КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2007 № 4/217
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 - представник за довіреністю,
від відповідача -Ковальчук Р.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Субєкта підприницької діяльності-фізичної особиОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2007
у справі № 4/217
за позовом Субєкта підприницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2
до Державного підприємства Державної компанії по утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 125845,39 грн., та за зустрічним позовом про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
В червні 2007 року Суб»єкт підприємницької діяльності-Фізична особа ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України про стягнення 125845 грн. 39 коп., що складає 94016 грн.39 коп. заборгованість за період з 01 листопада 2003р. по грудень 2005р. за договором оренди території від 01.11.2003р.№б/н., 6731грн. 10коп.-3%, річних, 25098грн.29коп. індексу інфляції, а всього 125845грн.39коп.
В липні 2007 року Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України звернувся із зустрічним позовом про визнання договору недійсним.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.08.2007 р. у справі № 4/217 зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди території від 01.11.2003р. без номеру, укладеного між Суб»єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України як такий, що не відповідає вимогам закону з моменту укладення. В первісному позові відмовлено. Присуджено до стягнення з Суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Суб»єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 10.08.2007 р. скасувати та задовольнити його позов, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається, зокрема, на те, що відповідачем за первісним позовом не надано доказів обізнаності позивача з наявними обмеженнями щодо укладення спірної угоди за умов наявної багаторічної звичайної практики укладання господарських угод саме начальником Обласного управління без будь-якого їх письмового погодження з керівництвом Компанії.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якій він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , колегія встановила наступне.
01.11.2003р. укладено Договір оренди ( без номеру ) між Суб»єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, який діяв на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 від 05.01.1995р., ( орендодавцем) та Державною Компанією по утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України в особі начальника Дніпропетровського обласного управління ОСОБА_3 ( орендаря ) ( а.с.9-10 ).
Дніпропетровське обласне управління Державною Компанією по утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України не є юридичною особою.
Згідно з пунктом 1.1 зазначеного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на строк, зазначений в договорі, в платне користування частину охоронюваної території за адресою : м.Дніпропетровськ, вул..Бабушкіна 68, загальною площею 50 кв.м. та гаражі № 1 площею 42 кв.м., № 2 площею 86 кв.м. згідно плану території для використання з метою зберігання машин та обладнання, що знаходиться в експлуатації в орендаря.
Відповідно до п.9.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2005 року.
Об»єкти оренди, зазначені в спірному договорі, були передані за Актом приймання-передачі від 03.11.2003 року начальнику Дніпропетровського обласного управління Державною Компанією по утилізації відходів як вторинної сировини «Укрекокомресурси» Кабінету Міністрів України ( а.с.11).
З даного договору б/н від 01.11.2003 року вбачається, що останній підписаний Суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 та уповноваженим представником Державної компанії „Укрекокомресурси" в особі начальника Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України ОСОБА_3 на підставі доручення від 20.11.2002р.
Відповідно до зазначеної довіреності ОСОБА_3 уповноважено укладати господарські та інші угоди за погодженням з Президентом Компанії ( а.с.85).
Позивач за зустрічним позовом Державна компанія „Укрекокомресурси" просив визнати недійсним договір оренди території від 01.11.2003р.№б/н з підстав ст. 92 та ч.2, 5 ст.203 ЦК України, посилаючись на те, що договір оренди території від 01.12.2003р.№б/н, підписаний від імені зберігача начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Дніпропетровськьекокомресурси" ОСОБА_3 на підставі довіреності. Довіреність від 20.11.2002р. ОСОБА_3 була видана на представництво інтересів держави в усіх державних, кооперативних, суспільних та інших підприємствах, установах і організаціях з питань, пов'язаних з діяльністю Управління. При цьому, як стверджує заявник, йому було надано право від імені Компанії укладати договори про надання відповідних послуг, господарські та інші угоди тільки за погодженням з президентом Компанії.
Окрім того, на обґрунтування зустрічних вимог Державна компанія „Укрекокомресурси" посилається на те, що питання укладання договору оренди території від 01.11.2003 начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Дніпропетровськьекокомресурси" ОСОБА_3 з президентом Компанії Новохацькою С.С. належним чином не погоджувались, підписувалась ним особисто за власною ініціативою.
На думку позивача за зустрічним позовом, угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, тому її вимоги, засновані на цій угоді до другої сторони, від імені якої укладено угоду, задоволенню не підлягають.
