Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-261/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Регеша В.О.
Доповідач Гайсюк О. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
01.03.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді – Белінської І.М.,
суддів – Гайсюка О.В.,
Савченко С.О.,
при секретарі - Ткач І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу. Зазначив, що в березні 2009 року він дізнався від ОСОБА_7, що на ім’я його дружини ОСОБА_4 19 березня 2009 року було придбано належну йому (позивачу) квартиру АДРЕСА_1, що квартиру за довіреністю від нього (позивача) продав ОСОБА_6. ОСОБА_7 запропонував викупити цю квартиру у нього за 6 000 доларів США, які він нібито заплатив ОСОБА_6 В період з грудня 2008 року по березень 2009 року ОСОБА_6 пригощав його спиртними напоями, використовуючи його стан перебування в алкогольній залежності та запропонував йому видати довіреність на обмін зазначеної квартири на іншу з перспективною проживати в ній разом. Оскільки ці розмови велись під час вживання спиртного, то наслідків згоди на пропозицію відповідача він не розумів. Довіреність від 04.02.2009 року він підписував у нотаріуса в нетверезому стані, не читаючи цього документа і не розуміючи, що підписав довіреність зовсім іншого змісту. Виявилося, що довіреність дозволяла ОСОБА_6 розпорядитися квартирою на свій розсуд.
19 березня 2009 року ОСОБА_6 використав зазначену довіреність та продав квартиру ОСОБА_4. Посилаючись на це, а також на те, що довіреність відповідачем ОСОБА_6 отримана від нього під час його перебування в стані абстиненції, коли він не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними, а договір купівлі-продажу укладений шляхом обману та на підставі незаконно отриманого права на розпорядження цим майном, позивач просив визнати недійсними довіреність від 04.02.2009 року на ім’я ОСОБА_6 та договір купівлі-продажу зазначеної квартири від 19.03.2009р.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року позов задоволено, довіреність та договір купівлі-продажу квартири визнані недійсними.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з посиланням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_4 підтримав. Відповідач ОСОБА_6 та треті особи –ОСОБА_8, ОСОБА_7 з доводами скарги погодилися. Представники позивача ОСОБА_5 з доводами скарги не погодилися.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції повно та правильно встановлені обставини справи, наданим доказам суд дав правильну оцінку.
Відповідно до ч.1 ст.225 Цивільного кодексу України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.
Суд визнаючи недійсною довіреність від 04 лютого 2010 року, якою позивач уповноважив ОСОБА_6 розпоряджатися належною йому квартирою АДРЕСА_1 на свій розсуд, правильно виходив з того, що є доведеним той факт, що позивач під час підписання цієї довіреності у приватного нотаріуса ОСОБА_9 04.02.2009р. не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними /а.с.146/.
При цьому, суд правильно послався на висновок амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 29.09.2009 року, як на основний доказ, що підтверджує зазначений факт /а.с.57-59/.
Зазначеному висновку експертизи суд дав належну оцінку, перевіривши обґрунтованість цього доказу і дійшов правильного висновку про те, що експертний висновок не суперечить іншим матеріалам справи, є обґрунтованим і не викликає сумнівів в його правильності.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертизи не може бути прийнятий як доказ, оскільки експертиза проведена з порушенням Закону України «Про судову експертизу»та Порядку проведення психіатричної експертизи, затвердженого МОЗ України за № 397 від 08.10.2001 року, не найшли свого підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, в справі відсутні будь-які факти того, що експерти самостійно збирали матеріали для проведення експертизи.
В справі є лише клопотання експертної комісії адресоване суду про надання додаткової документації для завершення судово-психіатричної комісії, яке експерти вправі були заявити і яке задоволене судом /а.с.40, 38, 44/.
Оцінюючи адекватність дій позивача в момент підписання довіреності, колегія суддів враховує також той факт, що позивач не мав іншого житла, крім квартири, право розпоряджатися якою надав відповідачу ОСОБА_6, що позивач так і залишився проживати в цій квартирі і не був знятий з реєстрації в цій квартирі /а.с.5/.
Про те, що позивач не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними, вказує і те, що відповідно до пояснень як позивача так і пояснень відповідача ОСОБА_6, які містяться в оглянутому апеляційним судом відмовному матеріалу № 399 Світловодського МВ УМВСУ в області, між позивачем і цим відповідачем була домовленість про передачу цієї квартири в заставу для отримання грошей /а.с.10, 11 відмовного матеріалу/.
Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч.1 ст.658 ЦК право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків встановлених законом, належить власнику товару.
Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника, не з його волі. Оскільки квартира вибула з володіння позивача не з його волі, то суд дійшов правильного висновку про те, що договір купівлі-продажу квартири від 19.03.2009 року укладений між ОСОБА_6, який неправомірно діяв в інтересах позивача і ОСОБА_4 необхідно визнати недійсним відповідно до ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК.
Наведене вказує про те, що суд правильно вирішив спір по суті, рішення суду в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд неправильно визначив розмір витрат, які підлягали стягненню з відповідачів, неправильно визначив на користь кого підлягали стягненню ці витрати, а також неправильно допустив солідарне стягнення цих витрат з відповідачів. оскільки позов не містить вимог про застосування наслідків визнання правочинів недійсними, то цей позов не містить ціни позову, а тому стягувати судовий збір у сумі 589 грн. 60 коп. в дохід держави суд не мав підстав (до того ж 1% від вартості квартири складає 58,81).
Позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у сумі 8 грн. 50 коп. і 7,50 грн. на оплату витрат з ІТЗ розгляду справи, а всього 16 грн. Отже, з кожного з відповідачів згідно вимог ст.88 ЦПК підлягає стягненню на користь позивача по 8 грн. судових витрат.
Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 року в частині вирішення питання про судові витрати, в тому числі про стягнення судового збору на користь держави у сумі 589 грн. 60 коп. змінити.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати по 8 грн. з кожного.
В решті рішення Світловодського міськрайонного суду від 25 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуюча суддя:/підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області О.В. Гайсюк