АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 липня 2007 року                                                                            місто Чернігів

                   Колегія суддів судової палати у цивільних справах

                   апеляційного суду Чернігівської області в складі:

                       головуючого - судді Хромець Н.С.,

                      суддів: Євстафіїва О.К., Лакізи Г.П., Скрипки А.А., Шемець Н.В., 

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

     у квітні 2004 р. ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з останньої на його користь 530 грн. на відшкодування матеріальних збитків, а також 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ним на виконання укладеного з відповідачем договору посередництва 06.12.2002 р. було сплачено їй 530 грн. Але ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором не виконала і внесених коштів не повертає. Цими діями вона також завдала і моральних страждань.

     В травні 2004 р. ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_1, у якому просила стягнути на її користь 3888 грн. 63 коп. на відшкодування збитків, спричинених односторонньою відмовою останнього від виконання укладеного між ними договору. Позов мотивований тим, що 06.02.2003 р. між ними  було  укладено  договір  посередництва  у легальному працевлаштуванні

Справа № 33ц-КС-398, № рядка статзвіту - 25

Головуючий у першій інстанції - Колода Л.Д.

Доповідач в апеляційній інстанції - Качан О.В.

Доповідач Євстафіїв О.К.

ОСОБА_1 на роботу у Чеській республіці. На часткове виконання умов даного договору ним їй було сплачено 530 грн. Вона належним чином виконала договірні зобов'язання перед ОСОБА_1, але останній не сплатив їй за це коштів і відмовився від працевлаштування у Чеській республіці, чим порушив умови укладеного ними договору. Таким чином, за фактично отримані послуги згідно з цим договором він має їй сплатити 2590 грн. Крім того, вона мусить відшкодувати роботодавцеві, який погодився працевлаштувати ОСОБА_1 у Чеській республіці, 998 грн. 53 коп. збитків, завданих відмовою останнього від працевлаштування, згідно з договором між нею та роботодавцем.

     В ході судового розгляду справи ОСОБА_2 зменшила обсяг позовних вимог до 2060 грн.

     Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.06.2004 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 закрито в зв'язку з прийняттям судом відмови ОСОБА_1 від позову. 

     Рішенням цього ж суду від 10.09.2004 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24.01.2005 р., в задоволенні позову  ОСОБА_2 відмовлено.      

     У касаційній скарзі остання просить скасувати та змінити вищевказані рішення суду й задовільнити її вимоги. При цьому вона посилається на порушення судами при розгляді справи норм матеріального і процесуального права.

     Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

     Постановляючи оскаржувані рішення, суд І інстанції виходив з того, що  ОСОБА_2 не довела, що нею виконано зобов'язання перед ОСОБА_1 в частині підготовки необхідних документів, відкриття візи та від'їзду його на роботу за кордон. Залишаючи дане рішення без змін, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_2 довела виконання певних умов договору з ОСОБА_1, але не підтвердила суму понесених у зв'язку з цим витрат, що перевищують сплачену останнім суму на виконання даного договору. Проте з такими висновками погодитися не можна, виходячи з наступного.

     Оскільки договір  посередництва  у легальному працевлаштуванні ОСОБА_1 на роботу у Чеській республіці сторонами укладено до 01.01.2004 р., і, виходячи з змісту його п. 3.1.2, він мав бути виконаний теж до 01.01.2004 р., то до спірних правовідносин має бути застосовано ЦК УРСР, 1963 р.

     Згідно з ст. 161 вищеназваного Кодексу, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Даний Кодекс, а також інші нормативні акти, що регулювали спірні цивільні правовідносини, не містили спеціальних норм, які б регламентували договори посередництва. Тому для вирішення спору між сторонами необхідно застосовувати загальні положення зобов'язального права ЦК УРСР, 1963 р., а також положення самого договору між сторонами.

     Ст. 153 ЦК УРСР, 1963 р., передбачала, що договір вважався укладеним, коли сторони в потрібній у належних випадках формі досягли згоди по всіх істотних умовах (по умовах, які є істотними за законом або необхідні для договорів даного виду, або ті. щодо яких за заявою однієї з сторін має бути досягнуто згоди).

     У п. 4.3 укладеного між сторонами договору зазначено, що замовник (ОСОБА_1) після виготовлення документів за участю роботодавця по оформленню візи у компетентних органах (включаючи запрошення) оплачує посередникові (ОСОБА_2) 1060 грн. Згідно з п. 4.4 цього договору, за сприяння у від'їзді до місця роботи (включаючи вартість проїзду, консульський збір та інформування роботодавця про прибуття замовника) замовник зобов'язався сплатити посередникові 1007 грн.

     Наведені умови договору між сторонами в силу ст. 153 ЦК УРСР, 1963 р., є істотними; у ньому відсутня вказівка на можливість зменшення оплати за послуг посередника, що зазначені у вищевказаних пунктах, якщо розмір його фактичних витрат, пов'язаних з їх наданням, буде меншим, ніж вказані у цих пунктах суми.

     Ст. 162 ЦК УРСР, 1963 р., приписувала, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, крім випадків, передбачених законом. Чинне у той час законодавство в контексті спірних правовідносин не передбачало права жодної з сторін по справі в односторонньому порядку відмовитися та/або змінити умови укладеного між ними договору.

     Тож встановивши, що ОСОБА_2 довела виконання певних робіт за договором, апеляційний суд мав стягнути оплату за їх виконання, виходячи з визначеного договором розміру, а не з фактичних витрат на їх виконання (ці витрати не мають юридичного значення для вирішення даного конкретного спору). 

     Оскільки ні місцевим, ні апеляційним судом у рішеннях не зазначено, що ними встановлено, які конкретно посередницькі послуги ОСОБА_2 надала ОСОБА_1, апеляційний суд Чернігівської області як суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити спір між сторонами по суті. Тому постановлені по справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду І інстанції.

     Керуючись Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ", підпунктом 2 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій  України", ст.ст. 333, 336, 338 ч.ч. 2, 3, 344, 345  ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

      касаційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково.

      Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.09.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 24.01.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду І інстанції.

      Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.