Справа № 2-882/2007

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

            18 грудня 2007 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

      головуючої - судді Шитченко Н.В.,

      при секретарі - Борисенко О.І.,

            з участю позивачки за первісним позовом-відповідачки ОСОБА_1,

            представника позивачки за первісним позовом-відповідачки - ОСОБА_4,

            відповідачки-позивачки за зустрічним позовом - ОСОБА_3,

            представника відповідача - Боромиківської сільської ради, Чернігівського району

            - Бурковського П.В.,

            відповідачки - ОСОБА_2,

 

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Боромиківської сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на ѕ частини  житлового будинку з господарськими спорудами, зустрічним позовом ОСОБА_3 до територіальної громади с. Боромики в особі Боромиківської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на ј частину житлового будинку з господарськими спорудами, -       

 

В С Т А Н О В И В :

 

ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського районного суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5, оскільки свідоцтво про право власності  на вказаний будинок не видавалось. Під час розгляду справи ОСОБА_1 заявлені вимоги уточнила і просила визнати за нею право власності на ѕ частини спірного домоволодіння, в тому числі на Ѕ - як за учасником спільної сумісної власності подружжя, на ј - як за спадкоємцем померлого чоловіка ОСОБА_5.

 

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати за нею право власності ј частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_5, оскільки свідоцтво про право власності  на вказаний будинок не видавалось. 

 

            В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник уточнені вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини позову. Зазначили, що позивачка працювала акушером в с. Боромики, членом колгоспного двору не була і отримала земельну ділянку під забудову. Під час шлюбу разом з чоловіком, ОСОБА_5, будувала спірне домоволодіння, будівельні роботи закінчилися в 1959 році, по погосподарським книгам сільської ради рахувалась його власницею, проте правовстановлюючий документ на будинок не отримала. З урахуванням цього, вважає, що їй як учаснику спільної сумісної власності подружжя належить на праві власності Ѕ частина вказаного домоволодіння. На час смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_1 проживала разом з ним і є такою, що фактично прийняла спадщину, хоча з відповідною заявою до нотаріальної контори не зверталася.  Не заперечує, щоб право власності на ј частину садиби АДРЕСА_1 було визнано за її дочкою - позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3.

 

            Позивачка за зустрічним позовом - відповідачка ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала і просила визнати за нею право власності на ј частину спірного житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, як за спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. Зазначила, що проживала за вищезазначеною адресою на час смерті ОСОБА_5., фактично вступила в управління спадковим майном, і тому, за умовами п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), що діяв на час відкриття спадщини, є такою, що прийняла спадщину після його смерті.

 

            Представник відповідача - Боромиківської сільської ради, Чернігівського району вирішення спору відніс на розсуд суду. Не заперечував, що позивачка та її чоловік не були колгоспниками і збудували спірне домоволодіння під час шлюбу. Зазначив, що в погосподарських книгах сільської ради ОСОБА_1 визначалась як власниця будинку, але після того, як вона з дочкою виписались та виїхали з будинку, в зазначених книгах власником було записано її сина - ОСОБА_6, що залишився проживати в ньому разом зі своєю сім'єю. Повідомив, що відповідачка по справі ОСОБА_2 тривалий час мешкає у спірному будинку, в тому числі, проживала в ньому і на час смерті чоловіка ОСОБА_6

 

            Відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що є дружиною сина позивачки - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. В будівництві спірного домоволодіння вона та її чоловік участі не брали. Мешкати до с. Боромики їх родина приїхала в 1977 році після смерті батька чоловіка. З того і до теперішнього часу вони постійно займали цю садибу, зробили в ній опалення, проводили поточні ремонти, обробляли земельну ділянку, а тому вважає, що також має право на частку у власності. Заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_3, вважаючи, що фактично спадщину після смерті батька вона не прийняла, оскільки майже одразу після похорон виїхала мешкати в інший населений пункт.

 

            Представник третьої особи - Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації,  належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі. 

 

            Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що були мешканками с. Боромики, Чернігівського району, з родиною ОСОБА_1 проживали по сусідству. Обізнані про те, що чоловік позивачки працював в селі завідуючим будинком культури, ОСОБА_1 - акушеркою в Боромиківському ФАП. Під час шлюбу подружжя збудувало спірний будинок, де потім мешкали разом з дітьми. На час смерті ОСОБА_5. в домоволодінні постійно проживали дружина померлого ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_3 Син ОСОБА_5. на час його смерті та десь рік потому проживав в іншому населеному пункті і лише іноді приїздив до матері. Через деякий час після смерті чоловіка ОСОБА_1 з дочкою виїхали з будинку, натомість там оселився її син зі своєю родиною.   

