22-ц/804/648/22

                                                                                265/6219/20

                                                                  П О С Т А Н О В А  

                                                       ІМЕНЕМ                  УКРАЇНИ

    „01”  лютого 2022 року                                                         місто Маріуполь  Донецької  області

Єдиний унікальний номер 265/6219/20

Номер провадження 22-ц/804/648/22

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Лопатіної М.Ю., Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Грішко С.В.

учасники справи : 

позивач – ОСОБА_1

відповідач –  Донецький обласний територіальний центр комплектування соціальної підтримки

третя особа - Міністерство оборони України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2021 року головуючого судді  Соловйова О.Л. зі складанням  повного тексту судового рішення 10 листопада 2021 року по цивільній справі про поновлення на квартирному обліку,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , назву якого змінено на Донецький обласний територіальний центр комплектування соціальної підтримки, третя особа: Міністерство оборони України про поновлення на квартирному обліку, зазначаючи, що з серпня 1981 року по листопад 2006 року проходив військову службу в Збройних Силах України, на різних посадах.

В листопаді 2006 року звільнений з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів та реформуванням Збройних Сил України із залишенням на квартирному обліку у черзі, як особа, що потребує поліпшення житлових умов при Донецькому обласному військовому комісаріаті. На теперішній час є офіцером запасу, має статус ветерана Збройних Сил та внутрішньо переміщеної особи.

В 2012 році, за бюджетною програмою «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України», за кошти державного бюджету, Міністерством оборони України були придбані квартири, які розташовані у АДРЕСА_1 .

На підставі ордеру № 268 отримав у користування та зареєструвався разом із родиною у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 . Реалізувати своє право на приватизацію житла не встиг через проведення антитерористичної операції та у зв`язку з тим, що квартирно-експлуатаційним відділом МОУ м.Луганська квартири в комунальну власність територіальній громаді м.Красногорівка не передані. В 2014 році був вимушений переїхати до м.Біла Церква Київської області, де взятий на облік, як внутрішньо-переміщена особа.

Відповідно до акту обстеження технічного стану квартири від 25 вересня 2019 року № 123 стан конструктивних елементів непридатний для нормальної експлуатації, тому житловий будинок та квартиру не можна вважати придатними для проживання. Його звернення до Донецького обласного військового комісаріату від 29 лютого 2020 року про поновлення на квартирному обліку, залишилось не вирішеним, використання наданого житла є неможливим.

Просив зобов`язати відповідача поновити на квартирному обліку в загальній черзі – 1992 року, з травня 1996 року в загальній черзі при Донецькому військовому комісаріаті та в першочерговій черзі з серпня 2006 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Донецького обласного територіального центру комплектування соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Міністерство оборони України про поновлення на квартирному обліку, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Матюшенков Д.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що набуття позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи та права на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, є компенсацією держави за неможливість використання наданого жилого приміщення та не створює для відповідача передумов для поновлення позивача на квартирному обліку.

Судом не враховано положення частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Вважає, що судом залишено поза увагою те, що позивач не приватизував надане йому житло, яке не передано у комунальну власність. Крім того, житловий будинок та квартиру не можна вважати придатними для проживання, тому позивач не може в повному обсязі реалізувати своє право на приватизацію квартири. Звернення позивача до відповідача 29 лютого 2020 року про поновлення на квартирному обліку залишилось не вирішеним.        

Судом також не враховано абзац 4 пункту 2 розділу ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, відповідно до якого потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року м.Красногорівка внесено до Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Місто Красногорівка знаходиться в так званій «сірій зоні», де проходять активні бойові дії, місто зазнало значних зруйнувань.

Крім того, позивач є пенсіонером та не має можливості придбати житло, державні кредитні програми щодо отримання житла не поширюються на позивача через його вік.     

У відзиві на апеляційну скаргу Донецький обласний територіальний центр комплектування соціальної підтримки просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, зокрема зазначаючи, що позивач ОСОБА_1 був забезпечений житловим приміщенням в м.Красногорівка з фондів Міністерства оборони України, відповідно до норм житла, визначеного чинним законодавством України, та був у правовому полі знятий з обліку. Позивач своє право на отримання житлового приміщення та фактичне його прийняття реалізував, зареєструвавши 05 квітня 2014 року своє місце проживання за адресою наданої йому квартири. Позивач має можливість оформити право власності на квартиру, його небажання оформлювати правовстановлюючі документи на квартиру не є підставою для поновлення його на квартирному обліку.