За таких обставин позивач за зустрічним позовом вважає, що при укладенні спірного договору не були додержані загальні вимоги, які є необхідними для чинності правочину згідно зі ст.203 ЦК України, відповідно до якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Підписання особою угоди без відповідних повноважень з порушенням ст. 203 ЦК України відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Суб'єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_2, заперечуючи заявлений зустрічний позов, вважає вимоги Державної компанії „Укрекокомресурси " безпідставними, посилаючись на те, що спірний договір та акти виконаних робіт підписані та скріплені печаткою орендатора - керівником Дніпрпетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України.
Досліджуючи вимоги за зустрічним позовом, колегією суддів встановлено наступне.
Як зазначалось вище, зі спірного договору вбачається, що останній від імені орендаря був підписаний уповноваженим представником Державної компанії „Укрекокомресурси" в особі начальника Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини „Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України ОСОБА_3 на підставі доручення від 20.11.2002р., відповідно до якого ОСОБА_3 уповноважено укладати господарські та інші угоди за погодженням з Президентом Компанії.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовується до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч.І ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч.1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.І ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Встановлено, що укладення спірного договору президентом Компанії не погоджувалось, що свідчить про те, що начальник обласного управління „Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3, яка підписала даний договір від імені компанії, діяла усупереч вказівкам (розпорядженням) керівництва та з перевищенням наданих йому повноважень, внаслідок чого цивільні права та обов'язки компанії за даним договором не виникли.
Позивач за первісним позовом при укладенні угоди повинен був перевірити повноваження представника компанії і лише після тих дій укладати відповідний договір.
Матеріали справи не містять доказів перевірки позивачем повноваження представника компанії, тому ризик наслідків непред'явлення відповідної вимоги має бути покладений саме на нього.
Окрім того, встановлено, що жодних дій на виконання спірного Договору , які свідчили б про його наступне схвалення, з боку компанії не вчинялося.
Свідченням відсутності спрямування спірного договору на реальне настання обумовлених ним правових наслідків є відсутність протягом дії договору будь-яких вимог позивача про здійснення оплати згідно з умовами договору або вжиття заходів щодо його розірвання згідно з п.8.2 договору та діючим законодавством, враховуючи те, що з боку компанії оплата за договором взагалі не проводилась.
В силу ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статі 203 Цивільного кодексу України.
Окрім того, колегією суддів при перегляді оскаржуваного рішення суду першої інстанції встановлено наступне.
Як випливає зі змісту спірного Договору предметом оренди є гаражі № 1 та № 2, а також територія загальною площею 50 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Бабушкіна,68.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 володіє зазначеними у спірному Договорі приміщеннями на підставі Договору купівлі-продажу від 26.07.1996 року, укладеного між ТОВ « АМС « та ОСОБА_2.
Однак, позивачем за первісним позовом не надано доказів наявності у нього права власності чи права користування земельною ділянкою площею 50 кв.м., яка є предметом спірного Договору.
Відповідно до ч.1,2 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
З огляду на встановлені та вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав щодо задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним правочину - Договору оренди території б/н від 01.11.2003р.
Щодо правомірності рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні первісного позову, колегія суддів зазначає, що рішення в цій частині також відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.
Первісний позов мотивований тим, що позивачем ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди території від 01.11.2003р. б/н. Від імені відповідача даний договір було підписано начальником обласного управління „Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3 на підставі доручення від 20.11.2002р.
Також в обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на акт звірки взаєморозрахунків по даному договору від 27.04.2007р. на загальну суму 94016грн.00коп., який від імені Державної компаніі „Укрекокомресурси " також було підписано начальником її Управління ОСОБА_3
Враховуючи те, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договір оренди території від 01.11.2003р. б/н між Суб'єктом підприємницької діяльності - ОСОБА_2 та Державною компанією „Укрекокомресурси", з підстав невідповідності його вимогам закону з моменту його укладання, тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення первісного позову.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов»язання можуть виникати:
- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність,
- з акту управління господарською діяльністю,
- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як свідчать встановлені вище обставини, з причин недійсності спірного Договору у первісного позивача не виникли права та обов»язки щодо правовідносин оренди приміщень та території.
Згідно з Роз»ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року за № 02-5/111 угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду з огляду на вище викладене.
Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в письмових доказах, що містяться в матеріалах справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким відмовлено в задоволенні первісного позову, задоволено зустрічні позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо стягнення судових витрат .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Суб»єкта підприємницької діяльності- фізичної особи- ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.08.2007 року у справі № 4/217 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 4/217 направити до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.