ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2011 р.                                                            Справа № 63/334-10

вх. № 11355/6-63

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Палєєв О.В., директор

відповідача - ОСОБА_2, особисто

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлофор", м. Харків  

до  ФОП ОСОБА_2, м. Харків  

про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд розірвати договір комісії № 1, укладений між сторонами 30.10.2010 року. Позов обґрунтований тим, що на думку позивача, відбулася зміна обставин настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони уклали б договір на інших умовах. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 21.02.2011 року позивач підтримує позов у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 21.02.2011 року проти позову заперечує та вважає його безпідставним.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.10.2010 року між сторонами був укладений договір комісії № 1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався від свого імені та за рахунок відповідача укласти з підприємством УЧ (Німеччина) зовнішньоекономічний контракт, за яки придбати на користь комітента вироби з алюмінію - заготовки для автомобільних номерних знаків (код товару згідно УКТЗЕД - 7616999000); провести необхідні дії з митного оформлення товару для доставки його відповідачеві в строк до 31.12.2010 року, а відповідач зобов'язався отримати товар, відшкодувати понесені на придбання товару, перевезення та його митне оформлення витрати та виплатити позивачу відповідну комісійну винагороду.

Суттєвою умовою договору при його укладанні було придбання та митне оформлення товару: "вироби з алюмінію - заготовки для автомобільних номерних знаків" із класифікацією коду товару згідно УКТЗЕД - 7616999000 (ставка ввізного мита- 0%).

Листом Державної митної служби України від 18.11.2010 року № 11/7-10.16/14267-ЕП позивача було повідомлено, що класифікацію заготовок для автомобільних номерних знаків необхідно здійснювати як незавершеного виробу - автомобільного номерного знаку, за кодом 8310000000 згідно УКТЗЕД (ставка ввізного мита - 10%).

26.11.2010 року на адресу позивача надійшов акт перевірки Харківської митниці № к/0023/10/807000000/32950656 від 23.11.2010 року, з якого вбачається що під час аналізу товару "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків..." митницею, відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів, було розглянуто товарні позиції 7616 "Інші вироби алюмінієві" та 8310 "Таблички з назвами, найменуваннями, адресами та аналогічні таблички, цифри, літери та інші символи з недорогоцінних металів, крім виробів товарної позиції 9405".

Митниця дійшла висновку, що класифікувати товар "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків..."  код товару згідно УКТЗЕД - 7616999000 невірно, даний товар необхідно класифікувати код згідно УКТЗЕД - 8310000000, оскільки заготовки для автомобільних номерних знаків виготовлені у відповідності до певних вимог Державного стандарту України 4278:2006, з літерним призначенням "UA" та державною символікою являють собою незакінчені вироби та несуть основну інформацію щодо державної приналежності транспортного засобу. Завершеними виробами заготовки для автомобільних номерних знаків будуть вважатися після нанесення на них відомостей стосовно адміністративно-територіальної приналежності, порядкового номеру та серії.

Позивач листом від 01.12.2010 року запропонував відповідачу змінити умови договору комісії № 1 від 30.10.2010 року щодо класифікації товару згідно УКТЗЕД та збільшити розмір витрат на митне оформлення товару за ставкою ввізного мита 10%.

03.12.2010 року відповідач надав позивачеві відповідь, в якій відмовився від внесення змін до договору, зазначивши, що наявність Акту Харківської митниці не перешкоджає виконанню позивачем своїх зобов'язань за договором комісії № 1 від 30.10.2010 року, оскільки він не стосується правовідносин, що випливають з укладеного між сторонами договору комісії та наполіг на придбанні та ввезенні товару відповідно до умов договору комісії № 1 від 30.10.2010 року із зазначенням коду товару згідно УКТДЕЗ - 7616999000.

Позивач вважає об'єктивно неможливим виконання вимог відповідача та умов договору комісії № 1 від 30.10.2010 року та звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить розірвати спірний договір на підставі ст. 652 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року було по справі була призначена судова товарознавча експертиза на вирішення якої були поставлені наступні питання:

- якому коду відповідає товар "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків..." згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?

- якому коду відповідає товар "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків...", що був ввезений в Україну ТОВ "Світлофор" із застосуванням тимчасових митних декларацій №№ 112974, 110001, 146380, 145681, 145064, 143649, 142582, 142378, 141642, 140889, 140376, 140250, 140067, 139970, 139721, 139596, 139416, 139171, 146418, 146110, 146013, 145650, 145535, 145302, 145091, 144822, 144367, 143934, 143487, 143315, 143276, 142821, 142188, 141682, 141281, 140484 згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності?

- чи є товар "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків..." незакінченим виробом державного номерного знаку для транспортних засобів згідно чинних ДСТУ?

17.02.2011 року до господарського суду надійшов висновок експерта № 659 від 15.02.2011 року, відповідно до якого товар "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків..." відповідає коду 7616999000 згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності. Товар "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків...", що був ввезений в Україну ТОВ "Світлофор" із застосуванням тимчасових митних декларацій №№ 112974, 110001, 146380, 145681, 145064, 143649, 142582, 142378, 141642, 140889, 140376, 140250, 140067, 139970, 139721, 139596, 139416, 139171, 146418, 146110, 146013, 145650, 145535, 145302, 145091, 144822, 144367, 143934, 143487, 143315, 143276, 142821, 142188, 141682, 141281, 140484 відповідає коду 7616999000 згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності. Товар "Вироби з алюмінію - заготовка для автомобільних номерних знаків..." не є незакінченим виробом державного номерного знаку для транспортних засобів згідно чинних ДСТУ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох або декількох сторін, спрямованої на досягнення певного результату.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту,  вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною   друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі  односторонньої  відмови  від  договору  у  повному обсязі  або  частково,  якщо  право  на  таку  відмову встановлено договором  або  законом,  договір  є  відповідно  розірваним   або зміненим.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання.

Якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що

така зміна обставин не настане;

2) зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована

сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій

турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових

інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що

вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає,

що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи вищевикладене, ретельно дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог про розірвання договору, оскільки позивачем не подано до суду доказів істотної зміни обставин, твердження позивача спростовуються висновком експертизи, а тому відмовляє  в задоволенні позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на позивача.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 604, 615, 626, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 21 лютого 2011 року