Р І Ш Е Н Н Я            справа № 2-312/11

                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      21 лютого 2011 р. Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

         Головуючого судді                     Смолки І.О.,

         При секретарі                         Кузнєцові С.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

         ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про визнання пункту договору недійсним,

                       В с т а н о в и в :

         ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 19.11.07 р. між ним і відповідачем був укладений кредитний договір.

         Відповідно до п.7.1. Договору, Банк надав Позичальникові кредитні кошти на купівлю автомобіля на строк з 19.11.07 р. по 16.11.2012 р. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

         Пунктом 2.3.1 Договору встановлено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

         Відповідно до листа від 31.12.08 р., № 20.1.3.2/6 –29646 за підписом Голови правління Приватбанку, Банком було повідомлено позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитним договором від 19.11.07 р. до 15,24 % на рік.

         Позивач вважає, що банк порушив вимогу діючого законодавства щодо принципу рівності сторін договору при його укладанні.

         Позивач просить суд визнати незаконним збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за Кредитним договором від 19.11.2007 р.; визнати недійсним п.2.3.1 Кредитного договору від 19.11.07 р.

         У судовому засіданні позивач позов підтримав.

         Відповідач з позовом не згоден.

         Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

         Судом встановлено, що 19.11.07 р. між ПриватБанком і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір.

         Відповідно до п.7.1. Договору, Банк надав Позичальникові кредитні кошти на купівлю автомобіля на строк з 19.11.07 р. по 16.11.2012 р. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

         Пунктом 2.3.1 Договору та, керуючись ст..651 ЦК України, сторони домовились, що протягом дії цього Договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому Банк протягом 7 календарних днів з дати вступу в силу зміненої відсоткової ставки направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки.

         Відповідно до листа від 31.12.08 р., № 20.1.3.2/6 –29646 за підписом Голови правління Приватбанку, Банком було повідомлено позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за Кредитним договором від 19.11.07 р. до 15,24 % на рік.

        Згідно статті 3 ЦК України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

  При укладенні з відповідачем кредитного договору позивачу були добре відомі усі його умови, ніяких обставин, які б примушували позивача прийняти їх в безумовному порядку, не існувало(позивачем про це у позові не зазначено і нічим  не доказано). Таким чином, договір кредиту в цілому є результатом вільного волевиявлення сторін.

 Згідно ст. 526 ЦК України: Загальні умови виконання зобов'язання: "Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

 Відповідач не примушував Позивача укладати спірний Кредитний договір та погоджуватися з викладеними в них умовами.

 Щодо дії в часі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», то, відповідно до ст..58 Конституції України та ч.2 ст.5 ЦК України, закони та ніші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи. Цивільна відповідальність –це майнова відповідальність громадян  чи організацій, що виникає в разі неправомірності дій, невиконання договірних зобов»язань, заподіяння особистої чи майнової шкоди. Разом з тим, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»від 12.12.08 р.. № 661-, який набрав чинності 09.01.09 р., регулює питання не відповідальності осіб, а правовідносини, пов»язані з платою за користування кредитними коштами.

 Згідно ч.1 ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Тому Закон № 661, в частині внесення змін до ЦК України (ст..1056-1) не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом.   

 Таким чином, суд прийшов до висновку  про відсутність передбачених ст.ст.203,215 ЦК України підстав для визнання п.2.3.1. Кредитного договору від 19.11.07 р. недійсним, тому що під час підписання спірного договору позивач був ознайомлений з його умовами та наслідками.

         Керуючись ст..ст.10,11,212-215 ЦПК України, суд

                        В и р і ш и в :

         У задоволенні позову відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

         Суддя                                        Смолка І.О.