 

            Заслухавши пояснення сторін, та свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що первісний та зустрічний позови слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

 

            З пояснень сторін і свідків, даних в судовому засіданні, а також досліджених письмових матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, яка працювала на посаді акушерки Боромиківського ФАП, було виділено земельну ділянку розміром 0,17 га, що зараз за поштовою адресою визначається : АДРЕСА_1. Позивачка, будучи у шлюбі з ОСОБА_5, здійснювала будівництво спірного домоволодіння, а отже, за вимогами ст. 22, 28 КпШС України (в редакції 1969 року), ст. 112 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) є учасником спільної сумісної власності подружжя, частки якої є рівними. З урахуванням цього, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині того, що Ѕ частина домоволодіння належить їй, як учаснику спільної сумісної власності подружжя, є обґрунтованими. Сторони в судовому засіданні не заперечували, що ні позивачка ОСОБА_3, ні її брат ОСОБА_6  участі у будівництві домоволодіння не приймали. (а.с. 11- 12, 17 - 18)

 

            Як вбачається з наданої копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в Книзі реєстрації смертей виконкому Боромиківської сільської ради, Чернігівського району зроблено запис за № 17. (а.с. 19) Після його смерті відкрилась спадщина на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно з повідомленням Чернігівської районної державної нотаріальної контори від 11 жовтня 2007 року, спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. не відкривалась. (а.с. 57) Проте, за умовами п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), що діяв на час відкриття спадщини, спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, визнається таким, що прийняв спадщину. З пояснень свідків, записів в погосподарських книгах Боромиківської сільської ради за 1974-1976 роки, адресних листків прибуття, картки прописки осіб АДРЕСА_1, вбачається, що на час відкриття спадщини та кілька років потому в спірному домоволодінні постійно проживали та були прописані позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а отже вказані особи є такими, що фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5.

 

            Записи в погосподарській книзі Боромиківської сільської ради за 1974-1976 року підтверджують факт повернення 13 жовтня 1975 року ОСОБА_3 до батьківського будинку і спростовують твердження відповідачки ОСОБА_2 про те, що позивачка фактично спадщину після смерті батька не приймала, оскільки з ним не проживала.

 

            Зважаючи на те, що виникнення права власності в даному випадку пов'язується з правом спадкування, суд вважає, що обидві позивачки набули його після смерті ОСОБА_5.

 

Разом з тим, суд не відносить до кола осіб, що реалізували своє право на спадкове майно, сина померлого - ОСОБА_6, оскільки по справі встановлено, що він разом із спадкодавцем на час смерті не проживав, до нотаріальної контори із відповідною заявою не звертався. Не надано доказів того, що ОСОБА_6 фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Покази свідків в судовому засіданні щодо відсутності його за місцем проживання батьків протягом тривалого часу узгоджуються з адресними листками прибуття, відповідно до яких ОСОБА_6разом з дружиною переїхав до с. Боромики лише в 1979 році. Не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_2 щодо неправдивості показів допитаних в судовому засіданні свідків, оскільки даючи пояснення, зазначені особи були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а надана ними інформація узгоджується з іншими обставинами справи, і є тотожною щодо однакових подій.

  

            ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про смерть. За умовами п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), що діяв на час відкриття спадщини, ОСОБА_2 є його спадкоємцем першої черги за законом і такою, що фактично прийняла спадщину після смерті чоловіка. Але її доводи про те, що вона також має право на частку у власності, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Зокрема, з вищенаведеного випливає, що відповідачка не спадкує частину спірного домоволодіння після смерті чоловіка, оскільки він за життя своє право на спадкове майно не реалізував. Той факт, що вона та ОСОБА_6мешкали у будинку більше 20 років, а позивачка та її дочка виїхали з нього, не можуть бути підставами для позбавлення позивачів права власності, оскільки законодавство не пов'язує його припинення або набуття зі зміною місця мешкання особи.

           

            Твердження ОСОБА_2 про те, що вона з чоловіком перебудовували спірний будинок, суд до уваги не бере, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами. Так, згідно довідки виконкому Боромиківської сільської ради за № 2-20/851, житловий будинок АДРЕСА_1, з 1959 року не добудовувався і не перебудовувався. Ті обставини, що відповідачка та її чоловік проводили поточний ремонт будинку, обслуговували господарські споруди, обробляли земельну ділянку  та провели газ, не є підставою для того, щоб було зроблено висновок про перебудову домоволодіння. При цьому, суд зважає на те, що ОСОБА_2 та її чоловік тривалий час мешкали у спірному будинку, а отже повинні були здійснювати догляд за ним. 

                       

            Згідно довідки Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації, право власності на жилий будинок, який знаходиться АДРЕСА_1, в цій установі не зареєстровано, дійсна вартість домоволодіння на час розгляду справи становить 39317 грн.

 

            Враховуючи те, що ст. 392 ЦК України дозволяє визнавати право власності у разі відсутності документа, що його засвідчує, суд вважає можливим, оскільки такий документ взагалі не видавався, визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований АДРЕСА_1, в тому числі, на Ѕ частину вказаного домоволодіння як за власником спільної сумісної власності подружжя, на ј частину цього будинку - як за спадкоємцем за законом померлого чоловіка. За позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_3. слід визнати право власності на ј частину спірного домоволодіння, як спадкоємцем першої черги за законом померлого батька ОСОБА_5. з наведених вище підстав.

 

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України ст.ст. 112, 529, 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ст.ст. 22, 28 Кодексу  про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), ст. 392 ЦК України, -

 

В И Р І Ш И В:

 

            Первісний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

 

            Визнати за ОСОБА_1 право власності на ѕ частини житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1.

           

            Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити повністю.

 

            Визнати за ОСОБА_3 право власності на ј частину житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходяться АДРЕСА_1.

 

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

 

            Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

 

 

 

 

            Суддя                                                                                                        Н.В. Шитченко