І інстанція

код суду 2702

Справа № 2-1944/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний    текст)

08  лютого   2011 року   Гагарінський  районний  суд м. Севастополя    у складі:

головуючого-судді - Завгородньої Л. М.,

при секретарі –Чевичелової О.В.,  

розглянув у відкритому  судовому  засіданні    цивільну справу за позовом    Комунального   підприємства «Жилсервіс № 23»  до    ОСОБА_1   про   стягнення   заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

КП „Жилсервіс № 23” звернулось до суду з позовом  до відповідача про  стягнення   заборгованості,  в якому,  посилаючись на  ст.68 ЖК України, п. 17 «Правил  користування  жилим  приміщенням»,  згідно  до  яких  наймач квартири зобов’язаний   вносити  на рахунок власника будинку   квартирну    плату та плату  за комунальні послуги; відповідач   не виконав  свої обов’язки, чим  заподіяв шкоду КП „Жилсервіс  № 23”, в зв’язку з чим,  позивач просить  стягнути з ОСОБА_1  заборгованість у сумі  791,54 грн.,  а  також стягнути  з  відповідача  на користь позивача   витрати  з ІТЗ  в сумі  30  грн.,  державне   мито  стягнути  на користь   держави.

В  судовому  засіданні    представник  позивача   підтримав  позовні  вимоги  у  повному  обсязі, просив  задовольнити  відповідно до обставин,  наведених у позові.

Відповідач   ОСОБА_1 в судовому   засіданні   позовні  вимоги  не  визнала у повному обсязі,  просила   відмовити у   задоволенні   вимог   КП «Жилсервіс № 23»,  мотивуючи  тим, що,  по-перше, між  позивачем  та  нею  не   було  укладено  договір  про  надання комунальних   послуг,  а також   вважає, що  позивач порушив  свій  обов'язок  щодо  підготування    і  укладення   з   нею договору   про надання    комунальних  послуг. По-друге,     позивачем  не  було надано   яких-небудь  послуг,  оскільки   КП  «Жилсервіс № 23»  взагалі  не  провадить  надання  житлово-комунальних   послуг,    тому  вимоги щодо стягнення    заборгованості  в  розмірі  791,54  грн.  являються   надуманими  та  безпідставними. Зауважила  на  тому, що  представником  позивача  не  представлено   доказів  у  підтвердження  того, що  саме  у КП «Жилсервіс № 23» знаходиться  на  балансі  будинок  АДРЕСА_1. ОСОБА_1   також    відзначила, що    оскільки  вона  являється    власником   квартири АДРЕСА_1,  так   як  квартира   приватизована,     то    вносити    будь-яку  квартирну   плату  вона не  повинна.   

Вислухавши   учасників  процесу, дослідивши  матеріали  справи, суд   вважає   позовні  вимоги  такими,що   підлягають  задоволенню   у  повному обсязі.

Відповідно до ст. 68 ЖК України, наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Так, судом встановлено, що відповідач мешкає в квартирі АДРЕСА_1.  Відповідач  ОСОБА_1  являється  власником  жилого  приміщення.   Будинок знаходиться на балансі позивача, що підтверджується  довідкою   КП   «Жилсервіс № 23»  від  27.07.2010   р.   №  112.

Відповідно   до ст. ст. 64-68   Житлового   кодексу України,  ст. 20  ЗУ  «Про  житлово-комунальні  послуги»,    споживачі  (власник,  наймач,  члени  сім'ї солідарно  з  наймачем)  зобов'язані     сплачувати   експлуатаційні,житлово-комунальні   послуги  шляхом   щомісячного   внесення    відповідних  коштів   на  розрахунковий  рахунок  обслуговуючого підприємства.

Відповідачем не сплачувалася квартирна плата, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем по квартплаті в розмірі 791,54  грн., за  період  з  01.09.2008 року  по   01.04.2010  року,  що   підтверджується     розрахунком заборгованості  (а. с. 3).  

Доводи  відповідача,  наведені  у  спростування  позовних  вимог,  суд не  може   прийняти  до  уваги  та    покласти  у  обгрунтування рішення, оскільки  відповідачем   у  судовому  засіданні  не представлено  жодних доказів,  таких   як    акти-претензії, підтверджуючих  неналежне виконання    обов'язків   з боку   КП  «Жилсервіс № 23», а також    доказів,  підтверджуючих  той   факт, що  КП  «Жилсервіс-23» ухилявся  від укладання  договору про  надання   послуг   з   ОСОБА_1

Суд, зважуючи  усі   обставини  та  докази  по  справі,  прийшов  до  висновку, що вимоги   позивача  являються  законними   и  обґрунтованими, а тому  такими,  що підлягають  задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень. Враховуючи що позивач на час подання позову був звільнений від сплати державного  мита, з відповідача на користь держави підлягає стягненню державне мито в розмірі 51 гривні.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 81, 88, 208, 209, 213-215,218 ЦПК України, ст. ст. 66, 67, 68 ЖК України, ст. 525,526, 1166 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства  „Жилсервіс  № 23” –задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь комунального підприємства „Жилсервіс  № 23” заборгованість   у  сумі  791,54   грн.,  ІТЗ –30  грн.,  а всього –821,54   грн. і  держмито    у  сумі   51   грн.   у  дохід   держави.

Рішення суду може бути оскаржено в палату по цивільним справам Севастопольського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гагарінський районний суд м. Севастополь, протягом 10 днів з дня  його проголошення.

Рішення   надруковано власноручно   у нарадчій кімнаті

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополь                                                                                                   Л. М.  Завгородня