17.02.2011
Справа № 22ас-153/2011р. Головуючий у першій
інстанції Левадко С.І.
Категорія 88 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді: Водяхіної Л.В.,
суддів: Зотова В.С., Сундукова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 08 квітня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
03.03.2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Севастополя, у якому просив відновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за період з 2008 року по 31.12.2009 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя на його користь недоплачену як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2008-2009 роки, стягнути з відповідача на його користь недоплачену державну допомогу, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя нарахувати йому з січня 2010 року довічно 30% мінімальної пенсії за віком до його пенсії щомісячно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач цю надбавку до пенсії йому у повному розмірі не виплачує, у зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду зі справжнім позовом.
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 08 квітня 2010 року, ухваленою у порядку письмового провадження, позов ОСОБА_3 задоволений частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з березня 2009 року по 31.03.2010 року. На відповідача покладено зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі, визначеному ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з березня 2009 року по 31.03.2010 року.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування постанови суду, як ухваленої у порушення норм матеріалього права, та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, підтверджено з матеріалами справи, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни (арк.с.3,4), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, якій у 2008 році мав наступні розміри: з 1 січня - 470грн., з 1 квітня - 481грн., з 1 липня - 482грн., з 1 жовтня - 498грн.
Відповідно до ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений на рівні 573грн.
Як вбачається зі справи, у 2008-2009 роках відповідач фактично виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач повинен був керуватися не положеннями п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", а Законом України "Про соціальний захист дітей війни", та відповідно до ст.6 нарахувати та виплатити позивачу пенсію підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Суд належно оцінив викладене та дійшов правильного висновку про те, що позивач мав право на виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком тільки з березня 2009 року. В зв'язку з тим, що позивач за захистом порушеного права звернулася до суду лише у березні 2009 року (арк.с.2), та не надав належних доказів поважності причин пропуску строку, встановленого ст.99 КАС України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги частково.
Враховуючи той факт, що дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2009 рік не зупинялась, відповідач сплачував позивачу підвищення до пенсії не у повному обсязі, а також встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання таких дій відповідача протиправними та зобов'язав відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії, призначеної позивачці відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі, встановленому ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте ухвалюючи постанову суд першої інстанції не зазначив початкову дату здійснення такого нарахування: з 03.03.2009 року (момент звернення до суду з адміністративним позовом).
Враховуючи, що суд першої інстанції допустив вказане порушення, і судове рішення є помилковим лише в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення в цій частині.
Підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає, оскільки остання не суперечить вимогам ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.58 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" та ст.99 КАС України.
Доводи відповідача висновків суду не спростовують, підставою для скасування постанови не являються, так як право громадян на отримання державних соціальних гарантій не може бути обмежено відсутністю фінансування.
Керуючись ст.ст.195,197, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, п.2 ч.1 ст.205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя - відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 08 квітня 2010 року - змінити.
Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя здійснити нарахування підвищення до пенсії, призначеної ОСОБА_3 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі, встановленому ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 03.03.2009 року по 31.03.2010 року.
В решті постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 08 квітня 2010 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя: Л.Н.Водяхіна
Судді: В.С.Зотов
В.М.С