Лугинський районний суд Житомирської області    

                            Справа № 2-а-34/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.01.2011                                                                     смт.Лугини

 Лугинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого Нечуй Б.  П.  розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Лугини справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1   до УПСЗН Богунської районної радим. Житомира  про  визнання дій протиправними та стягнення невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернулася  до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила  визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення  Богунської районної ради м. Житомира щодо невиплати  їй у   повному розмірі  доплати, передбачених  ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними; стягнути з управління праці та соціального захисту населення  Богунської районної ради м. Житомира на її користь 19375,59 грн. недоплаченої доплати до заробітної плати, передбаченої ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року.

Зазначені вимоги позивачки обгрунтовуються посиланням на те, що вказані виплати їй виплачувались не в розмірах, визначених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в кратному розмірі до мінімальної заробітної плати, а в твердих сумах встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, що призвело до порушення їй прав, оскільки Закон України має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Позивачка в судове  засідання не з'явилася. Від неї надійшла письмова заява у відповідності до якої вона просить зазначену справу розглянути  в попередньому судовому засіданні без її участі; позовні вимоги підтримує.

Представник управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомив суд про причини неприбуття .

Дослідивши  докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка  являється потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що стверджується копією посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1, виданого 20.02.1993 року Житомирською облдержадміністрацією, працювала  з 01.01.2010 року по 30.11.2010 року в відділі статистики в Лугинському районі та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке за переліком населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених  до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12.01.1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до заробітної плати, яка становить у зоні гарантованого добровільного відселення – дві мінімальні заробітні плати.   

Так як  позивачка  працювала  в  смт. Лугини, Житомирської області, територія якого віднесена до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог  ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими.

Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлений: Порядком використання коштів державного бюджету на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 02.07.2004 року за №147 ( зареєстрований Мінюстом України 26.07.2004 року за №926/9525) та порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року за №936.

Пунктами 2 даних нормативних актів визначено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами, пов’язаними із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються  управління праці та соціального захисту населення відповідних  районних  державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду  за захистом прав, свобод  чи інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх  прав, свобод чи інтересів.   

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд, за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.  

Заборгованість по ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягає стягненню відповідно до ч.2 ст.233, ст.238 КЗпП України  незалежно від часу її виникнення, оскільки в даному випадку йдеться про виплати, які відповідно до ст.2 Закону України „Про оплату праці”  є складовою  структури заробітної плати.

З врахуванням викладеного вище та розмірів мінімальної заробітної плати в Україні в спірний період часу, а саме:

розмір мінімальної заробітної плати у спірний період становив:  

           з  01.01.2010 р.-869 грн., з  01.04.2010 р.-884 грн., з 01.07.2010р.-888 грн., з 01.10.2010 р.-907 грн.

Статтею 2 Закону України ”Про оплату праці”  встановлено, що додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Згідно ст.. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці.

До робіт в умовах підвищеного ризику для здоров'я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: в зоні гарантованого добровільного відселення.

Тому у відповідності до ч.1 ст.. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” громадянам, які працюють в зоні гарантованого добровільного відселення  провадиться доплата в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Звуження змісту та обсягу існуючих прав шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Згідно ст. 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими Законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Зі змісту законів України про встановлення  розмірів мінімальних заробітних плат на 2010 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ст.. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або в іншому правовому акті суд застосовує правові акти, які мають вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного  Суду України від 13.06.2007 року №8  «Про незалежність судової  влади» звернуто увагу на те, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами Закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права  і  свободи людини та громадянина, а також нові Закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п. 19).

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст..1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності Держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави (ст.. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст..21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений( ст.22).

На підставі ст.. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їй.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень Законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Слід зазначити, що встановлені ще в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розмірам, встановленими  іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року №836.

Тому виплатою зазначеної  доплат та допомоги твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, порушені права позивачки.

Оскільки у відповідності до ч.2 ст. 11 КАСУ  суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони звернулись, тому суд виходить за межі позовних вимог та   приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира провести нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до заробітної плати,    передбаченої ч.1 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру  мінімальної заробітної плати, встановленого  Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік"  з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до заробітної плати   за період   з  01.01.2010 року по 30.11.2010 року.    

Так як,  розпорядником коштів і в спірний період часу і тепер є відповідач, тому  суд  вважає, що саме управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира повинно провести нарахування та виплату ОСОБА_1 зазначеної доплати до заробітної плати.    

Керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України,  ст. ст. 9, 11, 71, 99, 100, 121, 161,163  Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  39, 70,71 Закону  України “Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  ст. 2 Закону України «Про оплату праці», ст..100, ч.2 ст. 233 КЗпП України, Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік", суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.      

Визнати дії відповідача - управління праці та соціального захисту населення  Богунської районної ради м. Житомира щодо невиплати  ОСОБА_1 у повному розмірі доплати,  передбаченої  ст. 39  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира провести нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до заробітної плати, передбаченої ч.1 ст.  39 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру  мінімальної заробітної плати, встановленої  Законом України "Про державний бюджет на 2010 рік"  з урахуванням фактично виплачених коштів по доплаті до заробітної плати   за період з  01.01.2010 року по 30.11.2010 року.    

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову  суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Лугинський районний суд протягом десяти  днів з дня  отримання копії цієї постанови.

Суддя:Б. П. Нечуй