Cправа № 2а-0770/57/11
Ряд стат. звіту № 3.4
Код - 12
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Плеханової З.Б. за участю секретаря судового засідання Немеш.Ю.С., перекладача ОСОБА_1 ( диплом № НОМЕР_1)
та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_2
відповідача : Управління міграційної служби у Закарпатській області представник Ковач В.Г. ( довіреність № 17-9-1 від 04.01.2011 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення протиправним ,
ВСТАНОВИВ:
21 лютого 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст виготовлено та підписано 25 лютого 2011 року.
ОСОБА_2, шукачка статусу біженця з Афганістану звернулася в Закарпатський окружний адміністративний суд з позовом до Управління міграційної служби у Закарпатській області про оскарження рішення № 130 від 30.12.2010 року, яким їй було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні .
Позов обгрунтовує тим, що в оскаржуваному повідомленні було зазначено, що у неї відсутні побоювання стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Позивачка вважає, що відповідач при прийнятті рішення не вивчив всебічно всі обставини та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, оскільки при винесенні рішення відповідачем повинні вивчатись не тільки матеріали справи, але й джерела та повідомлення в пресі, так як відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні створює загрозу такого висилання до країни належності - Афганістан. Також позивач в позові зазначила, що у неї були відсутні можливості надати які-небудь документальні докази своїх тверджень стосовно причин, які змусили її звернутися за статусом біженця в Україні , однак це не може служити підставою для відмови та вважатись як необгрунтоване звернення до органу влади - міграційної служби.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з мотивів викладених у позові, а також додала , що вона мешкала в Кабулі з сім'єю , з чоловіком та п'ятьма дітьми. Оскільки її чоловік займався бізнесом з продажу килимів, який приносив хороші прибутки, то незнайомі люди його викрали і вимагали від нього гроші в сумі 100 тисяч доларів США. Потім вказана ситуація повторилася, вона боялася за життя дітей, і вирішила покинути Афганістан . В правоохоронні вона не зверталася , оскільки це безрезультатно. Вони вирішили їхати до Німеччини, в чому їй допомагали перевізники, які забрали її документи.. Їх маршрут пролягав через Узбекістан.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову, пояснивши, що оскаржуване рішення про відмову позивачці в оформленні документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця в Україні прийнято ними обгрунтовано, з врахуванням всіх обставин справи, так як головною підставою для виїзду позивачки з сім'єю з Афганістану було вчинення тиску на її чоловіка з боку озброєних людей, що стосувалося його бізнесу, що слідувало із проведеної з нею співбесіди. Вказані озброєні люди, як встановлено було під час проведення співбесіди, не є представниками політичних партій, діючої влади, а є кримінальними елементами. Крім того, позивачка зазначила , що вона має намір потрапити до Німеччини.
На обгрунтування своїх заперечень , представник відповідача надала суду офіційну інформацію щодо політико-соціального становища у Афганістані, з врахуванням якої виносилося оскаржуване рішення.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
30.12.2010 року Управлінням міграційної служби у Закарпатській області прийнято наказ № 291/б та повідомлення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу, в якому зазначено, що громадянці Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_2 відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, оскільки основною причиною її виїзду з країни громадянської належності став моральний тиск, який вчинявся на її чоловіка з боку озброєних осіб, який потягнув за собою викрадення з метою отримання викупу та подальшої погрози викрадення дітей у разі несплати зазначеної ними суми, а отже у неї відсутні обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності , громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, визначених абзацом другим статті 1 Закону України "Про біженців" ( а.с. 6).
Вказані рішення були прийняті Управлінням міграційної служби у Закарпатській області на підставі поданої заяви позивачки, заповненої з її слів анкети та проведеної з нею співбесіди. (а.с. 20-23), з яких вбачається , що вона мешкала у Кабулі , Афганістан, зі своєю сім'єю, зокрема, чоловіком та п'ятьма дітьми. Оскільки її чоловік займався прибутковим бізнесом з продажу килимів, то з метою незаконного збагачення, незнайомі люди вимагали від них великі суми грошей, викрали її чоловіка, після чого вона стала боятися за своє життя та життя своїх дітей, і вирішила залишити країну та потрапити до Німеччини.
Як вбачається з інформації Відділу Інформації по країнам походження Держкомнацрелігій щодо Положення в Афганістані та його наслідки для міжнародного миру та безпеки, про що йдеться також і в Доповіді Генерального Секретаря ООН, Доповіді "Права людини у сучасному світі" (сайт thereoprt.amnesty.org/ru/downlond) станом на березень-жовтень 2010 року, то основна частина злочинів - це напади на співробітників гуманітарних неурядових організацій по наданню допомоги, державних службовців, співробітників безпеки. Вбивства, в основному скоюються на півдні та сході країні, а основна підстава втрат серед мирного населення - це дії повстанців. У країні мають місце напади "Талібана" та інших антиурядових угруповань на мирних жителів.
Згідно статті 5 ч. 1 КАСУ адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У відповідності до статті 16 Конвенції про статус біженців,1951 року кожний біженець має право вільного звернення до суду на території всіх Договірних Держав. 2. На території Договірної Держави, в якій знаходиться його звичайне місце проживання, кожний біженець користуватиметься щодо права звернення до суду таким самим правом, що й громадяни, зокрема з питань юридичної допомоги та звільнення від забезпечення сплати судових витрат (cautio judicatum solvi). 3. Кожному біженцю в усіх інших країнах, крім країни його звичайного місця проживання, з питань, згаданих у пункті 2, надаватиметься те ж становище, що й громадянам країни його звичайного місця проживання.
Статтею 1 Закону України "Про біженців" визначено , що біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до п. 65 глави 2 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКБ ООН, переслідування відноситься до дій влади країни заявника.
Згідно Протоколу щодо статусу біженців Держави - учасниці цього Протоколу зобов'язуються застосовувати статті 2 - 34 цієї Конвенції до біженців, які підпадають під нижченаведене визначення. 2. Для цілей цього Протоколу термін "біженець", за винятком випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції з вилученням слів "в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951 року ..." та слів "... внаслідок таких подій" у статті 1 A (2).
Як встановлено в судовому засіданні, пояснення позивачки не дають суду підстави вважати. що вона переслідувалася в Афганістані як конвенційний біженець, і не навела достатньої аргументації своїм побоювань, або інших доказів того , що ці побоювання є обгрунтованими.
У відповідності до статті 10 Закону України "Про біженців" статус біженця не надається особі, яка до прибуття в Україну з наміром набути статус біженця перебувала в третій безпечній країні, що також відноситься і маршрут слідування позивачки, яка слідувала з Афганістану до Німечиини, і до прибуття в Україну пересікала декілька кордонів країн , які є безпечними.
Відповідно до ст. 12 Закону України “ Про біженців” орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
У відповідності до ч. 3 статті 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо.
В судовому засіданні встановлено, що рішення № 130, яким позивачці було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні було прийнято відповідачем з урахуванням всіх вищевказаних вимог, а тому є законним і обгрнутованим.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, -
постановив :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділу міграційної служби в Закарпатській області про визнання рішення Управління міграційної служби у Закарпатській області про оскарження рішення № 130 від 30.12.2010 року, яким їй було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано .
Головуюча Плеханова З.Б.