Справа № 2-а-1647/11

                                                                П О С Т А Н О В А

                     І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

04 березня 2011 року                                                  Рівненський місьий суд

в особі судді Головчак М.М.,

при секретарі Редько К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни,

                          в с т а н о в и в :

В лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року,та зобов»язання відповідача в подальшому виплачувати вказану надбавку.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 вказувала, що є пенсіонером, дитиною війни,в зв»язку з чим їй на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. На її звернення до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне з вимогою про виплату соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком їй було відмовлено. Вказували,що виплата соціальної допомоги здійснюється відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Покликаючись на викладені обставини, просила позов задовольнити.

Представник Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне в судове засідання не з»явився,просив розглянути справу у його відсутності. Згідно письмових заперечень позов не визнали,просили у його задоволенні відмовити. Окрім того вказували,що виплата дітям війни не є пенсією,а соціальною надбавкою,яка виплачується за рахунок Державного бюджету. Стаття 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»встановлює розмір соціальних виплат,які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань,передбачених відповідними бюджетними програмами. Підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не має.  

Повно і всебічно дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку,що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію по віку, їй надано статус дитини війни,що стверджується відповідним посвідченням.

Так, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни, наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеної підтримки «дітям війни». Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які відносяться до «дітей війни». Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадян України, які є «дітьми війни».

Згідно із ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.    

При цьому, ч.3 ст.28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.    

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається відповідними управліннями Пенсійного фонду України.    

Як встановлено, позивачка знаходиться на обліку в  Управлінні Пенсійного фонду України  в м.Рівне.  

Конституцією України у ст.92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,згідно якого дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Крім того ст.3 ч.2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вказує, що державні та соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, при вирішенні даного спору слід керуватися принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язанні діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчиненні вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і Законами України.

Встановлені судом обставини справи вказують на правомірність вимог ОСОБА_1 щодо зобов»язання виплатити пенсію в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Так, згідно ч.1 ст.6 КАСУ,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом,звернутися до адміністративного суду,якщо вважає,що рішенням,дією чи бездіяльністю суб»єкта власних повноважень порушені її права,свободи або інтереси.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов»язання відповідача здійснювати щомісячну виплату 30% надбавки до пенсії, то вимоги в цій частині до задоволення не підлягають, оскільки суди не вправі вирішувати спір на майбутній час.

На підставі викладеного, ст.ст.19,22,64,113,147,152 Конституції України, керуючись ст.ст.2,4,6,7,8,9,10,17,158,159,160,161-163,167 КАСУ, -

  ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне здійснити  перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війні в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 року із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».  

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосуванням судом частини третьої статті 160 КАСУ,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                             Головчак М.М.