Справа № 2-354/11

                                                          РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2011 року                                                                                                м. Запоріжжя

      Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., при секретарі Петріної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Кліринговий дім», про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки недійсними, визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди,

                                                       В С Т А Н О В И В:

       11.06.2010 року ОСОБА_1 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Акціонерного банку «Клірінговий дім», інші особи по справі: майновий поручитель ОСОБА_2, майновий поручитель ОСОБА_3 та приватний нотаріус ОСОБА_4, про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки недійсними.

         Позивач зазначив, що 28.05.2008 року між АБ «Клірінговий дім»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 050100/3-2008, згідно з п.3.1 якого Банк надав Позичальникові кошти в сумі 60 000 доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитом, що нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичного залишку заборгованості.

         Пунктами 3.2, 4.4 кредитного договору передбачалось, що Позичальник зобов’язується погашати кредит щомісяця в термін до останнього робочого дня кожного місяця у сумі 625 доларів США та нараховані проценти починаючи з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

         У забезпеченням виконання боргових зобов’язань за кредитним договором між Позивачем і Відповідачем був укладений Договір іпотеки № 050/3-2008 від 28.03.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4.

          Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, котра діяла за згодою батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі Розпорядження Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради від 21.03.2008 року №463р, передали Банку в іпотеку нерухоме майно –трикімнатну квартиру загальної площею 64,96 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м., яка знаходиться у АДРЕСА_1.

          Крім того був укладений договір поруки № 056/1-2008 від 28.03.2008 року, за яким Поручитель ОСОБА_2 зобов’язалась відповідати перед банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов’язань Позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №050100/3-2008 від 28.03.2008 року.

         Всі вказані договори Позивач вважає незаконним та просить їх скасувати.

         10.02.2011 року ОСОБА_1 надала суду заяву про доповнення позовних вимог посилаючись на розголошення банківської таємниці у зв’язку з укладенням договору поруки №050100/3-2008-02п від 28.03.2008 року між представником Відповідача та Поручителем ОСОБА_6 та просить визначити цей договір поруки недійсним, визначити неправомірними дії АБ «Клірінговий дім»щодо розголошення банківської таємниці, стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., звільнити його від сплати державного мита, порушити питання про відповідальність посадової особи банку.

         В судовому засіданні представник Позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 позов підтримав, просив його задовольнити та пояснив, що на території України грошовою одиницею є гривня, як єдиний законний засіб платежу, і сторони мали укладати мали укладати договір у цьому засобу платежу або в його еквіваленті. Надання Банком Позичальнику грошових коштів у іноземній валюті, вважає валютною операцією і відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України, є валютною операцією і потребує відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечує, вважає, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, був повідомлений про день, час і місце розгляду справи та надав суду нотаріально посвідчену заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Третя особа –приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, в судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.    

Інші особи по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання також не з’явились, були повідомлені про день, час і місце розгляду справи, однак про причину своєї неявки суд не повідомили.

              Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріалі справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява не підлягає задовленню з таких підстав.

               З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Клірінговий дім»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №050100/3-2008. Відповідно до п.п.2.1 п.2 кредитного договору № 050100/3-2008 від 28 березня 2008 року, Відповідач надав позивачу кредит в сумі 60 000 доларів США строком на 95 місяців, а Позивач зобов’язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати відсотки за користуванням кредитними коштами та комісії відповідно до тарифів у строки та у сумах, відповідно до умов цього договору.

             Відповідно до п.п 2 .2  п.2 зазначеного договору, строком кінцевого погашення кредиту визначено строк до 27 лютого 2016 року.

             Відповідно до п.п 2 .3  п.2 договору, за користування кредитом встановлено плату в розмірі 13% річних.

             Відповідно до п.п.3.2 п.3 договору, погашення здійснюється Позичальником щомісяця до останнього робочого дня кожного місяця в сумі 625 доларів США, починаючи з квітня 2008 року. Останній платіж у рахунок кінцевого погашення кредиту здійснюється в сумі 1 250 доларів не пізніше 27.02.2016 року.

            Відповідно до п.п. 7.1 п.7, за прострочення погашення кредиту на умовах, встановлених цим договором та відсотків, а також належних до сплати комісій, Позичальник сплачує банку неустойку з розрахунку подвійної процентної ставки, зазначеної у п.п. 2.3. п.2 цього договору від простроченої суми за кожен день прострочення.