Відповідно до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ № 737 від 30 листопада 2011 року, та Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ № 380 від 31 липня 2018 року, механізм поновлення на квартирному обліку такої категорії осіб, як позивач, відсутній. Пошкодження житла відбулось внаслідок бойових дій. Позивач продовжує бути користувачем наданого йому житлового приміщення, обмеження його права у вільному використанні житла та неможливості реалізації права власності через розташування житла на лінії зіткнення під час проведення АТО (ООС) відбувається поза волею відповідача. 

У судовому засіданні апеляційного суду  , проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення EasyCon, ОСОБА_1 та його представник адвокат  Матюшенков Д.В. підтримали  доводи скарги.

Представники  відповідача Донецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також  третьої особи Міністерства оборони України у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, належним чином були повідомлені  про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання   судової повістки, про що свідчить рекомендоване  повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінг Укрпошти (а.с.151,153,154).

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. Між тим,  з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції  не вбачає перешкод для розгляду справи, з метою дотримання строків розгляду справи, передбачених  ч.1 ст.371 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника , дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове  рішення  відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про поновлення на квартирному обліку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 відповідно до рішення ухваленого квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганськ, за протоколом засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України № 1 від 24 січня 2014 року, отримав ордер на жиле приміщення № 268 від 01 квітня 2014 року та таким чином був забезпечений житлом. Своє право на отримання жилого приміщення та фактичне його прийняття, реалізував зареєструвавши 05 квітня 2014 року своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Судом враховано, що подальше пошкодження житла відбулось внаслідок бойових дій. Обмеження права позивача у вільному використанні житла та неможливість реалізації права власності, через розташування житла на лінії зіткнення під час проведення АТО (ООС) відбувається поза волею відповідача, внаслідок загальновідомих подій, розвиток яких з травня 2014 року продовжується по теперішній час на Сході України. Тому, суд дійшов до висновку, що станом на час отримання житла, відбулось поліпшення житлових умов позивача, що обумовлює його виключення з черги на квартирному обліку при Донецькому військовому комісаріаті. Неможливість реалізації позивачем права  власності на вказане жиле приміщення, не перебуває у залежності із настанням факту поліпшення житлових умов, яке визначається моментом надання жилого приміщення у користування. Неможливість поновлення у черзі на квартирному обліку простежується також з огляду на те, що по теперішній час позивач продовжує бути користувачем наданого йому жилого приміщення. Неможливість використання квартири за призначенням, є наслідком бойових дій під час проведення АТО (ООС), та не залежать від винних дій відповідача. Набуття статусу внутрішньо переміщеної особи, та право позивача на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, є компенсацією держави за неможливість використання наданого жилого приміщення, що не створює для відповідача передумов для поновлення позивача на квартирному обліку.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно ордеру на жиле приміщення № 268 від 01 квітня 2014 року, виданого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м.Красногорівка, на підставі рішення № 43 від 19 березня 2014 року , ОСОБА_1 , родина якого складається з трьох осіб, має право заняття жилого приміщення двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13).

Розподілу зазначеного житла передував ордер на жиле приміщення № 1 від 27 лютого 2014 року, виданий квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганськ Міністерства оборони України, відповідно до якого підставою видачі ордеру є протокол засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 1 від 24 січня 2014 року (а.с.12).

Відповідно до паспорту громадянина України позивача, останній зареєстрований з 05 квітня 2014 року у АДРЕСА_3 (а.с.7-8).

За актом обстеження технічного стану житлового приміщення квартири, розташованої в АДРЕСА_3 № 123 від 25 вересня 2019 року, комісією в присутності користувача квартири ОСОБА_1 встановлено пошкодження квартири внаслідок бойових дій на території міста, а саме: два пластикових вікна, пластиковий блок, вхідні металеві двері. В квартирі відсутнє електропостачання, водопостачання та теплопостачання. Технічний стан будівлі в цілому, стан її конструктивних елементів визнаний непридатним для нормальної експлуатації (а.с.26).

