Справа 1-918/07

                                                       В И Р О К

І М Е Н Е М                            У К Р А Ї Н И

       10 грудня 2007 року Дніпровський районний суд м. Києва  в складі :

Головуючого судді                                    Дзюба О.А.

При секретарі                                            Ботвиненко А.С.

З участю прокурора                                  Кошова О.В.

З участю адвоката                                     ОСОБА_1

З участю представника                            ОСОБА_2     

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням            ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Києва, громадянин України, українець, освіта неповна середня, не одружений, не працює, навчається в ВПУ №25 м.Києва, проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий.

В СКОЄННІ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 289 ч.1 КК України,

                                                       В С Т А НО В И В :

28.06.2007 року ОСОБА_3 приблизно о 03 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, за місцем проживання ОСОБА_4, скориставшись тим, що останній не спостерігає за його діями, скоїв крадіжку ключів від автомобіля “ВАЗ 2106”, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить потерпілому, щоб тимчасово покататися на ньому.

В той же день, 28.06.2007 року, приблизно в 03 год. 35 хв., ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, підійшов до автомобіля марки “ВАЗ 2106”, державний номерний знак НОМЕР_1, бежевого кольору, який знаходився біля будинку №9-А по вул.Вершигори в м.Києві та належав ОСОБА_4, за допомогою раніше викраденого ключа відкрив двері вищевказаного автомобіля, сів за кермо,  завів двигун, після чого з місця скоєння злочину зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 10200 гривень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 вину в пред”явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що 28.06.2007 року він приблизно о 03 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, за місцем проживання ОСОБА_4, скориставшись тим, що останній не спостерігає за його діями, скоїв крадіжку ключів від автомобіля “ВАЗ 2106”, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить потерпілому, щоб тимчасово покататися на ньому. В той же день, 28.06.2007 року, приблизно в 03 год. 35 хв., він підійшов до автомобіля марки “ВАЗ 2106”, державний номерний знак НОМЕР_1, бежевого кольору, який знаходився біля будинку №9-А по вул.Вершигори в м.Києві та належав ОСОБА_4, за допомогою раніше викраденого ключа відкрив двері вищевказаного ключа відкрив двері вищевказаного автомобіля, сів за кермо,  завів двигун, після чого з місця скоєння злочину зник.

       Крім повного визнання своєї вини у вчиненому злочині, ОСОБА_3  повністю підтвердив суду обставини вчинення злочину, на допиті потерпілого, свідків в судовому засіданні не наполягав. Просив не оголошувати матеріали справи, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Дані підсудним ОСОБА_3 покази не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.299 КПК України, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

          Таким чином, доказова база повно і  об”єктивно розкриває фактичні обставини незаконного заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, а  умисні дії підсудного слід кваліфікувати за ст. 289  ч.1 КК України.

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу  винного.      

       Суд приймає до уваги те, що підсудний ОСОБА_3вину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся, має задовільну характеристику з місця постійного проживання, раніше не судимий, вчинив злочин будучи неповнолітньою особою.

            При призначенні покарання  підсудному ОСОБА_3 враховуючи вищевикладене, суд вважає, що його виправлення можливо  без ізоляції від суспільства і до підсудного можливо застосувати ст.ст. 75,104 КК України звільнення  від відбування покарання  з випробуванням.

         Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд, -

З А С У Д И В:

                        Визнати  винним ОСОБА_3, в скоєнні злочину, передбаченого ст. 289 ч.1 КК України та  призначити  покарання у вигляді  4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На   підставі ст.ст. 75,104 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання  з іспитовим строком на 2 роки.

            На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов”язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з”являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

 Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити без змін, підписка про невиїзд з місця постійного проживання до вступу вироку в закону силу.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти днів через Дніпровський районний суд м. Києва з моменту його оголошення.

                            СУДДЯ: