ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 р. Справа № 29904/10/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.
з участю секретаря судових засідань Стецків І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року у справі за позовом виробничо-торгівельного приватного підприємства "Автокомфорт" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
Виробничо-торгівельне приватне підприємство "Автокомфорт" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 11.06.2009 року за №0001852301/0/4754, №0001862301/0/4755 та від 27.08.2009 року за №0001852301/1/6595, №0001862301/1/6594.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що ДПІ у м. Хмельницькому на підставі висновків викладених в акті перевірки від 08.05.2009 року №4263/23-4/22768635 прийнято відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 11.06.2009 року №0001852301/0/4754, №0001862301/0/4755. За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем відносно останнього прийнято податкові повідомлення рішення від 27.08.2009 року № 0001852301/1/6595, №0001862301/1/6594. Позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях є неправомірними, податкові повідомлення - рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки суперечать вимогам ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97-ВР , ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року позов задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 11.06.2009 року за №0001852301/0/4754, №0001862301/0/4755 та від 27.08.2009 року за №0001852301/1/6595, №0001862301/1/6594.
Не погодившись з постановою суду її оскаржила ДПІ у м. Хмельницькому, яка просить скасувати дану постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі покликається на те, що заниження валових доходів від продажу товарів (робіт, послуг), на суму 1 224 089 грн. перевіряючими визначено на підставі даних бухгалерського обліку підприємства. Допущеь заниження валових доходів підприємством за рахунок не відображення в їхньому складі в повному обсязі операцій з продажу шпалер та отриманих авансів від покупців.
Також апелянт зазначає, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.01.2010 року у справі № 4/79-Н визнано недійсними фіктивні договори №6 від 03.01.2006 року, №8 від 03.01.2006 року, укладені між ПП "Альпи", ТОВ "Ельбрус", ВТПП "Автокомфорт", які мали удаваний характер з метою приховання правочину з надання та повернення безоплатних позичок грошових коштів не існувало, (його винесено після проведення перевірки), а тому перевіряючим в ході перевірки не встановлено фіктивність таких договорів. Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі тих документів, які надано на перевірку, без врахування вищевказаного рішення господарського суду.
Окрім цього апелянт вказує, що за результатами перевірки встановлено, що ВТПП «Автокомфорт» фактично реалізувало виробничу базу площею 260,3 м.кв. за 15235 грн., тобто вартість 1 м.кв. складала 58,52 грн. з ПДВ та без ПДВ - 48,77 грн. Звичайна ціна, що склалась в 2006 році у м.Хмельницькому на нежитлові приміщення виробничо-торгівельного призначення перевищила договірну ціну за якою ВТПП «Автокомфорт»- реалізувало свої невиробничі приміщення більше ніж на 20 відсотків, а саме на 96 відсотків.
Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємство зобов'язано було розрахувати базу оподаткування податком на додану вартість по операції з реалізації вказаного приміщення з урахуванням рівня звичайної ціни, що діяла у 2006 році на продаж нежитлових приміщень виробничо-торгівельного призначення. Розрахована відповідно до рівня звичайної ціни база оподаткування податком на додану вартість по операції з реалізації виробничої бази складе 284 161 грн.
Перевіркою правомірно встановлено порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" та заниження у листопаді 2006 року об'єкту оподаткування на суму 284161 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 56 832 грн.
Одночасно апелянт зазначає, що у перевіреному періоді ВТПП "Автокомфорт" не віднесло до складу валових доходів інші доходи в сумі 1314434 грн., оскільки засновником ВТПП «Автокомфорт» ОСОБА_2 на рахунки підприємства в уповноваженому, банку з призначенням платежу «Поповнення статутного фонду» внесено кошти у розмірі, що перевищують зареєстрований згідно чинного законодавства статутний фонд, а тому надходження таких коштів є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Також апелянт вказує, що на порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року підприємством не включено до складу валового доходу поворотну фінансову допомогу отриману платником податку у звітному періоді від .засновника ОСОБА_2, яка не є платником податку на прибуток, та шо залишається неповернутою (поворотна фінансова допомога) на кінець звітного періоду в розмірі 466 895 грн..
Станом на 31.12.2008 року поворотна фінансова допомога, отримана платником податку у 2006-2008 роках від засновника ОСОБА_2 в розмірі 466 895 грн., не повернута.
Апелянт стверджує, що в судовому засіданні 17.06.2010 року представник позивача відмовився від позовних вимог в частині виявлення порушення позивачем п.п. 1.22.2 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, підприємством не включено до складу валового доходу суму умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді від ТОВ «Ельбрус», що залишається неповернутою на кінець звітного періоду в розмірі 37 602 грн., однак суд першої інстанції не з»ясував суму податкового зобов'язання та штрафних санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств, що вплинула на формування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що призвело до винесення незаконного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Суд вірно встановив обставини справи, що мають значення для правильного вирішення позову та визначив правові норми, що регулюють дані правовідносини.
В період з 26.03.2009 року по 29.04.2009 року ДПІ у м.Хмелькицькому проведена документальна невїзна перевірка ВТПП "Автокомфорт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
За результатами перевірки 08.05.2009 року відповідачем складено акт за №4263/23-22768635та встановлено порушення позивачем вимог п.1.22.2 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.11.3.1 п.113 ст. II Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та вимог п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок і додану вартість".
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.2009 року за №01852301/0/4754 та 27.08.2009 року за № 0001852301/1/6595 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 1276265 грн., за штрафними санкціями 15185 гри., всього 2211450 грн. від 11.06.2009 року за №0001862301/0/4755 та 27.08.2009 року за №0001862301/1/6594 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість за основним платежем 54129 грн., за штрафними санкціями 282065 грн., всього 846194 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 1.22.2 .1.22 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.3.1 .11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та вимог п.п.7.4.1, .п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" грунтуються на встановленні фактів: безпідставного формування податкового кредиту у 2007 році на загальну суму ПДВ в розмірі 396690 грн. та заниження доходу від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 1224089 грн. внаслідок здійснення господарських операцій на протязі 2006-2008 років між позивачем та ПП «Альпи», ТОВ "Ельбрус"; заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 56832 грн., в наслідок зниження об'єкту оподаткування при реалізації ТОВ "Меркурій ЛТД" приміщень виробничої бази у листопаді 2007 року за ціною продажу 15235 грн., при вартості вказаного об'єкта відповідно до рівня звичайних цін 284161 грн.; не віднесення до складу валових доходів інших доходів в сумі 1314434 грн. одержаних позивачем з призначенням платежу поповнення статутного фонду, та таких які є безповоротною фінансовою допомогою; не включення до складу валових доходів сум поворотної фінансової допомоги отриманої від засновника ОСОБА_2 в сумі 466895 грн., та сум умовно нарахованих процентів на суму оборотної фінансової допомоги в розмірі 37602 грн.
При визнанні протиправними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, вірним покликання суду першої інстанції на рішення господарського суду Хмельницької області від 18.01.2010 року у справі № 4/79-Н за яким визнано недійсними фіктивні договори: №6 від 03.01.2006 року, укладені між ТОВ «Ельбрус» та ВТПП «Автокомфорт»; №8 від 03.01.2006 року, укладений між ПП "Альпи" та ВТПП "Автокомфорт"; визнано удаваними правочини (дії з перерахування грошових коштів, начебто за товар) між ВТПП "Автокомфорт" та ПП "Альпи" у 2006 та 2007 роках, а саме: перерахування коштів ВТПП "Автокомфорт" на користь ПП "Альпи" в сумі 2898650 грн. у 2006 році та 783500 грн. у 2007 році мали удаваний характер з метою приховання правочину з надання "ВТПП "Автокомфорт" безоплатної позички грошових коштів ПП "Альпи"; перерахування коштів ПП "Альпи" на користь ВТПП "Автокомфорт" в сумі 2656162,50 грн. у 2006 році та 700145 грн. у 2007 році мали удаваний характер з метою приховати повернення безоплатної позички грошових коштів; визнано удаваними правочини (дії з перерахування грошових коштів, начебто за товар) між ВТПП "Автокомфорт" та ТОВ "Ельбрус" у 2006 та 2007 роках, а саме: отримання коштів ВТПП "Автокомфорт" від ТОВ "Ельбрус" в сумі 3502200 грн. у 2006 році та 1183190 грн. у 2007 році мали удаваний характер з метою приховання правочину з отримання ВТПП "Автокомфорт" безоплатної позички грошових коштів від ТОВ "Ельбрус"; перерахування коштів ВТПП "Автокомфорт" на користь ТОВ "Ельбрусив сумі 3321400 грн. у 2006 році та 919400 грн. у 2007 році мали удаваний характер з метою приховати повернення безоплатної позички грошових коштів.
Не можна погодитись з твердженням апелянта, що суд першої інстанції не вправі був покликатись на вказане рішення господарського суду Хмельницької області з тих підстав, що дане рішення постановлено після проведення перевірки.
Підставою для цього визначено ч.1 ст.72 КАС України за якою передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що не відповідають дійсним обставинам справи та протиправними є висновки відповідача, про безпідставність формування податкового кредиту у 2007 році на загальну суму ПДВ в розмірі 396690 грн. та заниження доходу від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 1224089 грн. внаслідок здійснення господарських операцій на протязі 2006-2008 років між позивачем та ПП "Альпи", ТОВ "Ельбрус".
Також перевіркою встановлено, що ВТПП «Автокомфорт» фактично реалізувало виробничу базу площею 260.3 м.кв. за 15235 грн., тобто вартість 1 м.кв. складала 58,52 грн. з ПДВ та без ПДВ - 48,77 грн. Звичайна ціна, що склалась в 2006 році у м.Хмельницькому на нежитлові приміщення виробничо-торгівельного призначення перевищила договірну ціну, за якою ВТПП «Автокомфорт»- реалізувало свої невиробничі приміщення більше ніж на 20 відсотків, а саме на 96 відсотків.
Відповідно до вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство зобов'язано було розрахувати базу оподаткування податком на додану вартість по операції з реалізації вказаного приміщення з урахуванням рівня звичайної ціни, що діяла у 2006 році на продаж нежитлових приміщень виробничо-торгівельного призначення. Розрахована відповідачем відповідно до листа за № 05-33/117 інформація Головного управління статистики у Хмельницькій області від 09.04.2009 року щодо рівня звичайної ціни бази оподаткування податком на додану вартість по операції з реалізації виробничої бази повинна становити 284161 грн.
Відповідно до п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
Згідно з вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами":
пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 - якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» пп.4.2.2 ст.4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
пп.4.3.2 п.4.3 ст.4 - за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
пп.4.3.3 п.4.3 ст.4 - методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.
Не підлягає застосуванню визначення податкового зобов'язання платнику податків на підставі даних Головного управління статистики у Хмельницький області щодо вартості введених нежитлових приміщень виробничо-торгівельного призначення у Хмельницький області, що міститься у довідці №05-33/117 від 09.04.2009 року за своєю суттю є непрямими методами визначення суми податкового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність ДПІ у м. Хмельницькому у визначенні податкового зобов'язання по ПДВ на суму 56832 грн. внаслідок реалізації ТОВ "Меркурій ЛТД" приміщень виробничої бази у листопаді 2007 року за ціною продажу 15235 грн.
Також перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді ВТПП "Автокомфорт" не віднесло до складу валових доходів інші доходи в сумі 1314434 грн.
Відповідно до ч.І ст.113 Господарського кодексу України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Згідно ч.1 ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно п.п. 1.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Відповідно до банківських виписок засновником позивача ОСОБА_2 на рахунки підприємства в період з 18 квітня по 04 липня 2008 року внесено готівкові кошти на загальну суму 1269129 грн., з призначенням платежу Поповнення статутного фонду".
ВТПП "Автокомфорт" є юридичною особою, зареєстроване згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 08.06.1995 року, форма власності - приватна. Відповідно п.п. 5.2 Статуту позивача для забезпечення діяльності підприємства створюється статутний фонд за рахунок грошових вкладів Засновника, засновником підприємства є ОСОБА_2 Згідно додатку до статуту позивача затвердженого рішенням власника підприємства "Автокомфорт" від 26.06.2008 року статутний фонд товариства створено за рахунок вкладів у розмірі 2000000 грн., вказані зміни до статуту зареєстровані державним реєстратором 17.11.2009 року, та засвідчено реєстраційним записом. Відповідно до протоколу зборів учасників ВТПП "Автокомфорт" від 23.05.2008 року №7 статутний фонд збільшено на 68049 гра, від 29.05.2008 року №8 збільшено на 11400 грн., від 07.07.2008 року №14 збільшено на 91103 грн., від 13.06.2008 року №9 збільшено на 57981 грн., від 03.07.2008 року №10 збільшено на 196940 грн., від 04.07.2008 року №11 збільшено на 49000 грн., від 04.07.2008 року №12 збільшено на 63260 грн., від 04.07.2008 року №13 збільшено на 190000 грн.
Колегія суддів вважає, обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що фактично на рахунок позивача надходили кошти від засновника підприємства в якості внеску в статутний фонд підприємства на підставі рішення зборів учасників підприємства прийнятого в межах наданих повноважень визначених ст.ст.65, 72 та 135 ГК України ,а також у відповідності до Статуту позивача, тому позивачем правомірно не віднесено до складу валових доходів, доходи в сумі 1314434 грн. як внески в статутний фонд.
Одночасно перевіркою встановлено, що на порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України № 283/97-ВР від 22.051997 року підприємством не включено до складу валового доходу поворотну фінансову допомогу отриману платником податку у звітному періоді від засновника ОСОБА_2, яка не є платником податку на прибуток, та шо залишається неповернутою на кінець звітного періоду в розмірі 466895 грн. та станом на 31.12.2008 року поворотна фінансова допомога, отримана платником податку у 2006-2008 роках від засновника ОСОБА_2 зазначена сума не повернута.
Відповідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до доходів з інших джерел відносяться суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповернутою на кінець такого звітного періоду від осіб, шо не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст. 7 або ст. 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги за наслідками -податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
Відповідно до пп. 1.22.2 п.1.22 ст.1 цього Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів, або надання інших видів компенсації як плати за користування такими коштами.
Тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно зроблено висновок про не включення позивачем до складу валових доходів сум поворотної фінансової допомоги отриманої від засновника ОСОБА_2 в сумі 466895 грн., та сум умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги в розмірі 37602 грн.
Також вірно суд визначив, що суд позбавлений можливості та не наділений повноваженнями визначити суму податкового зобов'язання та штрафних санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств з урахуванням правомірності висновків відповідача, щодо порушення позивачем плі. 1.22.2 п.1.22 ст. 1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Крім того, в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу по даній справі необхідно відхилити.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області - залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року у справі №2а-579/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В. Онишкевич
Я.С.Попко
Повний текст виготовлено 04.03.2011р.