Справа №  2-а-1817/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

27 січня 2011 року суддя Ленінського районного суду м.Запоріжжя Лисенко Л.І., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя про визнання незаконними дій, зобов'язання провести перерахунок, виплату, та стягнення недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни,

встановив :

       19.11.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФ України в Ленінському районі м.Запоріжжя, в якому вимагає визнати дії УПФ неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити йому за період з 09.07.2007 року до чинного часу, відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат. У позові зазначено, що позивач просить розглянути справу без його участі та поновити строк звернення до суду, оскільки узнав про порушення своїх прав із преси.

 У позові зазначено, що позивач просить розглянути справу без його участі у порядку скороченого провадження. Представник відповідача УПФ в Ленінському районі просить застосувати строки звернення до суду, передбачені статтею 99 КАС України.

Ухвалою суду від 13.01.2011 року відповідно до ст. 99,100,107 КАС України, позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 18.05.2010 року залишені без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані докази, вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення та копії паспорту, позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, отже відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни і в силу ст. 46 Конституції України та ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ сплачує щомісячно позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року згідно до постанови КМУ від 28.05. 2008 року № 530 в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Проте Рішенням КС України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II ЗУ від 28.12.2007 р. N 107-УІ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже, після набрання законної сили рішення КСУ від 22.05.2008 року відновлена дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ", яка передбачає доплату 30 % мінімальної пенсії за віком, яка у 2010 році не була обмежена у дії. Постанова КМУ від 28.05.2008 року №530 є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить ст. 6 Закону України ,Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу та відповідно до ст.9 КАС України судом застосовуються до спірних правовідносин Закон України "Про соціальний захист дітей війни". У відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Проте відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності на період заявлених вимог - за останні шість місяців, що передують зверненню до суду, тому вимоги позивача підлягають задоволенню. Згідно вимог ст. 99 -102 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Вимоги, заявлені понад встановлені строки, залишаються ухвалою суду без розгляду, якщо не має підстав для їх поновлення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 17, 69-71, 183-2 КАС України, ст.ст. З, 4 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд,

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо нездійснення перерахунку ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 19.05.2010 року до часу винесення постанови, з урахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через Ленінський районний суд м.Запоріжжя.

Суддя:                                                                                          Лисенко Л. І.