В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між Банком та Позичальником, а також ОСОБА_2, та ОСОБА_3  було укладено іпотечний договір № 050/3-2008 від 28 березня 2008 року, що посвідчений того ж дня нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 450 (надалі –Іпотечний договір), відповідно до якого Позичальник та ОСОБА_2, як майновий поручитель передали в іпотеку Позивачу нерухоме майно, а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в цілому складається з трьох кімнат, загальною площею 64,96 кв.м., житловою площею 47,8 кв.м. (надалі –Предмет іпотеки).

                Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

               Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позиководавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором, або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

                Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

              Відповідачем умови кредитного договору виконані в повному обсязі. Позивач ОСОБА_1 кредитні кошти не повернула і має заборгованість.

              Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору.

              Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому, Оснований закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

             Відповідно до ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановленим законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, якій без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

            Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему  валютного регулювання і валютного контролю»(далі-Декрет 15-93), якій містить заборону про надання кредиту в іноземній валюті.

             Відповідно до ст. 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-Ш «Про банки та банківську діяльність», (далі-Закон № 2121-Ш), кошти є грошима в національний або іноземний валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, що використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліценції та письмового дозволу.

            Відповідно до ст. 5 Декрету № 15-93, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних  та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

            Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

            Вимоги п. «в»ст.5 Декрету № 15-93 передбачають наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

             Однак, на сьогодні законодавець не встановив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

             З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями мають право здійснювати операціях з надання кредитів в іноземної валюті.

              Тобто, згідно з вимогами ст. 5 Декрету, правовою підставою для здійснення кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманою у встановленому порядку. Така ліцензія у Банку «Клірінговий дім»- є.

У п.2.1 кредитного договору сторони за взаємною згодою визначили предмет договору - кредит в сумі 60 000 доларів США.   

 Крім того, в п.3.2 кредитного договору сторони визначили між собою, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно до останнього робочого дня кожного місяця в сумі 625 доларів США, починаючи з квітня місяця 2008 року, останній платіж в рахунок кінцевого погашення кредиту здійснюється в сумі 1 250 доларів США.   

Згідно п.4.1 кредитного договору, нарахування банком процентів здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість  календарних днів користування кредитом.  

Приписами ст. 6, ст. 627 ЦК України, передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм закону, сторони при укладанні договору самі визначили умови договору. Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть навіть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов’язання у такому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Тобто, сторони кредитного договору самі визначили валюту кредиту-долари США і це не суперечить вимогам Закону, у якому відсутні заборони використання іноземної валюти як засобу платежу, за умови дотримання вимог валютного законодавства.

            Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Що стосується договору поруки, укладеного міжбанком та громадянином ОСОБА_6, то такий договір не суперечить вимогам Закону. Він не порушує будь які права Позивача ОСОБА_1.  В своїй позовній заяві вона не вказує на такі порушення.

Суд вважає, що укладення цього договору не тягне за собою розголошення банківської таємниці і сам Позивач не вказує в чому саме таке розголошення могло б бути, адже докази того, що банком розголошено таємницю банківського рахунку і відомостей про клієнта Позивачем не надано.

На підставі цього, порушення питання про відповідальність посадової особи банку за розголошення банківської таємниці суд вважає за неможливе.

Що стосується вимоги Позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., судом встановлено наступне.

             Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

            Моральна шкода полягає:

    1) у  фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

    2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

    3) у  душевних  стражданнях, яких  фізична  особа  зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

    4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

         Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування   враховуються  вимоги розумності і справедливості.

           Як підставу стягнення такої шкоди Позивачем в доповненнях до позовних вимог  зазначено те, що вона зазнала «тяжких душевних страждань», які виразились в тому, що у неї погіршилось самопочуття, злякалась дій банку та рейдерського захвату.

            Однак, на думку суду, ці обставини є недоведеними.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основаного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно подали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд вважає, що підстави для  визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсним –відсутні, а позовні вимоги позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Кліринговий дім»- не підлягають задоволенню.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 208, 212, 214-215 ЦПК України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему  валютного регулювання і валютного контролю», ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,  ст. 23, 192, 526, 554, 627, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України,  суд         

                                                        В И Р І Ш И В:                                                                                           

             В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Кліринговий дім», про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договорів поруки недійсним, визнання неправомірними дій та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів  з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя                                                                                 В.О. Макаров