Справа № 33-21/2011 Головуючий у 1 інстанції Гумен
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 січня 2011 року місто Чернігів
Cуддя апеляційного суду Чернігівської області - Григор’єва В.Ф.,
з участю захисника - ОСОБА_1,
особи, притягнутої до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, працюючий водієм ТОВ ПП „Аліром-Авто”, раніше 28 травня 2010 року притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП,
притягнутий за ст.130 ч.2 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами терміном на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Як встановив суд, 06 серпня 2010 року, о 13 год. 40 хв., ОСОБА_2 на 23 км а/д Гола Пристань-Залізний Порт керував автомобілем Івеко 240, державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на необґрунтованість постанови в частині призначеного адміністративного стягнення та просить її змінити, застосувавши до нього адміністративне стягнення не пов’язане із позбавленням права керувати транспортними засобами. Зазначає, що судом першої інстанції не в повній мірі було враховано, що він свою вину визнав повністю у вчиненому правопорушенні, характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, сплачує кредит у банку, має єдину спеціальність водія, за рахунок якої забезпечує сім’ю, а позбавлення права керувати транспортними засобами поставить його сім’ю в скрутне матеріальне становище та те, що трудовий колектив, в якому він працює, заявив клопотання про обрання відносно нього адміністративного стягнення не пов’язаного з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Одночасно – звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що копію постанови суду отримав лише 05 січня 2011 року.
За таких обставин вважаю, що ОСОБА_2 необхідно поновити строк на оскарження постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2010 року, оскільки він пропущений з поважних причин.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з указаних у ній підстав, постанову суду змінити в частині стягнення, врахувавши наведені ним обставини: вину свою визнав у вчиненні адміністративного правопорушення, характеризується позитивно, має єдину спеціальність водія, за рахунок якої може існувати та забезпечувати сім’ю, сплачує кредит у банку, а позбавлення права керувати транспортними засобами поставить його сім’ю у тяжке матеріальне становище, захисника ОСОБА_1, який просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 з указаних у ній підстав, постанову суду змінити в частині адміністративного стягнення, врахувавши, що ОСОБА_2 свою вину визнав у вчиненні адміністративного правопорушення, характеризується за місцем роботи позитивно, є клопотання трудового колективу підприємства про обрання ОСОБА_2 адміністративного стягнення не пов’язаного з позбавленням права керувати транспортними засобами, він має єдину спеціальність водія, за рахунок якої він та його сім’я існують, а позбавлення права керувати транспортними засобами поставить його сім’ю у тяжке матеріальне становище, а також необхідно поновити строк на оскарження постанови суду, оскільки він пропущений з поважних причин, так як невірно було зазначено в постанові суду номер його будинку, переглянувши матеріали адміністративної справи та доводи, наведені у скарзі, вважаю, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Адміністративна відповідальність за ст. 130 ч. 2 КУпАП настає в разі вчинені дій, передбачених ч. 1 даної статті особою, яка повторно протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбачене ст.130 ч.2 КУпАП.
Суд розглянув справу у відсутності правопорушника у відповідності з вимогами ст. 268 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про місце і час розгляду адміністративної справи відносно нього, про це свідчить розписка від 11.09.2010 року ( а.с. 6). Письмових заяв про відкладення розгляду справи з якихось причин ОСОБА_2 до суду не подавав.
Вид стягнення ОСОБА_2 судом призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП в межах санкції ст.130 ч.2 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та ступеню його вини.
Доводи ОСОБА_2 щодо невідповідності призначеного судом виду стягнення ступеню тяжкості вчиненого правопорушення не заслуговують на увагу, оскільки постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 травня 2010 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 2550 гривень. Правопорушник на шлях виправлення не став та вчинив аналогічне правопорушення, тому призначене судом стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки без оплатного вилучення транспортного засобу є необхідним і достатнім для його виправлення.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги і клопотання трудового колективу приватного підприємства „Аліром – Авто” та зміни постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя , -
П О С Т А Н О В И В :
Поновити строк ОСОБА_2 на оскарження постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2010 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 за ст.130 ч.2 КУпАП – без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернігівської області В. Ф. Григор’єва