АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2007 року місто Чернігів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів: Євстафіїва О.К., Лакізи Г.П., Скрипки А.А., Шемець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Ватфарм”, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси про визнання такими, що частково не відповідають дійсності, актів про нещасний випадок на виробництві форм № № Н-1 і Н-5, відшкодування шкоди,
в с т а н о в и в :
у травні 2003 р. ОСОБА_1 пред'явила позов до ВАТ „Ватфарм”, у якому, після уточнення позовних вимог, остаточно просила: визнати неправильними відомості у акті про нещасний випадок з нею на виробництві ф. Н-1 та у акті розслідування даного нещасного випадку ф. Н-5 про те, що нею було допущено порушення законодавства про охорону праці, й виключити ці відомості з актів, визнати, що у даних актах невірно вказано час, коли з нею стався нещасний випадок, і встановити, що він стався о 15 год. 30 хв., поновити строк звернення до суду з цими вимогами, стягнути на її користь 796 грн. 75 коп. на відшкодування витрат на лікування наслідків даного нещасного випадку з нею і 9000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді чистильника устаткування. 13.09.2002 р. за усним розпорядженням посадових осіб роботодавця після закінчення її робочої зміни її було зобов'язано виконувати іншу роботу - транспортування сировини візком. О 15 год. 30 хв.
Справа № 33ц-КС-93, № рядка статзвіту -38
Головуючий у першій інстанції- Клочко О.В.
Доповідач в апеляційній інстанції - Храпко В.Д.
Доповідач Євстафіїв О.К.
цього дня під час транспортування сировини технологічним візком з нею стався нещасний випадок. За його наслідками МСЕК 13.05.2003 р. встановила їй ІІІ групу інвалідності від трудового каліцтва та 30 % втрати професійної працездатності. Відомості акту про нещасний випадок з нею на виробництві ф. Н-1 щодо того, що цей випадок стався о 14 год. 30 хв., є невірними, оскільки він стався о 15 год. 30 хв. - під час виконання нею роботи, що не обумовлена трудовим договором. Про умови виконання робіт по транспортуванню сировини роботодавцем її не було поінформовано, інструктаж з техніки безпеки на цій роботі з нею теж проведено не було. Тож висновок, що міститься у оспорюваних актах, про те, що нею було допущено порушення законодавства про охорону праці, не відповідає дійсності. Внаслідок вищевказаного нещасного випадку на виробництві їй завдано ушкодження здоров'я, у зв'язку з чим нею понесено витрати на його відновлення. Крім того, їй завдано моральної шкоди у вигляді фізичного болю, страждань, хвилювань, втрати нормальних життєвих зв'язків. Ці витрати та шкоду вона просить стягнути з відповідача у зазначених вище сумах.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.10.2003 р. до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси.
Рішенням цього ж суду від 07.06.2004 р. позов частково задоволено: висновок оспорюваних актів про те, що ОСОБА_1допущено порушення законодавства про охорону праці визнано таким, що не відповідає дійсності, і його виключено з даних актів, встановлено, що нещасний випадок з позивачем на виробництві стався о 15 год. 30 хв. 13.09.2002 р., строк звернення до суду з даними вимогами поновлено, з ВАТ „Ватфарм” на користь останньої стягнуто 796 грн. 75 коп. на відшкодування витрат на лікування, 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди і 433 грн. 74 коп. на відшкодування витрат, понесених на проведення судово-медичної експертизи; також з ВАТ „Ватфарм” на користь держави стягнуто мито у сумі 51 грн.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 09.08.2004 р. рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.06.2004 р. скасовано і позов задоволено частково: з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси на користь ОСОБА_1стягнуто 796 грн. 75 коп. витрат на лікування та визнано такими, що не відповідають дійсності, відомості акту про нещасний випадок з нею на виробництві ф. Н-1 і акту розслідування даного нещасного випадку ф. Н-5 про те, що позивачем було допущено порушення законодавства про охорону праці, у задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси просить скасувати рішення апеляційного суду Черкаської області та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси.
ОСОБА_1у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні її вимог та постановити рішення про їх задоволення.
Обґрунтовуючи свої скарги, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси й ОСОБА_1 посилаються на порушення судом ІІ інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду, що у ході судового розгляду справи доведено, що позивачем не було допущено порушення законодавства про охорону праці, що його було порушено ВАТ „Ватфарм” і внаслідок цього стався нещасний випадок з ОСОБА_1, що цей нещасний випадок стався о 15 год. 30 хв. 13.09.2002 р.; стягуючи з ВАТ „Ватфарм” на користь останньої відшкодування витрат на лікування, моральної шкоди і судові витрати, суд послався на те, що шкоду позивачеві фактично заподіяно не умовами виробництва і праці, а неправомірними діями ВАТ „Ватфарм”, що виразилися у необ'єктивності розслідування нещасного випадку, про який йдеться.
Скасовуючи вищезгадане рішення суду І інстанції і постановляючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що по справі доведено, що нещасний випадок з ОСОБА_1, пов'язаний з виконанням нею трудових обов'язків, стався 13.09.2002 р., про що складено відповідні акти, що остання не порушувала законодавство про охорону праці. Тому, відповідно до ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, за рахунок фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань належить компенсувати витрати на лікування, що обумовлені трудовим каліцтвом, а вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають в зв'язку з відсутністю медичних висновків про завдання її позивачеві.
З описаними вище висновками судів у повній мірі погодитися не можна з таких підстав.
