Справа № 2-172/11

ряд. стат. звіт. –26

код суду - 0707

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня  2011 року                                                                                         м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого                                                              Котубей І.І.

при секретарі                                                             Бедринець М.Ю.

          з участю позивача                                                    ОСОБА_1

          представника позивача                                                  ОСОБА_2

          представника відповідача                                         Федина С.Б.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про внесення змін до кредитних договорів, -

                                                   в с т а н о в и в :

          ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про внесення змін до кредитних договорів. Позовні вимоги мотивує тим, що 28.01.2008 року між ним та ПАТ ОТП Банк було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав йому кредит в сумі 187 035,99 грн. або 37 036,83 долари США зі сплатою 11,99 % річних, строком повернення до 27.01.2014 року. З метою забезпечення виконання зобов’язань за даним договором того ж дня між ними було укладено договір застави, а також між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Також 15.09.2008 року між позивачем та банком було укладено кредитний договір, за яким банк видав йому кредит в сумі 85 663,75 грн. або 17 655,35 доларів США зі сплатою 12,99 % річних, строком повернення до 15.09.1015 року. Для забезпечення виконання зобов’язань по другому кредитному договору  того ж дня між ними було укладено договір застави,  а також між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки. Починаючи з моменту укладення кредитних договорів і на цей момент він виконує їх умови, повертає кредит та сплачує відсотки. Однак в зв’язку з економічною кризою його доходи значно скоротилися, починаючи з 2008 року він сплачував платежі по кредитах за рахунок власних заощаджень, які вже використано. Курс долара виріс на 64,5 %, тому він не має матеріальної змоги виконувати умови договору. Подальше виконання умов договору призводить до негативних наслідків щодо його родини, тому він готовий сплачувати кредит у гривнях за курсом на момент видачі кредиту. Крім того позивач зазначає, що при видачі кредиту банк не надав йому інформацію про наявні форми кредитування, варіанти повернення кредиту, переваги і недоліки пропонуємих схем кредитування. Надаючи кредит банком не було враховано, принцип, за яким заборонено видавати кредит, якщо місячний платіж складає 50% заробітної плати, в договорі не вказано відповідальність обох сторін, а лише його, як позичальника.  Укладаючи договір він взяв на себе ризики валютного коливання, але він не міг передбачити, що курс валюти виросте майже на 70%. Зазначає також, що банком порушено вимоги законодавства України, за яким грошове зобов’язання має бути виконано у гривні. Банк не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки в нього не було індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. Кредитний договір має всі ознаки удаваної (мнимої) угоди, оскільки кредит лише формально називається валютним, а реально він виплачувався виключно в гривнях, банк відмовився надати йому валютну готівку через касу, а змусив його оформити продаж валюти по невигідному йому курсу. Вказана ситуація дані всі підстави ініціювати перед банком питання про приведення договору у відповідність до обставин, що суттєво змінилися. В зв’язку з цим позивач просить внести зміни до кредитних договорів, вказавши розмір та валюту кредиту в гривнях, внести зміни до графіків повернення кредитів, зобов’язати банк здійснити перерахунок сплачених ним сум кредиту та відсотків, а також внести відповідні зміни у договір застави автотранспортного засобу.

          В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, просив їх задовольнити. При цьому позивач показав, що під час укладення кредитних договорів в банку йому пояснювали, що кредит можна отримати у гривнях, але переконали його, вигідніше брати кредитні кошти в доларах США, оскільки на той час знижувався курс долара по відношенню до гривні.

          Представник позивача в судовому засіданні також повністю підтримав позов і просив його задовольнити. Пояснив, що маючи намір купити автомобіль позивач звернувся в банк для отримання кредиту, де йому і запропонували отримати кредит в доларах США, бо була менша відсоткова ставка. Фактично всі розрахунки були в гривнях і це є ознаки мнимої угоди.  При вирішенні даного спору просить врахували, що в банку була відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій, наявність генеральної ліцензії в даному випадку не має значення, а також просить не приймати до уваги лист НБУ та висновок експерта, які є в матеріалах справи і на які посилається представник відповідача, так як лист НБУ не є законодавчим актом, а проведена експертиза була на замовлення банку, а не суду.

          Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог і просив в позові відмовити повністю. Свої заперечення мотивує тим, що видаючи кредити позивачу в іноземній валюті банком не було порушено вимоги законодавства України, як зазначає позивач. Укладаючи кредитні договори банк діяв на підставі ліцензії НБУ та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, а тому мав право надавати кредити в іноземній валюті. Крім того представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень посилається на висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України, відповідно до якого банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральні ліцензію НБУ на здійснення  валютних операцій, мають достатні  юридичні підстави та законне  право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті. Представник також вказує на безпідставність тверджень позивача щодо порушення його прав при укладенні кредитних договорів, оскільки йому під розпис було надано інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, при підписанні договорів його було попереджено про валютні ризики та можливі коливання курсу валют. Заперечуючи доводи позивача про наявність ознак удаваної угоди представник відповідача посилається на те, що при наданні кредиту позивачеві пропонувалися і інші варіанти отримання кредитних коштів, в тому числі і в гривні, однак сам позивач вибрав як варіант отримати кредит у іноземній валюті. В даному випадку немає жодного прихованого договору, за яким сторони дійшли згоди діяти на інших умовах, ніж це передбачено дійсними договорами.

Заслухавши думку учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи,   з'язувавши обставини, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 28.01.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ ОТП Банк, правонаступником якого є ПАТ ОТП Банк,   було укладено кредитний договір CL-800/005/208, відповідно до якого банк надав позивачу кредит в сумі 37 036,83 долари США зі сплатою 11,99 % річних, строком повернення до 27.01.2014 року. Розмір та валюта кредиту визначена в доларах США, кошти були надані для купівлі автомобіля. З метою забезпечення виконання зобов’язань за даним договором того ж дня між сторонами було укладено договір застави автомобіля.

Крім того 15.09.2008 року між позивачем та банком було укладено кредитний договір CL-801/064/208, за яким банк видав позивачу  кредит в сумі 17 655,35 доларів США зі сплатою 12,99 % річних, строком повернення до 15.09.1015 року. Цільове використання кредитних коштів згідно даного договору є також купівля автомобіля. Для забезпечення виконання зобов’язань по цьому  кредитному договору  того ж дня між сторонами було укладено договір застави купленого автомобіля.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Зі змісту ст. 1054 Цивільного кодексу України слідує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит, тобто таку ж суму грошових коштів, та відсотки. Отже, грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій були одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитного договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний Банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Згідно з ч.1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют використовується інформація про користування іноземних валют за станом на останню дату.

Незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавством не закріплена.

На момент укладення кредитного договору не існувало заборони позивачу взяти кредитні кошти в іншій валюті чи в гривні. Укладаючи даний договір в іноземній валюті сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого курсу не настане. Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить на самому позичальнику.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач надав позивачу ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті –доларах США в межах повноважень банку щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії. Зокрема Національним Банком України видано Закритому акціонерному товариству «ОТП Банк» банківську ліцензію № 191 від 08 листопада 2006 року  на право здійснювати відповідні банківські операції.  Також 08.11.2006 року  банку видано Дозвіл № 191-1 на право здійснення операцій визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а додатком до вказаного дозволу визначено перелік операцій, які має право здійснювати банк, серед яких визначено і операції з валютними цінностями.  Таким чином на час укладення кредитного договору банк мав дозвіл на право здійснювати операції з валютними цінностями і мав право здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті.

За таких обставин суд вважає, що твердження представника позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними і такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Не можуть бути прийняті до уваги судом доводи позивача про те, що укладені кредитні договори є мнимими договорами.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Для визнання правочину удаваним має бути встановлено та доведено, що волевиявлення сторін у цьому правочині були спрямовані на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, які передбачені правочином.

Аналіз зазначеної норми матеріального права свідчить про те, що для визнання правочину удаваним необхідно, щоб обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформили правочин, хоча між ними виникли інші правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач був обізнаний з умовами кредитних договорів та підписав їх. Крім того в судовому засіданні позивач сам показав суду, що перед укладенням кредитних договорів йому працівники банку повідомили про можливість отримати кредит в іншій валюті, в тому числі в гривні, але рекомендували це зробити в доларах США, так як в той час курс долара знижувався і таких кредит був найбільш вигідним. Від прислухався до рекомендацій банку у вирішив отримати кредит саме в такій валюті. Це свідчить про те, що при укладенні кредитних договорів волевиявлення обох сторін було спрямоване на отримання кредиту саме в доларах США, а не в гривнях.

Вказані обставини свідчать про те, що сторони договору, укладаючи його в іноземній валюті, діяли свідомо, не мали на меті приховати інший правочин (укладення кредиту в гривнях), а тому відсутні підстави для визнання кредитних договорів удаваними правочинами.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволення, кредитні договори укладені з позивачем на підставі вільного волевиявлення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

          На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10 , 11, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про національний Банк України», ст. 1054 Цивільного кодексу України, суд, –

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»про внесення змін до кредитних договорів –відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд.

Суддя Мукачівського

міськрайонного суду                                                                      І.І.Котубей