ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 2-а-155/11

03 березня 2011 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Піскунов В.М.  

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про зобов"язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до  суду  з  позовом,  в  якому  просить  зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період із 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року,  з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та виплачувати з 22 травня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. 

В  обгрунтування  своїх  вимог  покликається  на  те,  що  є  дитиною  війни  та  відповідно  до  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни”  має  право  на  отримання  щомісячної  соціальної  допомоги  до  пенсії,  нарахування  та  виплату  якої  повинен  здійснювати  відповідач.  Однак,  нарахування  та  виплата  вказаної  допомоги  відповідачем  не  проводилася,  або виплачувалась  у  неповному  обсязі

Позивач  просить розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.   

Відповідач  в  письмовому  запереченні  просить  в  позові  відмовити,  покликаючись  на  те,  що діяв  в  межах  повноважень,  наданих  йому  законами  України  та  підзаконними нормативно-правовими  актами.  Крім  того,  вказує,  що  позивачем  пропущено  строк  звернення  до  суду.   

Розглянувши  в  порядку  скороченого  провадження  доводи,  викладені  позивачем,  заперечення  відповідача  та  дослідивши  письмові  докази,  суд  вважає,  що  позов  підлягає  до  часткового  задоволення.      

Судом  встановлено,  що  позивач  наділений  правовим  статусом  дитини  війни  та  знаходиться  на  обліку  в  Управлінні  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі,  що  підтверджується  копією  пенсійного  посвідчення  (  в  матеріалах  справи  )  із  проставленим  у  ньому  штампом  „дитина  війни”.  

Відповідно  до  ст.6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни”  від  18  листопада  2004  року,  який  набрав  чинності  з  1  січня  2006  року,  дітям  війни  пенсії  або щомісячне  довічне  грошове  утримання  чи  державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії,  підвищуються  на  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком.

Згідно  із  п.17  ст.77  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік”  від  20  грудня  2005  року  дію  статті  6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей війни”  було  зупинено  на  2006  рік.  Законом  України  „Про  внесення  змін  до  Закону України  „Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік”  від  19  січня  2006  року виключено  п.17  ст.77,  а  ст.110  Закону  викладена  у  новій  редакції,  відповідно  до  якої  пільги  дітям  війни,  передбачені  ст.6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей війни”,  запроваджуються  у  2006  році  поетапно  за  результатами  виконання  бюджету  у першому  півріччі,  у  порядку,  визначеному  Кабінетом  Міністрів  України  за  погодженням з  Комітетом  Верховної  Ради  України  з  питань  бюджету.  Оскільки  чинним законодавством  України  не  було  визначено  порядку  нарахування  та  виплати  у  2006  році державної  соціальної  допомоги  відповідно  до  ст.6  Закону  України  „Про  соціальний захист  дітей  війни”,  а  Конституційний  Суд  України  не  приймав  рішень  щодо неконституційності  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на  2006  рік”  від  20  грудня  2005  року  повністю  чи  в  його  окремих  частинах,  суд  приходить  до  висновку про  відсутність  правових  підстав  для  задоволення  позовних  вимог  щодо  стягнення  з  відповідача  підвищення  до  пенсії  як  дитині  війни  у  2006  році.

Пунктом  12  ст.71  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік”  від 19  грудня  2006  року  дію  статті  6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни” було  зупинено  на  2007  рік  з  урахуванням  ст.111  цього  Закону.  

Відповідно  до  п.41  розділу  ІІ  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів  України”  від  28  грудня  2007  року  стаття  6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни”  була викладена  у  новій  редакції,  відповідно  до  якої  дітям  війни  (  крім  тих,  на  яких поширюється  дія  Закону  України  „Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту”  )  виплачується  підвищення  у  розмірі  надбавки,  встановленої  для  учасників війни.

Рішенням  Конституційного  Суду  України  № 6-рп/2007 від  9  липня  2007  року  зміни,  внесені  п.12  ст.71  Закону  України  від  19  грудня  2006  року  № 489-У,  визнано  такими,  що  не  відповідають  Конституції  України  (  є  неконституційними  ).  Зміни,  внесені  п.41  розділу  ІІ  Закону  України  від  28  грудня  2007  року  № 107-VІ,  Рішенням  Коституційного  Суду  України  від  22  травня  2008  року  № 10-рп/2008  визнано  такими,  що  не  відповідають  Конституції  України  (  є  неконституційними  ).