Відповідно до довідки № 2009 від 02 жовтня 2019 року керівник військово-цивільної адміністрації Малашко Ю.А. повідомляє, що квартири розташовані у другій блок секції житлового будинку в АДРЕСА_1 придбані у жовтні 2012 року Міністерством оборони України за бюджетною програмою «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних сил України» за кошти державного бюджету для військовослужбовців запасу. У зв`язку з проведенням АТО (ООС) на території м. Красногорівка передача у комунальну власність квартир не здійснена. (а.с.25).

За інформацією начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганська  № 524/4255 від 18 листопада 2019 року  у 2012 році для забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців,осіб звільнених з військової служби ,членів їх сімей,які перебували на квартирному обліку у Донецькому та Луганському гарнізонах по КЕВ м.Луганськ,Міністерством оборони України придбано за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України» 34 квартири у АДРЕСА_1 (будинок панельний,9-ти поверховий,2-х під*їздний на 72 квартири). Квартири були придбані Міноборони України . Відповідно до витягів про державну реєстрацію прав, районного КП  «Мар*їнське БТІ « від 29 жовтня 2012 року ,власником 34 квартир будинку АДРЕСА_1 листом віце-президента концерну «Група «Компаній «Капітель» від 20 грудня 2012 року № 533 гарантоване  :- передати житловий будинок АДРЕСА_1 та інженерні мережі зазначеної будівлі до комунальної власності міської громади та комунальним підприємствам , до сфери відповідальності,яких відноситься зазначена будівля ;-передати  квартири АДРЕСА_4 військовослужбовцям  та особам звільненим в запас, які отримали постійні ордера на зазначені житлові приміщення у стані, передбаченому  ст.50 ЖК . В грудні  2012 року відповідно до акту приймання-передачі квартир від 29 грудня 2012 року № 12-ЦТУКБ/28 для забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців прийнято 34 квартири в будинок АДРЕСА_1 .В акті вказано,що  всі квартири відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм,правил,стандартів) та санітарним нормам щодо житлових приміщень та готові для проживання в них. Ордери на всі квартири було видано Красногорівською міською радою у березні-квітні 2014 року. Квартири в комунальну власність територіальної громади міста Красногорівка  квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганськ не передано в зв*язку з тим,що оригінали або копії акту приймання-передачі від 29 грудня 2012 року № 12- ЦТУКБ/28 ,оригінали або копії правовстановлюючих документів,оригінали або копії технічних паспортів на квартири від 02 серпня 2012 року  в КЕВ м.Луганськ відсутні . Відновлення та капітальний ремонт пошкоджених багатоповерхових житлових будинків буде здійснюватись за кошти обласного бюджету після закінчення бойових дій (а.с.20-21).

Відповіддю військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_1   №14/ожк від 13 березня 2020 року позивача повідомлено, що поновлення у черзі на отримання постійного житла при об`єднаній житловій комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не можливо, через вимоги наказу Міністерство Оборони України № 380 від 31 липня 2018  року «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та члені їх сімей жилими приміщеннями» (а.с.24).

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене статтею 31 ЖК Української РСР, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до статті 34 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним                          і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень                                   у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Частинами першою, другою статті 40 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті. Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Відповідно до частин першої, другої статті 50 ЖК Української РСР жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацами 1, 4 пункту першого статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення  на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

На виконання приписів ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінет Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі – Порядок).

Згідно з п. 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.

         Пунктом 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

          Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини – у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (п. 30 Порядку).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Відповідно до абз.1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями,затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337,військовослужбовці,які перебувають на обліку,під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком,станом здоров*я ,а також у зв*язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів ,за неможливості використання на військовій службі,а також після закінчення строку контракту  при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні ,залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім  місцем  проходження служби,а в разі розформування військовій частини-у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району,на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина,та користуються правом першочергового одержання житла.

Згідно з пунктом 2.19 цієї Інструкції військовослужбовці та особи,звільнені з військової служби,знімаються з обліку за місцем  служби ( за місцем звільнення з військової служби ) у разі : поліпшення житлових умов , унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт;звільнення з військової служби за підставами ,які не зазначені в абз.1 пункту 2.17 цього розділу ;подання відомостей ,що не відповідають дійсності,але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які  зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу);обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами,які звільнені у запас або відставку; в інших випадках,передбачених законодавством.

