 120 грн. = 4490 грн.

  Вимоги позивача в частині визнання дій відповідача неправомірними не підлягають задоволенню, оскільки відповідач по справі займається виплатою допомоги, та ні є розпорядником коштів.

   На підставі викладеного, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у відповідній редакції, Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» у відповідній редакції, керуючись ст.ст.  11, 71, 86, 159-163 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя на користь ОСОБА_1 недотримуна щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі  4490  грн.  

    У задоволенні інших вимог відмовити.

    Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Сімферополя у відповідності до вимог ст. 184-186 КАС України.

        Суддя:                             Кукта М.В.