Справа № 11-55/11 Головуючий у І інстанції Короїд

Категорія - ст.286 ч.2 КК України Доповідач Григор’єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 27 січня 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’єва В. Ф.

суддів                             -     Акуленко С.О., Баглая І.П.                               

з  участю  прокурора    -      Гапеєвої Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2  на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області  від 16 листопада 2010 року,

                                                ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 Козелецького району Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньо-технічною освітою, одружений, працюючий ветеринарним лікарем ПОСП „ Колос”,  раніше не  судимий,

засуджений за ст.286 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Стягнуто із ОСОБА_2  на користь  держави витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 1031 грн. 04 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2   на користь ОСОБА_3 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.  

Питання речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_2  визнаний винним та засуджений за те, що  06 травня 2010 року, близько 16-50 год, керуючи автомобілем марки УАЗ-3909, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Літочки-Кіпті в напрямку с. Поліське на відстані близько 900 метрів від м. Остер Козелецького району Чернігівської області, не зберігав безпечну дистанцію та безпечний інтервал, внаслідок чого скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_4, який перетинав проїзну частину дороги з права наліво.

В результаті скоєного наїзду велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись з вироком суду, засуджений ОСОБА_2 звернувся з апеляцією, в якій, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить  змінити вирок в частині призначеного покарання,  застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України.  Доводи апеляції зводяться до того, що суд, призначаючи  йому  реальну міру покарання, не врахував те, що він свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю  даного злочину. Зазначає, що помилкова позиція його захисника в даній справі стала причиною того, що він  змінив свої показання, але він розуміє, що помилився, керуючи автомобілем і скоїв ДТП. При призначенні покарання просить суд врахувати, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, позитивно характеризується,  клопотання  мешканців с. Одинці Козелецького району, виконкому Одинцівської сільської ради та адміністрації ПОСП „Колос” про призначення йому покарання не пов’язаного з позбавленням волі. Також просить зменшити суму відшкодування моральної шкоди стягнутої з нього на користь потерпілої ОСОБА_3 із 50000 грн. до 43 000 грн., на 7 000  грн., які він добровільно сплатив в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди після проголошення вироку.

Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який просить апеляцію засудженого залишити без зміни, оскільки вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене засудженому покарання необхідним і достатнім для його виправлення, перевіривши  матеріали  справи та обговоривши викладені в апеляції засудженого ОСОБА_2 доводи, колегія  суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, ґрунтується на допустимих і достатніх доказах,  які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку і ніким не оспорюється.   

Дії ОСОБА_2, які виразилися у  порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, правильно кваліфіковані за ст.286 ч.2 КК України.

Доводи засудженого ОСОБА_2 щодо призначення йому покарання не пов’язаного з ізоляцією від суспільства позбавлені підстав, з огляду на наступне. 

Міра покарання   засудженому ОСОБА_2 судом призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України у мінімальній межі, установленій у санкції ст. 286 ч.2  КК України, з урахуванням   ступеню тяжкості вчиненого злочину,  особи засудженого, його позитивних характеристик за місцем роботи і проживання, а також  за відсутності обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Враховуючі  конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення клопотання мешканців с. Одинці Козелецького району, виконкому Одинцівської сільської ради та адміністрації ПОСП „Колос” про призначення засудженому ОСОБА_2 покарання не пов’язаного з позбавленням волі немає, а  призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для застосування відносно останнього ст.ст. 75, 76 КК України, про що ставиться питання в апеляції засудженого.  

Цивільний позов, заявлений  потерпілою ОСОБА_3, вирішений правильно.

Щодо добровільного часткового відшкодування засудженим ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 моральної  шкоди  розміром 7 000 гривень  після постановлення вироку, колегія суддів вважає, що зазначена сума  буде врахована при виконанні вироку суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379  КПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення,  а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області  від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.             

СУДДІ:

Акуленко С.О.                                Григор’єва В.Ф.                                         Баглай І.П.