Судом І інстанції на підставі належних і допустимих доказів достатньо повно встановлено і належним чином викладено у рішенні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме:
- о 15 год. 30 хв. 13.09.2002 р. з чистильницею обладнання чесального цеху ВАТ „Ватфарм” ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок на виробництві, спричинений порушенням роботодавцем законодавства про охорону праці,
- за результатами розслідування даного нещасного випадку ВАТ „Ватфарм” 09.12.2002 р. склало акт про нещасний випадок з позивачем на виробництві № 1А/Р-9.02 ф. Н-1 і акт розслідування цього нещасного випадку. У цих актах невірно вказано, що позивачем було допущено порушення законодавства про охорону праці і що цей випадок стався о 14 год. 30 хв.,
- внаслідок названого вище нещасного випадку позивач зазнала ушкодження здоров'я, у зв'язку з чим МСЕК 13.05.2003 р. встановлено їй ІІІ групу інвалідності від трудового каліцтва та 30 % втрати професійної працездатності на строк до 01.06.2004 р.,
- на лікування ушкодження здоров'я, спричиненого трудовим каліцтвом, ОСОБА_1витрачено 796 грн. 75 коп.,
- нещасним випадком на виробництві останній завдано втрат немайнового характеру на суму 5000 грн. у вигляді страждань, переживань, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
З матеріалів справи та рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, що ці висновки суду І інстанції було спростовано у ході апеляційного розгляду справи.
Тому місцевий суд законно і обґрунтовано визнав таким, що не відповідає дійсності, висновок у оспорюваних актах про те, що позивачем допущено порушення законодавства про охорону праці, й виключив цей висновок з них. Він також законно і обґрунтовано встановив, що нещасний випадок з позивачем на виробництві стався о 15 год. 30 хв. 13.09.2002 р.
Правильно встановивши обставини завдання ОСОБА_1матеріальної й моральної шкоди, обґрунтовано визначивши її розмір, місцевий суд внаслідок застосування до спірних правовідносин не того закону, що мав бути застосований, помилково стягнув відшкодування даної шкоди з неналежного за цими вимогами відповідача. Згідно з ст.ст. 13, 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджений постановою Кабміну України від 21.08.2001 р. № 1094 (що був чинним у момент виникнення й тривання спірних правовідносин) нещасний випадок на виробництві, що стався з позивачем, є страховим випадком. Отже, у зв'язку з його настанням, відповідно до п/п „е” п. 1, п. 6 ст. 21, ст. 28, ч. 4 ст. 34 цього ж Закону відшкодування ОСОБА_1 витрат на лікування та моральної шкоди має здійснити Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси, а не ВАТ „Ватфарм”.
Висновок апеляційного суду про те, що у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити на підставі ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” з мотивів відсутності висновку медичних органів про завдання такої ОСОБА_1, є хибним, т.я. її дія (ч.3) поширюється лише на випадки завдання потерпілим моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва без втрати ними професійної працездатності. А в позивача внаслідок трудового каліцтва настала стійка втрата професійної працездатності. Встановивши, що ОСОБА_1не порушувала законодавство про охорону праці, що це помилково вказано роботодавцем у актах про нещасний випадок з нею, і що витрати на лікування, обумовлені трудовим каліцтвом, належить компенсувати за рахунок фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, а не за рахунок роботодавця, апеляційний суд, в силу ст.ст. 305, 308 ЦПК України, 1963 р., рішення місцевого суду у цих частинах мав відповідно залишити без змін та змінити, а не скасовувати.
Крім того, рішення суду ІІ інстанції в частині відмови у задоволенні всіх інших вимог позивача є безмотивним і таким, що суперечить вищевикладеному.
Таким чином, рішення апеляційного суду по даній справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду в частині відшкодування шкоди - зміні шляхом задоволення цих вимог за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси. Це ж рішення в частині визнання такими, що частково не відповідають дійсності, актів про нещасний випадок на виробництві форм № № Н-1 і Н-5 підлягає залишенню без змін.
Ч. 5 ст. 88 ЦПК України приписує, що у разі скасування та/або зміни судом касаційної інстанції рішення суду без передачі справи на новий розгляд, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Т.я. ВАТ „Ватфарм” є належним відповідачем по даній справі лише по вимогах про визнання такими, що частково не відповідають дійсності, актів про нещасний випадок з позивачем на виробництві, і ці вимоги задоволено, то рішення місцевого суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_1витрат за проведення судово-медичної експертизи є вірним, а в частині стягнення з ВАТ „Ватфарм” мита на користь держави воно підлягає зміні до розміру, встановленого п/п „д” п. 1 ст. 3 Декрету Кабміну України „Про державне мито”, тобто до 8 грн. 50 коп.
Законність та обґрунтованість постановлених по справі рішень перевірено у межах доводів касаційних скарг.
Керуючись Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ", підпунктом 2 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій України", ст.ст. 323, 332, 341 ЦПК України, ст.ст. 13, 14, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст. 22 Закону України „Про охорону праці” колегія суддів
в и р і ш и л а :
касаційні скарги ОСОБА_1та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси задовільнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 09.08.2004 р. скасувати, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.06.2004 р. в частині відшкодування шкоди та стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Ватфарм” мита на користь держави змінити у наступний спосіб.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси на користь ОСОБА_1 796 (сімсот дев'яносто шість) грн. 75 коп. на відшкодування витрат на лікування і 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні позову ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства „Ватфарм” про відшкодування шкоди відмовити.
Зменшити розмір мита, стягнутого з Відкритого акціонерного товариства „Ватфарм” на користь держави до 8 (восьми) грн. 50 коп.
В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.
Рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.
Головуючий |
Хромець Н.С. |
Судді: |
Євстафіїв О.К. |
|
Лакіза Г.П. |
|
Скрипка А.А. Шемець Н.В. |