Положення  статей  відповідних  законів,  які  визнані неконституційними,  втрачають  чинність  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом України  рішення.  Отже,  положення  п.12  ст.71 Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на  2007  рік”,  які  визнані неконституційними,  втратили  чинність  з  9  липня  2007  року,  а  положення  п.41  розділу  ІІ  Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на 2008  рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів  України”  -  з  22  травня  2008  року.

Таким  чином,  за  періоди  з  9  липня  2007  року  по  31  грудня  2007  року  та  з  22  травня  2008  року  по  31  грудня  2008  року  позивачу  відповідно  до  ст.6  Закону  України  “Про  соціальний  захист  дітей  війни”  повинна  була  проводитися  виплата  підвищення  до  пенсії  як  дитині  війни.  Але,  як  вбачається  з  матеріалів  справи,  позивач  у  вищевказані  періоди  не  отримував  підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30  %  мінімальної  пенсії  за  віком,  як  це  визначено  ст.6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни”,  хоча  мав  таке  право.

Відтак,  дії  відповідача  щодо  ненарахування  та  невиплати  позивачу  державної  соціальної  допомоги  як  дитині  війни  є  неправомірними,  оскільки  такі  дії  порушують  права  позивача,  гарантовані  статтею  6  вищезгаданого  Закону,  ст.22, 46, 64  Конституції  України.   

           Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

           Враховуючи , що статтею 99 КАС України  визначено , що для звернення до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний  строк , який , якщо не встановлено інше , обчислюється з дня , коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав , свобод чи інтересів , тому  суд приходить до висновку , що вимоги позивача підлягають задоволенню  в межах строку позовної давності , а саме за період   з 08.09.2010 року по 09.02.2011 року - дату звернення до суду.

Щодо  позовної  вимоги  про  зобов’язання  відповідача  нараховувати  пенсію  відповідно  до  Закону  України  „Про  соціальний захист дітей війни”  надалі,  то  вказана  вимога  не  підлягає  до  задоволення.  Відповідно  до  ч.1  ст.2  КАС  України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист  прав,  свобод  та  інтересів  фізичних  осіб,  прав  та  інтересів  юридичних  осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з  боку  органів  державної  влади,  органів  місцевого  самоврядування,  їхніх  посадових  і  службових  осіб,  інших  суб’єктів  при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на  основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих  повноважень.  Таким  чином,  звернення  до  суду  зумовлене  наявністю  вже  порушених  прав,  свобод  чи  інтересів,  на  захист  яких  звертається  особа,  тому  визнання  будь-якого  права  на  майбутнє  є  безпідставним  та  необгрунтованим.

 На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11, 71, 86, 88, 94, 99, 160–163 Кодексу  адміністративного судочинства  України, ст.22, 46, 64  Конституції  України, ст.6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни”, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про зобов"язання нарахувати та виплатити щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії - задовольнити частково .

Визнати  неправомірними  дії  Управління  Пенсійного  фонду  України  в Костопільському  районі  щодо  ненарахування  та  невиплати ОСОБА_1 щомісячного  підвищення  до  пенсії  в  розмірі  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком  відповідно  до  ст.6  Закону  України  “Про  соціальний  захист  дітей  війни”  за  період  з   8 вересня 2010 року по 9 лютого 2011 року - дату звернення до суду.

Зобов’язати  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі  провести нарахування  та  виплату ОСОБА_1  підвищення  до  пенсії  як  дитині  війни  відповідно  до  ст.6  Закону  України  „Про  соціальний  захист  дітей  війни”  в  розмірі  30  відсотків  мінімальної  пенсії  за  віком  за  період  з   8 вересня 2010 року по 9 лютого 2011 року - дату звернення до суду.

В решті позову відмовити за пропуском строку звернення до суду.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Житомирского апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Костопільського районного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                          Піскунов В.М.