Справа №  2-а-78/11 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 рокум. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

                                        Головуючого - судді Орендовського В.А.,  

                                               при секретарі – Котляр Я.В.,  

                                         за участю позивача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області по обслуговуванню Новомиргородського району про скасування постанови про адміністративне правопорушення,           

 ВСТАНОВИВ:

                В січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ВА № 257859 від 31 грудня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - як незаконну.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 31 грудня 2010 року по вул. Леніна в м. Новомиргороді Кіровоградської області він керував автомобілем «Ваз-2101», д/н НОМЕР_1, та був зупинений інспектором ДАІ, який повідомив йому, що він не виконав вимогу дорожнього знаку 2.5 «Перевага зустрічного руху». Інспектор відділення ДАІ з обслуговування Новомиргородського району Костюков О.В. 31 грудня 2010 року виніс стосовно нього постанову серії ВА № 257859, з якої вбачається, що 31 грудня 2010 року перед мостом по вул. Леніна в м. Новомиргороді Кіровоградської області він керуючи автомобілем «Ваз-2101», д/н НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку 2.5 «Перевага зустрічного руху».

Позивач зазначає, що діяв в межах Правил дорожнього руху і він одразу пояснив інспектору ДАІ, що він керував у відповідності до ПДР України та перед мостом по вул. Леніна м. Новомиргорода зупинився та пропустив вантажний автомобіль ЗІЛ-130, після чого продовжив рух. Крім цього, з місця де перебував інспектор взагалі не можна належним чином оцінити дорожню обстановку. Інспектор ДАІ на його пояснення не зважив та склав протокол і виніс постанову про адміністративне правопорушення. Його права передбачені ст. 268 КУпАП інспектором ДАІ не були роз’яснені та не вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення. Свідки – очевидці скоєного, не були залучені при складанні протоколу та винесенні постанови.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на підстави, що викладені в позові, просив постанову в справі про адміністративне правопорушення та накладення стягнення на підставі ст.122 ч.1 КУпАП скасувати, наполягаючи на тому, що Правил дорожнього руху він не порушував.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення «Укрпошти»про вручення йому повістки.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача  - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним  про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає можливим вирішити спір по суті за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи, а саме: постанову інспектора відділення ДАІ з обслуговування Новомиргородського району Костюкова О.В., серії ВА № 257859 від 31 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП, інші матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача –суб'єкта владних повноважень.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

           Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Згідно вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Однак, зазначені вимоги закону при оформленні адміністративних матеріалів та постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 працівниками ДАІ були порушені.

Згідно п. 8.1 ПДР України –регулювання дорожнього руху  здійснюється  за  допомогою дорожніх   знаків,   дорожньої  розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Фактично дійсні обставини даного порушення за участю ОСОБА_1 працівниками ДАІ залишились не встановленими за тих підстав, що в постанові взагалі не вказано на підставі якого саме порушення пункту ПДР позивач притягується до адміністративної відповідальності, при винесенні постанови не було враховано, що він керував транспортним засобом у відповідності до ПДР України та перед мостом по вул. Леніна м. Новомиргорода зупинився та пропустив вантажний автомобіль ЗІЛ-130, після чого продовжив рух. Крім цього, з місця де перебував інспектор взагалі не можна належним чином оцінити дорожню обстановку, про що позивач прямо пояснив інспектору ДАІ, що не згідний з порушенням, при цьому позивач детально та послідовно пояснив у судовому засіданні, що діяв в  межах Правил дорожнього руху. Крім того, при складанні протоколу не були залучені свідки –очевидці скоєного правопорушення, що є порушенням ч.2 ст.256 КУпАП, тобто свідки, які підтвердили б вину позивача відсутні, ОСОБА_1 не було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, постанова від 31 грудня 2010 року не містить повного найменування органу чи посадової особи, який наклав адміністративне стягнення, а скорочений набір спеціального звання посадової особи не дає можливість визначити чи правомочна вказана особа накласти адміністративне стягнення.

Всупереч  вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення виконана нерозбірливо і під «копірку», що навіть неможливо досконало зрозуміти обставини правопорушення, що є порушенням допущеними працівниками ДАІ в оформленні постанови.

Виходячи із норм, викладених в ст.71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при чому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суб’єкт владних повноважень –відповідач у справі зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи позивача, разом з тим на запит суду відповідачем не були надані матеріали справ про адміністративні правопорушення, що позбавило суд можливості перевірити всі докази, на підставі яких інспектор відділення ДАІ з обслуговування Новомиргородського району Костюков О.В. дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова інспектора відділення ДАІ з обслуговування Новомиргородського району Костюкова О.В., серії ВА № 257859 від 31 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.158-163, 171-2 ч.2  Кодексу адміністративного судочинства України, суд                    

ПОСТАНОВИВ:

           Адміністративний позов ОСОБА_1 –задовольнити.

Постанову інспектора відділення ДАІ з обслуговування Новомиргородського району Костюкова О.В., серії ВА № 257859 від 31 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення  у виді штрафу у розмірі 255 грн. –скасувати.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя   В. А. Орендовський