Справа № 2а-22/2011 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        02.03.2011 року Кам’янобрідський районний суд м. Луганська у складі судді Пташкіної А.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради про визнання незаконними дії відповідача, у зв’язку з неналежною виплатою грошової компенсації на оздоровлення за 2007, 2008 роки учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді  2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, з 16.03.2005 року інвалідом П групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  з 01.06.2006 р. перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду П групи, відповідачем повинна бути виплачена щорічна додаткова допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Однак позивач отримав зазначені компенсації у значно менших розмірах, у зв’язку із чим, він звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок та виплату  компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки. Управлінням праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради у задоволенні заяви позивача було відмовлено. У зв’язку із чим, позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача, щодо відмови позивачу у виплаті суми грошової компенсації на оздоровлення за 2007,2008 роки та зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити  недоплачену суму грошової компенсації на оздоровлення в розмірі 4335 гривень.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, тому 02.03.2011 року судом було постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від представника відповідача надійшло заперечення проти позову, в яких він посилається на наступне. Позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.99 КАС України. Порядок виплати грошової допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається постановою КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12.07.2005 року. Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом «Про Державний бюджет України»визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомоги у розмірах, визначених постановою № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у 2007-2008 роках позивачеві виплачена допомога на оздоровлення у передбаченому постановою КМУ № 562  розмірі –120 грн.  Просили відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати її.

Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 08.11.1997 року (а.с.10), є інвалідом П групи за захворюванням, пов’язаним з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК № 028560 (а.с.11), огляд проведено повторно, безстроково, у зв’язку із чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

13.10.2008 року позивач звернувся до установи відповідача із заявою про перерахування йому розміру допомоги на оздоровлення, оскільки вважає, що допомога виплачувалась йому з порушення чинного законодавства.

Письмовою відповіддю відповідача від 20.10.2008 року за № 05-4320, у задоволенні вимог позивача було відмовлено, керуючись ст.95 Конституції України, згідно якої, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (а.с.12).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам П групи, постраждалим унаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Суд не приймає посилання представника відповідача на ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого, при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення у у 2007-2008 роках, відповідач керувався розміром 120 грн., визначеним Постановою № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих визначень неможливо. Якщо “порядок ” відповідає на питання “як, яким чином ”, то “розмір ” – “скільки ”.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»були внесені зміни до положень ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказані положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було змінено статтю 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»також визнані такими, що не відповідають Конституції України.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою розмір такої допомоги у 2007-2008 роках встановлений - 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядав проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ст.ст. 99, 100 КАС України, як на підставу відмови у задоволенні вимог позивача у частині стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення, оскільки згідно із ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть бути встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 3 частини 1 статті 268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" держава бере на себе  відповідальність  за  завдану  шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, допомога на оздоровлення є видом відшкодування шкоди завданої внаслідок  ушкодження здоров’я, у зв’язку з чим, на вимоги позивача позовна давність не поширюється.

Заявляючи вимоги щодо зобов’язання відповідача виплатити конкретну суму не донарахованої пенсії, позивач тим самим фактично просить суд здійснити перерахунок суми пенсії, а оскільки до компетенції суду не входить перерахування вказаних сум, суд вважає, що у даному випадку вимоги позивача повинні бути задоволені не шляхом зобов’язання відповідача виплатити певну суму, а шляхом зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві, щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що за змістом відповідає суті її вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати дії управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради щодо відмови позивачу у виплаті недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007,2008 роки незаконними, та стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.

Суд вважає, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У зв’язку з тим, що відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід війни, а відповідачем по справі є суб’єкт владних повноважень, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 19,21,22,46,95 Конституції України, Постановою КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12.07.2005 року, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 102, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради щодо виплати у заниженому розмірі грошової компенсації на оздоровлення ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду П групи, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007, 2008 роки.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кам’янобрідської районної у м. Луганську ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду П групи, щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007, 2008 роки, з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України –з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя                                                                                                                А.О.Пташкіна