Крім того, апеляційний суд  звертає увагу, що Інструкція № 737 втратила чинність з 16 жовтня 2018 року  на підставі наказу Міністерства оборони України № 380 від 31 липня  2018 року.

Цим наказом, зокрема, затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція № 380).

Ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей) ( розділ І пункт 1 ) .

Відповідно до пункту 21 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 380 від 31 липня 2018 року (далі – Інструкція № 380), військовослужбовці знімаються з квартирного обліку у разі: поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VІ  Інструкції № 380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.

Військовослужбовці та члени їх сімей визнаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української УРСР. Потребуючими поліпшення житлових умов також визнаються: військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають в одній квартирі по дві і більше сім`ї незалежно від родинних відносин, та особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (у тому числі, якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати); військовослужбовці з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 11, 12 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та члени їх сімей; члени сімей загиблих, визначені абзацами шостим та восьмим пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; військовослужбовці та члени їх сімей, які були забезпечені житловими приміщеннями на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження,- із урахуванням вимог законодавства України щодо тимчасово окупованих територій.

Суд першої інстанції в контексті аналізу вищевказаних  правових норм, оцінивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову,оскільки встановлено,що позивач ОСОБА_1 проходив службу з 05 серпня 1981 року по 20 листопада 2006 року, звільнений в запас або у відставку, наказом Збройних Сил України № 387 від 14 листопада 2006 року за п.67 пп. «в» у зв`язку зі скороченням штатів та реформуванням ЗС України з правом носіння військової форми одягу, є ветераном військової служби, що підтверджується відповідно військовим квитком  та посвідченням (а.с.10, 11).

27 лютого 2014 року квартирно-експлуатаційним відділом м.Луганська Міністерства оборони України видано ОСОБА_1 ордер на жиле приміщення № 1 з сім*єю з 3 осіб на право огляду розподіленого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ; підстава видачі ордеру: протокол засідання комісії з контроля за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України № 1 від 24 січня 2014 року (а.с.12).  

01 квітня 2014 року Виконавчим комітетом міської ради міста Красногорівка видано на ім`я ОСОБА_1 ордер на жиле приміщення № 268  про право на заняття двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 у складі сім`ї: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 (а.с.13).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача поновити його на квартирному обліку при Донецькому військовому комісаріаті з 1992 року – в загальній черзі, з травня 1996 року в загальній черзі при Донецькому військовому комісаріаті та в першочерговій черзі з серпня 2006 року,вказуючи ,що позивач та члени його родини  позбавлені права користування та розпорядження квартирою  у місті Красногорівка,  а отже їх порушені права підлягають відновленню.

Як вбачається з позову єдиною метою поновлення на квартирний облік є забезпечення жилим приміщенням осіб,які потребують поліпшення житлових умов,а позивач вже був  у квітні 2014 року забезпечений житлом за рахунок фондів Міністерства оборони України ,а отже його перебування на квартирному обліку повторно ,на думку суду апеляційної інстанції,суперечитиме п.1 ст.12 Закону України « Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей « .

На теперішній час позивач продовжує бути користувачем наданого йому жилого приміщення. Обмеження права позивача у вільному використанні житла та неможливість реалізації права власності ,через розташування житла на лінії зіткнення під час проведення АТО (ООС) відбувається поза волею ІНФОРМАЦІЯ_2 ,та не залежить від винних дій відповідача .

         Також , апеляційний суд  зазначає, що звернувшись із апеляційною скаргою, скаржник  просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю, посилаючись на помилковість висновків  суду першої інстанції . Проте, доводів на підтвердження вказаного апеляційна скарга не містить, а під час апеляційного розгляду підстав для скасування оскарженого рішення не встановлено.

          Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позивача у суді першої інстанції, яким  суд  першої інстанції  надав належну оцінку. Висновки суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті самі аргументи заявника необхідності немає.

            При цьому, апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

          Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Аргументи відзиву на апеляційну скаргу є слушними.

Отже, апеляційний суд дійшов до  висновку про те, що суд першої інстанції не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а  тому апеляційний суд  вважає, що підстави для його скасування і задоволення скарги  відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат  понесених  позивачем за подання апеляційної скарги, апеляційний суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382  ЦПК України, апеляційний суд –

                                                                   П О С Т А Н О В И В  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Матюшенков Дмитро Вікторович, – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2021 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений  04 лютого 2022 року .

Судді: